«Моя головна ціль — боротьба за чоловіка»: історія нареченої військовополоненого з «Азовсталі»

Ілля був серед захисників «Азовсталі» і понад два місяці незламно тримав оборону Маріуполя на початку повномасштабного російського вторгнення. Перебуваючи в оточенні на металургійному заводі, Ілля освідчився коханій. Пара не укладала шлюб дистанційно.

«Я хотіла, щоб весілля було для нього головною мотивацією повернутися додому», — розповідає Маргарита.

Важкопоранений Ілля запевняв наречену, що все гаразд. Це була одна з останніх їхніх розмов. Після потрапляння в російський полон від чоловіка взагалі перестали приходити звістки. Єдиним підтвердженням, що він досі живий, було відео з допиту, яке Маргарита знайшла в Мережі торік улітку. 

Героїня розповіла, як вона переживає полон коханого, чи залишилися в неї надія побачити нареченого знову і як разом з іншими жінками понад два роки бореться за звільнення військових. 

«Зараз моя основна ціль — це боротьба за мого чоловіка! Кожного ранку я прокидаюся з думкою, що треба тримати себе в формі, робити ще більше. Але, чесно, хочеться просто лягти й плакати. Та я не маю на це права! Бо якщо ми — дружини, матері, сестри — зневіримося, то за що тоді триматися хлопцям там, у полоні…» — ділиться Маргарита.

Героїня зізнається, що кожен день очікування Іллі для неї є м́укою. Вона відчуває постійну тривогу, спустошення та навіть провину за те, що може гуляти, де захоче, бачити промені сонця, пити каву з шоколадкою, а її коханий — ні.

Життєвою опорою у складні часи невизначеності для жінки стала робота з психологом. Індивідуальна терапія на проєкті GIDNA від фонду Future for Ukraine допомогла Маргариті у момент зневіри не опускати руки та показала, як навіть із травматичним досвідом можна знайти можливості для особистого розвитку. Щомісячна група психологічної підтримки жінок, чиї рідні зникли безвісти через війну або перебувають у полоні, яка теж є частиною програми GIDNA, дає для Маргарити сили, щоб не впадати у відчай, а продовжувати діяти.

Коли завод «Азовсталь», який обороняв Ілля з побратимами, потрапив в оточення, для героїні та матері військового почалися важкі дні очікування. Дівчина пригадує, як вони постійно були онлайн — бачили, як руйнують завод та скидають фосфорні бомби на людей, що перебувають усередині. Ілля виходив на зв`язок раз на тиждень або раз на два тижні. Зазвичай це були лише повідомлення, вкрай рідко — дзвінки. Востаннє пара бачилася перед повномасштабним вторгненням — у січні 2022 року. Про полон Іллі його наречена та мати дізналися раптово, завдяки соцмережам. Маргарита зізнається — спершу не повірила, адже захисників «Азовсталі» мали захистити від полону гарантії міжнародних організацій, зокрема МКЧХ та ООН.

«Стільки роботи було зроблено: ми виходили на акції, закликали суспільство приєднуватись, адже там в оточенні перебували не лише молоді хлопці, але й жінки, у яких по 2-3 дітей, вагітні дівчата. І нас почули! Почалися перемовини. Але раптом стається Оленівка», — зі сльозами пригадує Маргарита.

Іллі не було в списках загиблих унаслідок теракту. На зв’язок він теж не виходив. Надію, що чоловік живий, підтримували короткі звістки тих, хто повертався з полону. Маргарита розповідає, що зовсім нещодавно їй трапилося у Мережі відео з допиту українських полонених росіянами. Жінка зізнається, що не впізнала коханого — змогла його ідентифікувати тільки за голосом та іменем. «Він дуже змінився. Якщо на відео з минулого року я хоча б бачила в його очах жагу до життя, то зараз там порожнеча. І ця втома на обличчі, відчужений погляд. Це відео мене розібрало на атоми. Надія маленька, що коли-небудь побачу його знову, ще є, ми всі тримаємося з останніх сил, але віри стає все менше», — ділиться Маргарита. 

За словами героїні, зараз чи не найважчі часи за понад два роки війни, поки її нареченого та інших українських захисників утримують у полоні.  

«Я вважаю, що допомога психологів, психотерапевтів — це зараз те, що мають отримувати родини військовополонених. Скільки б років вам не було — 20, 40 чи 70, наскільки б сильною ви себе не вважали, — стається момент у вашому житті, коли опускаються руки. Самостійно з цим впоратися дуже важко. Терапія допоможе знайти нові ресурси та сили на все це, не провалюватись в емоції», — з власного досвіду розповідає Маргарита.

Робота з психологом допомагає героїні не впадати у стан жертви, а бути активною, щоб Ілля пишався своєю нареченою. Маргарита розповідає, що заради коханого вперше взяла участь у забігу і продовжує бігати, вже має 10 медалей за участь у різних бігових подіях на підтримку захисників Азовсталі. 

«Ілля бігає по 20-24 км, а я що — 5 не здужаю?» — ділиться героїня..

Якщо ваші близькі або рідні зникли безвісти через воєнні дії або перебувають у полоні, звертайтеся на проєкт GIDNA від фонду Future for Ukraine та отримайте безоплатну кваліфіковану допомогу психолога. Деталі участі у програмі підтримки для жінок, які переживають невизначену втрату, читайте на сторінці проєкту. Психологині GIDNA також надають анонімну та кваліфіковану допомогу жінкам, які пережили сексуальне насильство під час війни. Щоб взяти участь — заповніть форму або телефонуйте за номером +38 (050) 909-88-81.