Рецензія на фільм «Дедпул і Росомаха»

Якщо ви хоч трохи слідкуєте за давніми друзями Раяном Рейнольдсом та Г'ю Джекманом, чия дружба зародилася під час зйомок фільму «Люди Ікс: Початок. Росомаха», де ми вперше побачили протистояння Росомахи та Дедпула, то добре знаєте, що вони усі ці роки підтримували на публіці образ запеклих ворогів, постійно тролячи один одного. Як справжні Росомаха та Дедпул у коміксах Marvel. І ось через 15 років вони нарешті знову зійшлися на великому екрані у блокбастері «Дедпул і Росомаха», який не розчарує їхніх шанувальників.

Так, ми всі пам'ятаємо, як ми ридали під час фіналу стрічки «Лоґан», що вийшла у 2017 році і показала трагічну, проте водночас героїчну загибель нашого улюбленого мутанта Росомахи. Проте існує мультивсесвіт, тож у своєму третьому (майже) сольнику дуже балакучий найманець/антигерой Вейд Вілсон вирушає у подорож різними світами у пошуках нового Росомахи, щоб врятувати свій світ від загибелі. І в одному зі світів він зустрічає у барі Лоґана, який перебуває у глибокій депресії (як завжди), адже у своєму світі він підвів усіх мутантів і залишився зовсім один. У нього немає настрою бути героєм, проте Дедпула це не влаштовує, тож він силою вдягає його в той легендарний жовто-синій костюм з коміксів і викрадає з його рідного світу. Тепер цю культову парочку ворогів-які-поступово-стають-друзями чекають божевільні пригоди у різних світах.

Написати відверту рецензію на фільм «Дедпул і Росомаха» без спойлерів майже неможливо, адже у цьому блокбастері Рейнольдс зібрав багато знаменитих супергероїв, яких ми вже й не сподівалися побачити на великому екрані. Це й Електра (Дженніфер Ґарнер), й Блейд (Веслі Снайпс), й Джонні Шторм (Кріс Еванс), й Лора (Дафні Кін), й Ґамбіт (Ченнінґ Татум), й Шаблезубий (Тайлер Мейн), й Піро (Аарон Стенфорд), і ще купа камео різних персонажів зі світу Людей Ікс (хоча шкода, що тут немає ключових мутантів, як Магнето чи Професор Ікс, чи Шторм, очевидно, що бюджет просто не витримав). Їхні камео точно порадують і, можливо, навіть змусять просльозитися тих, хто ріс на цих фільмах, що проклали шлях всесвіту Marvel. Але мене особисто найбільше зворушили сцени Лоґана та Лори, хоча їх тут і небагато. Дафні Кін так виросла за ці роки, тож було б круто, якби вона стала Росомахою в майбутніх проєктах MCU.

Якщо ви пам'ятаєте сюжет першого «Дедпула», то знаєте епічну історію кохання Вейда та Ванесси (Морена Баккарін), але фільм Шона Леві також розповідає свою історію кохання, причому набагато епічнішу. Це історія Дедпула і Росомахи, між якими весь фільм така хімія, що їм можуть позаздрити усі інші супергеройські парочки. Хай це платонічне кохання (хоча Дедпул є пансексуалом, тож немає нічого неможливого), але це справжня чоловіча любов, якій вже 15 років. У кожній сцені відчувається, як Рейнольдс та Джекман були народжені, щоб зіграти цих персонажів, і як вони кайфують щосекунди від цього. Якщо ви їх любите, то теж будете кайфувати у кінотеатрі усі дві години.

Мало не забула згадати про головну лиходійку блокбастера «Дедпул і Росомаха». Для такої епічної пригоди культового дуету, який дуже швидко регенерує, сценаристи (Рейнольдс в їхньому числі) представили на екрані одну з наймогутніших суперлиходійок з коміксів Marvel Кассандру Нову, сестру-близнючку Чарльза Ксав'єра, яка зібрала навколо себе цілу армію мутантів. Це перевтілення зірки серіалу «Корона» Емми Коррін заслуговує аплодисментів, аж не віриться, що в минулому вони втілили принцесу Діану. І її суперсили показали досить цікаво та моторошно, що дуже пасує Кассандрі.

Звичайно, кінокомікс «Дедпул і Росомаха» — фантастично-епічна пригода у мультивсесвіті Marvel, що заслужено стала головним блокбастером цього літа, де все ідеально поєднується, починаючи від гри акторів до жартів, що тролять Marvel, та ідеального саундтреку, якому хочеться підспівувати, проте мені все одно не вистачило тієї самої команди Дедпула з попередніх фільмів (Ванесса, Колос, Надзвукова боєголовка, Юкіо, Доміно, Кейбл), бо у них значно міцніший зв'язок з головних героєм, аніж у нової команди, яку зібрали «на скору руку» (і Дедпулу з Росомахою на них буквально плювати, бо вони їх без жодних сумнівів покинули на полі бою, чим трохи розчарували). Тож, якщо казати відверто, найкращим фільмом трилогії про цього балакучого найманця досі залишається перший «Дедпул», де більш якісний сценарій, немає купи зайвих персонажів, яких вписали заради хайпу, і який просто чудовий та революційний з усіх боків, як не крути. Але заради усіх цих спільних сцен Раяна та Г'ю, тобто Дедпула та Росомахи, третьому сольнику можна усе пробачити. А ще за той неймовірний епізод битви Дедпула (з Логаном) проти агентів УЧЗ під пісню «Bye Bye Bye». І за повернення X-23. І за деякі вибухові камео. Всього цього не було б, якби не віра Рейнольдса у себе та свого Дедпула. Це не може не надихати.

Фільм «Дедпул і Росомаха» вже точно увійшов в історію супергеройського кіно на рівні з блокбастерами «Месники: Війна нескінченності» та «Месники: Завершення». І це радує, адже, незважаючи на втому від цього жанру, що спостерігається останні кілька років, йому ще є чим нас дивувати (причому не просто дивувати, а змушувати відкривати рот від подиву й шоку).