Заворушення з російським слідом: як фейк щодо масового вбивства дітей "розпалив" Британію

Що потрібно для того, аби занурити цілу країну в кризу? Навіть таку потужну країну, як Велика Британія.

Інколи вистачає вчасно запущеного фейку – особливо якщо до його поширення долучиться сумнозвісна машина російської пропаганди.

Протести, які останній тиждень тривають у різних британських містах, це доводять.

Резонансне вбивство дівчаток у спокійному місті на північному заході Англії не лише об’єднало всі політичні сили та громадськість у скорботі та засудженні цього немислимого акту.

Страшний злочин став поживою для прихильників теорії змови та ультраправих груп.

Варто було лише поєднати напад із антиіммігрантським сентиментом, який панує серед них, – і малочисельні протести почали ширитись британськими містами.

Байдуже, що цілковито сфабриковану вигадку про особу нападника майже одразу спростувала поліція; що розслідування триває, й мотив жорстокого нападу на дітей досі не з’ясований – версія про мігранта-мусульманина, який вислизнув з-під нагляду спецслужб, для декого виявилась надто привабливою, аби їй не повірити.

І, цілком імовірно, не обійшлось у цій історії й без російського сліду, хоча довести його існування практично неможливо.

Як трагедія в невеликому місті перетворилась на найбільший виклик для нового британського уряду та яку роль тут зіграла дезінформація – в матеріалі "Євро.

Різанина у Саутпорті.

Атака, яка сколихнула всю Британію, сталась уранці 29 липня.

Неподалік від центру Саутпорта – міста в північно-західному графстві Мерсісайд – на час канікул організували заняття для дітей 6-11 років.

Того понеділка близько 25 школярів мали танцювати під пісні Тейлор Свіфт.

Десь після 11-ої години за місцевим часом до приміщення, де тривали заняття, під’їхало таксі.

17-річний хлопець у масці вийшов із нього, не заплативши, й вирушив у бік студії.

У його руках був ніж.

У студії хлопець почав нападати на всіх присутніх – і дітей, і дорослих.

Свідки описували те, що відбувалось, як "сцену з фільмів жахів" чи "наче щось з Америки": закривавлені діти тікали зі студії, кричали, гукали на допомогу, їхні матері кричали, бігли сусідньою вулицею та благали сусідів зачинити вікна та двері….

Поліція прибула на місце об 11:50 – десь через десять хвилин після початку нападу – і затримала 17-річного хлопця з ножем.

Поліція Мерсісайду оголосила напад "значним інцидентом", а для допомоги постраждалим на місце скерували понад десяток карет швидкої та гелікоптер.

На місці загинули дві дівчинки – шестирічна Бебе Кінг та семирічна Елсі Дот Стенкум.

Дев’ятирічна Еліс Дасілва Агулар, батьки якої родом із португальської Мадейри, померла від отриманих поранень у лікарні наступного дня.

На її смерть пізніше відреагував голова уряду Португалії Луїш Монтенегру.

Усього постраждали восьмеро дітей, із них п’ятеро – в критичному стані.

Також тяжкі рани отримали дві викладачки танців і йоги – Ліен Лукас та Гайді Ліддл, які намагались захистити дітей.

На трагедію, що стала ударом для тихого Саутпорта, одразу ж відреагували лідери всіх британських партій.

Прем’єр-міністр Кір Стармер заявив, що "глибоко шокований" нападом.

Свої співчуття висловили й король Чарльз ІІІ та королева-консорт Камілла, Тейлор Свіфт (чиї фанати зібрали понад 300 тисяч фунтів на дитячу благодійну організацію), не кажучи вже про інших відомих діячів і тисячі простих людей.

Здавалось, британська нація об’єдналась у горі за загиблими дітьми.

Та натомість країну охопили протести на чолі з ультраправими.

Як розгортались протести.

Увечері 30 липня неподалік мечеті у Саутпорті несподівано зібрався натовп людей.

Це був тривожний сигнал, що трагедія вже стала інструментом дезінформації – з цілком конкретними наслідками.

Одразу після нападу в британських соцмережах почали ширити ім’я нібито нападника – Алі Аль-Шакаті, який "прибув до Британії на човні минулого року" і перебував під наглядом спецслужб.

