Як робити пересування всіх містян вулицями зручним та безпечним: каталог найкращих рішень

До 2020 року в Україні єдиним засобом заспокоєння руху був «лежачий поліцейський». Проте такі засоби не могли впоратись з необхідністю спонукати водіїв постійно дотримуватись швидкісного режиму та уважно стежити за дорогою — зазвичай автомобілісти різко гальмували та знову різко набирали швидкість. Проте у 2020 році запровадили стандарт заходів і засобів заспокоєння дорожнього руху, тож до «лежачого поліцейського» додалось ще декілька важливих та корисних елементів організації дорожнього руху, про які «Хмарочос» поспілкувався з головою ГО «Українська асоціація аудиторів безпеки автомобільних доріг» Константином Щербаченком.

Основою створення стандарту стала концепція Vision Zero («Нуль смертей»), головна ідея якої полягає в усвідомленні того, що людям властиво робити помилки, а сама система помилятись не повинна. А тому це задача системи – змушувати водія дотримуватись прийнятної швидкості на вулицях і дорогах.

Проблема смертності через ДТП в Україні залишається досить гострою. Лише за 2023 рік в Україні сталося 23 642 ДТП із загиблими або травмованими. При цьому 3053 людини загинули, а 29 502 людини отримали травми. У Києві загинули 103 людини. Таку інформацію опублікувала Патрульна поліція.  Також за їх інформацією, причина понад 50% усіх смертельних аварій – перевищення швидкості. Активне впровадження засобів заспокоєння руху покликано зменшити швидкість дорожнього руху та підвищити увагу до ситуації на дорозі, відповідно зменшити кількість ДТП та смертність. Наприклад, в Единбурзі з 2016 року швидкість обмежена до 30 км/год. У результаті кількість аварій знизилася на 40%, жертв – на 39%, у тому числі на 23% менше смертельних випадків і на 33% – серйозних травм.

Які засоби заспокоєння руху та комфортного пересування містом вже можна встановлювати на українських дорогах

«Перш за все варто зазначити, що Україна поки що має проблеми з термінами і їх визначеннями для певних елементів організації дорожнього руху. Це відбувається через те, що ми дещо відстали від інших країн, і зараз, намагаючись наздогнати, ми лише вводимо в наші норми й стандарти, а іноді взагалі в нашу мову, нові терміни», — пояснює Константин Щербаченко.

Кассельський бордюр

«Кассельский бордюр» – лише один з різновидів бордюрів для автобусних та тролейбусних зупинок, які вперше були застосовані в німецькому місті Кассель. Завдяки ввігнутій формі зовнішньої грані бордюра, автобуси можуть під’їхати ближче до посадкової платформи з пасажирами, тим самим полегшити їх посадку і висадку. Особливо це корисно у випадку низькопологових автобусів. 

В Україні такі бордюри встановлено у Львові, Вінниці та Чернівцях.

«Після застосування в Касселі, були розроблені різні конструкції бордюру – «ерфуртський», «дрезденський» та «берлінський» (комбіновані, в тому числі для суміщених трамвайних і автобусних зупинок), або взагалі гранітні – «”цюрихські” бордюри», — розповідає Константин.

За словами Константина, кассельський бордюр чудову ілюструє проблему з термінами, яка нині постала в Україні.

«В Україні нині діють як мінімум два ДСТУ, в одному з яких маємо як визначення бортовий камінь, в іншому — бордюр, для одного і того ж елемента. В жодному з них не згадується «кассельський бордюр» або його аналоги. 

Насправді в наших містах можуть бути встановлені різні варіації. Тому я б шукав би якесь узагальнене найменування. Наприклад «автобусні бордюри» за аналогією до англійського Bus Stop Kerbs», — пояснює він.  

Острівець безпеки

Головна мета острівців безпеки — підвищити безпеку для пішоходів і надати їм можливість безпечно дочекатися можливості продовжити перехід між смугами зустрічного руху. Ширина острівців безпеки має бути достатньою для того, щоб в їх межах могли розміститися в тому числі пішоходи з дитячими колясками, особи в колісних кріслах та на велосипедах, які перетинають дорогу/вулицю пішохідним переходом. 

Проте й з острівцями безпеки є деяка плутанина.

«Якщо подивитися як визначається термін «пішохідний острівець безпеки» на сторінці Департаменту транспорту міста Нью-Йорк, то побачимо що на їх думку це «підвищений простір на пішохідних переходах, який служить як прихисток для пішоходів, і розділяє смуги руху або напрямки, особливо на широких дорогах».  

В Україні ДСТУ 9214:2023 дає наступне визначення острівця безпеки, яке відрізняється від визначення в ПДР: «Острівець, конструктивно виділений на проїзній частині чи розділювальній смузі, призначений для очікування пішоходами можливості завершити перехід дороги».  

А ось в ДСТУ 8751:2017 взагалі вигадане нове слово: «рефюджи» — конструктивно виділені бордюрами острівці між смугами зустрічного та/або попутного руху на проїзній частині перед наземним пішохідним переходом, призначені для захисту пішоходів і розміщення на них опор дорожніх знаків або світлофорів», — розповідає Константин.

Він зазначає, що за українськими стандартами «острівець безпеки» це те, що знаходиться між «острівцями безпеки» за визначеннями, даними за кордоном, які ми визначаємо як «рефюджи».

Віденська зупинка

Віденські зупинки — підняті перед зупинкою ділянки смуги руху для авто, які полегшують посадку у громадський транспорт і тому, зокрема, важливі для маломобільних містян.  Як можна здогадатися із назви, вперше їх впровадили саме у Відні. Наразі такі зупинки можна зустріти у Вінниці та Львові. Першу віденську зупинку почали облаштовувати влітку 2024 року також у Києві.

«Такі зупинки облаштовуються для локацій, де трамвайні лінії розташовані посередині вулиці, а місця для очікування з павільйонами — за проїзною частиною. Характерним для цих зупинок є підняття в їх межах поверхні проїзної частини до рівня тротуарів з одного боку і до рівня полу трамваїв з іншого. Таким чином пішоходам, зокрема й особам з інвалідністю, людям похилого віку і людям з дитячими візками, не потрібно долати висотні перешкоди спочатку спускаючись на проїзну частину, а потім сідаючи в трамвай. Тобто абсолютно всі пасажири мають той самий легкий доступ», — розповідає Константин.

До того ж, саме підняття проїзної частини виступає в ролі засобу заспокоєння руху, так само як і дорожні пагорби.     

Берлінська подушка

У «лежачих поліцейських» є декілька суттєвих недоліків. Зокрема, це покриття, яке швидко втрачає експлуатаційні якості — вдавлюється, тріскається, зривається анкерне кріплення тощо. Також вони створюють сильний шум, особливо коли через них проїжджає габаритна автівка чи будівельна/військова техніка. Та й зменшують швидкість автомобілі лише на декілька секунд, щойно проїхавши «поліцейського» водії одразу набирають швидкість. До того ж, велосипедисти регулярно жаліються на такі засоби заспокоєння руху, адже вони заважають і їм, і пішоходам.

У новій редакції ДСТУ від 2020 року вказано, що дорожні пагорби не повинні обмежувати рух пішоходів та велосипедистів та погіршувати водовідведення. Нові правила дозволяють влаштовувати інші засоби заспокоєння руху, такі як берлінські подушки та підвищені переходи.

Берлінська подушка — це штучне підвищення на проїжджій частині. Їх розмішують не на всю ширину дороги, залишаючи проміжки між підвищеннями. Тож водії можуть перетинати берлінську подушку двома способами: призупинитись та проїхати чітко по краях подушки не заїжджаючи на трапецієподібний пагорб або призупинитись та проїхати одним колесом по пагорбу з вимушеним «підскоком». Велосипедисти ж можуть оминати підвищення вільно. А громадський та габаритний транспорт легко пропускає пагорб між колесами.

Берлінські подушки можна зустріти у Вінниці, Дніпрі та інших містах України.

Підвищений пішохідний перехід

Підвищений пішохідний перехід, а також підвищене перехрестя — засоби заспокоєння руху, які впливають на вибір водіями швидкості руху, шляхом штучного підвищення влаштованого на проїзній частині. ДСТУ 4123:2020 відносить їх всіх до групи «влаштування перешкоди на проїзній частині» і виділяє в цій групі окремо підвищені перехрестя, підвищені переходи і дорожні пагорби. Але принцип дії у всіх однаковий. 

«Підвищений перехід влаштовується в один рівень з тротуаром, і таким чином не тільки змушує водіїв знижувати швидкість, але і забезпечує безперешкодний перехід для пішоходів», — зазначає Константин.

Тактильна плитка 

Це різновид тактильних елементів доступності   — системи засобів безпеки, орієнтування й отримання інформації, які сприймаються дотиком.  Облаштовуються для людей з порушеннями зору (або інших пішоходів) для інформування їх про напрямки руху до переходів, зупинок, шляхів евакуації, а також про наближення до небезпеки  — сходів, краю зупинки тощо. 

Болард

«Болард — від англійської bollard. Фактично стовпчик. Будь-який — напрямний, антипаркувальний. Але найбільше в Україні, мабуть, застосовується як визначення стовпчиків які обмежують доступ на певну територію, і можуть бути також автоматичними висувними. У Львові, наприклад використовують для обмеження доступу приватних автомобілів в центральну частину міста, опускаючи їх перед трамваями», — пояснює Константин.