Явний натяк, що це іммігрант-мусульманин, тож і сумнівів не повинно бути, чому він накинувся з ножем на дітей-християн.

І хоча поліція ще вдень того дня закликала припинити спекуляції стосовно імені 17-річного затриманого, знайшлось кілька сотень людей, які повірили в "Алі Аль-Шакаті" та вийшли на вулиці Саутпорта.

Вони вигукували "Не здамось" і "Англієць до скону", кидали цеглою в поліціянтів та їхні авта.

Понад п’ять десятків правоохоронців тоді отримали поранення, поліцейський фургон охопила пожежа, місцеву крамницю пограбували, в одного з затриманих "протестувальників" знайшли складаний ніж… Усе це тривало за північ.

Наступного дня протести охопили вже чотири міста по всій Британії – Лондон, Манчестер, Гартлпул та Олдершот.

До 5 серпня протести відбудуться вже у майже двох десятках міст, включно з Белфастом – столицею Північної Ірландії.

В акціях брали участь не так і багато людей – від кількох десятків до кількох сотень, які вигукували відверто антиіммігрантські та ісламофобські гасла, вдавались до насильства проти поліції, а в деяких випадках – підпалювали місця розміщення мігрантів.

Прихильники ультраправих угруповань у Британії активно поширювали заклики до протестів у соцмережах – насамперед X (Twitter) і Telegram.

Голова теза, яку вони просували: поліція свідомо замовчує особу нападника.

Долучився до цього хору "сумнівів" і лідер Reform UK Найджел Фарадж – одіозний політик вже наступного дня після трагедії у Саутпорті натякнув, що від громадськості можуть приховувати правду.

Ситуацію не врятувало навіть те, що в четвер, 1 серпня, було офіційно оголошене ім’я затриманого 17-річного: Аксель Рудакубана, народився в Кардіффі (центр Уельсу), батьки – вихідці з Руанди (більшість населення якої є християнами).

На такий крок пішли виключно через суспільний резонанс.

Зазвичай особи неповнолітніх правопорушників, та й загалом деталі стосовно затриманих, публічно розкривають украй рідко.

Удруге на це британській поліції довелось піти через два дні, коли в шотландському місті Стірлінг напали з ножем на жінку – і ультраправі угруповання одразу ж звинуватили в цьому мусульманина (натомість нападником виявився місцевий білий чоловік).

Від сайта з фейками до роспропаганди.

Звідки почалось поширення історії про "Алі Аль-Шакаті", встановити важко.

Серед перших джерел цієї дезінформації – твіттер-акаунт на ім’я Bernie Spofforth, який раніше помічали в поширенні теорії змов про зміни клімату та коронавірус.

Журналісти The Times поговорили з жінкою, що стоїть за акаунтом.

Вона стверджує, що скопіювала текст із іншого посту (якого саме, вона не уточнила), "піддавшись моменту".

"Я вчинила справді по-дурному, скопіювала й вставила те, що побачила, додавши рядок "Якщо це правда", – зазначила авторка.

Пізніше у серії твітів жінка заявить, що часові позначки в X (Twitter) неточні, а звинувачення в тому, що саме вона є авторкою фейку про "мусульманина-нападника", роздули ЗМІ.

Але відомо, що саме той пост підхопили інші популярні користувачі X (Twitter).

Серед них, приміром, – Девід Атертон, який називає себе журналістом-лібертаріанцем і очолює ініціативу, що виступає проти "переслідування" курців; Ендрю Тейт, скандальний інфлюенсер, затриманий минулого року в Румунії за звинуваченнями в сексуальній експлуатації; а також Томмі Робінсон (справжнє ім’я Стівен Кристофер Єкслі-Леннон) – голова ультраправої групи "Ліга англійської оборони", безпосередньо причетної до перших протестів у Саутпорті.

Але свою, хоч і не таку помітну роль, зіграв сумнівний сайт під назвою Channel3 Now.

Саме на його (нині видалену) новину з твердженнями про нападника в Саутпорті посилались у соцмережах.

Історія Channel3 Now починається у далекому 2012 році.

Тоді це був You.