Велосипедний світлофор

Велосипедний світлофор — світлофор, який використовується для регулювання руху велосипедистів, наприклад на перехрестях. Розташовуються на меншій висоті й мають менші розміри, ніж транспортні світлофори.

За чинними нормативами, рух велодоріжкою на регульованих перехрестях має керуватися відповідними світлофорами. У Києві таких світлофорів потроху стає більше.

Стійки очікування для велосипедистів

Це спеціальні елементи велосипедної інфраструктури, які встановлюються перед світлофорами для зручності велосипедистів, на які вони можуть спиратися ногою або рукою.

Паркувальна кишеня

Це місця для паркування, створені шляхом розширення простору для автомобілів за рахунок тротуарів або території зелених насаджень. Її також можна облаштувати за рахунок звуження проїжджої частини вулиці. 

Таким чином припарковані автомобілі не заважають пішоходам і не займають частину смуги руху.

Антикишеня

«В Україні термін використовується для різних розширень тротуарної частини — на зупинках, на переходах тощо. На мою думку, було б краще залишити цей термін виключно для зупинок, аналогічно як для них використовується термін заїзна кишеня.  В такому випадку антикишеня — розширення посадкового майданчика за рахунок проїзної частини, що забезпечить пасажирам доступ до громадського транспорту», — пояснює Константин.

За його словами, антикишеня може застосовуватися на вулицях, де перша смуга часто запаркована автомобілями і автобус не може проїхати до зупинки. У випадку облаштування такої антикишені, автобус зупиниться в тій смузі якою і рухався, а пасажири здійснять посадку з антикишені.

«При таких умовах також зменшуються затримки громадського транспорту, бо водіям автобусів та тролейбусів не потрібно буде очікувати поки хтось поступиться й дасть можливість повернутися в смугу руху», — зазначає Константин Щербаченко.

«Для того, що в Україні облаштовують на пішохідних переходах і також називають «антикишенями», я б запропонував би інший термін – «бордюрні розширення» (англ. Curb extension). В цьому випадку, це розширення пішохідного простору за рахунок проїзної частини, часто за рахунок першої смуги, яка як правило запаркована», — додає Константин. 

За його словами, такі  розширення покращують видимість пішоходів на переході, зменшують відстань перетину проїзної частини для пішоходів, що збільшує їх безпеку та у випадку облаштування на перехресті, також зменшують радіуси повороту для транспортних засобів, тим самим змушуючи водіїв знижувати швидкість і збільшуючи безпеку незахищених учасників руху — велосипедистів і пішоходів. 

Шикана і міні-кільця 

Це засоби заспокоєння руху, які наявні в ДСТУ 4123:2020 «Безпека дорожнього руху. Засоби заспокоєння руху. Загальні технічні вимоги».

«Вони, як і дорожні пагорби змінюють траєкторію руху автомобілів, але на відміну від пагорбів не вертикально, а горизонтально. Тим самим змушуючи водіїв зменшувати швидкість руху», — розповідає Константин.

Шикани утворюють послідовністю бордюрних розширень, розташованих в шаховому порядку.  Як правило, влаштовуються на житлових вулицях і підвищують безпеку на них.

Міні-кільця — різновид кільцевих розв’язок з малим радіусом внутрішнього кільця,  розташовуються на перехрестях. 

«Шляхом впливу на траєкторію руху автомобілів, змушують водіїв зменшувати швидкість. Можуть бути як з клумбою, так і утворені за допомогою іншого типу покриття, або навіть просто розмітки. Інший тип покриття (наприклад, бруківка) надає можливість використати центральне кільце для розвороту вантажівок, при необхідності, проте знеохочують водіїв легкових автомобілів пролітати через таке кільце на швидкості і змушують їх дотримуватися правил дорожнього руху», — додає Щербаченко.

Каналізування потоку автівок

Каналізування руху — використовується на перехрестях для спрямування автомобілів в необхідному напрямку і для того, щоб максимально зменшити кількість конфліктів на перехресті, наприклад влаштування окремих смуг для лівих поворотів. Може виконуватися як лише за допомогою розмітки і знаків, так і з допомогою влаштування підвищених напрямних острівців, встановлення делінеаторів (напрямні стовпчики).  

Чокери

«В цьому випадку ефект заспокоєння руху досягається шляхом зменшення ширини смуги руху, в тому числі бордюрними розширеннями.  Більша ширина впливає на вибір водіями швидкості руху. Штучно зменшуючи її на в’їзді, наприклад, в житлову зону, водіїв інформують в тому числі про інший режим швидкості ніж на магістральній вулиці, якою він їхав до цього», — пояснює Константин Щербаченко.

• #вулиці
• #реконструкція
• #транспорт