Tube-канал (наразі недоступний, але принаймні в грудні 2023-го він існував), який публікував відео про автомобільні перегони з… російського Іжевська.

"Згадані у відео водії пов’язані з оборонною та ІТ-галузями в Росії.

Серед них – чоловік, який, імовірно, раніше був оперативником КДБ, а після того працював у російському парламенті", – пише The Daily Mail (їхніх імен видання не уточнює, "Євро.

Правді" не вдалось знайти у відкритому доступі згадані відео).

Через кілька років канал відродили під назвою Funny Hours – і там публікували відео про Пакистан, жіночу футбольну команду з Манчестера та вбиство тигра.

Зрештою, через якийсь час з’явилась остання назва каналу – Channel3 Now, а з червня 2023 року доповнив її сайт із доменним іменем, зареєстрованим у Литві, й нібито керований з Пакистану та США.

Причому сайт також час від часу змінював ім’я на, приміром, Fox3 Now чи Fox3 News – вочевидь, щоб бути схожим на справжні сайти новинних ЗМІ.

Тепер Channel3 Now став типовим агрегатором новин зі США й Великої Британії, причому що дивніших, то краще.

Приміром, в одному з матеріалів американського спортсмена Ксав’є Говарда звинувачують у причетності до "одночасного завагітнення чотирьох жінок".

Нині стрічка на сайті складається з повідомлень про смерті та вбивства, а новини в решті рубрик – щонайменше місячної давнини.

Саме на цьому досить сумнівному сайті з’явилась стаття про те, що нападником у Саутпорті був 17-річний мігрант, який потрапив у поле зору спецслужб.

Матеріал нині недоступний, але його скриншоти збереглись у мережі.

Наступного дня Channel3 Now публікує офіційне спростування та вибачення, але навіть поверхова перевірка показує, що текст майже напевно згенерований штучним інтелектом, а його автор – нібито головний редактор сайту – навіть не згадав свого імені (що для новинного сайту в принципі дуже дивно).

Показово, що на цю статтю майже одразу ж послався флагман російської держпропаганди, канал RT (стара назва – Russia Today).

Мабуть, тут могло б виникнути питання, як ЗМІ у принципі бере маловідомий сайт із сумнівним контентом (зате він, "судячи з усього, спеціалізується на висвітленні інцидентів зі стріляниною") і зовсім некритично передруковує звідти інформацію.

Нині RT цитує Ілона Маска (він, до речі, поширював пост уже згаданого Томмі Робінсона про стрілянину в Саутпорті), який вважає, що у Британії "громадянська війна неминуча".

Стверджувати напевне важко, та поведінка Channel3 Now цілком вписується в логіку масштабної російської кампанії з дезінформації під назвою "Двійник" (Doppleganger), яку минулого року викрили французькі спецслужби.

Її суть проста: створюються сайти-сміттярки, які зовнішньо нагадують відомі ЗМІ; там розміщуються передруки реальних новин чи й просто згенерована штучним інтелектом дурня – для видимості роботи; а в якийсь момент через мережу просувається фейк, який потім підхоплюють соцмережі.

Так чи інак, британське МВС проводить розслідування того, звідки саме з’явилась дезінформація про напад у Саутпорті.

Це не означає, що за нинішніми протестами й погромами стоїть виключно Росія.

Ні, у Британії тривалий час існують антиіммігрантські настрої; нелегальна міграція через Ла-Манш – проблема, яку не вдалось вирішити навіть після Brexit; ультраправі групи, зокрема та-таки Reform UK Найджела Фараджа, не просто так користуються підтримкою певної частини населення.

Проблема в тому, що Росія намагається роздмухати ці сентименти та радикалізувати їх.

І завдявки цьому – докладатись до дестабілізації в країні.

Вона вже випробовувала цю технологію як мінімум у Франції під час протестів "жовтих жилетів" і нещодавно у США – під час пропалестинських протестів в університетах.

Нинішні протести у Британії – найбільша загроза громадському порядку за останні роки.

І було б дивно, якби Росія – для якої це не перша спроба впливу на країну, що є одним із найбільших союзників України – не спробувала би цим скористатись.

Автор: Олег Павлюк,.

журналіст "Європейської правди".