Чому більше ніхто не хоче приймати у себе Олімпійські ігри

З кожним роком на проведення Олімпіади зголошується все менш міст, адже це вимагає шалених фінансових вкладень та ніяк не окупається для муніципалітетів, навіть в довгостроковій перспективі.

Раніше проведення Олімпійських ігор було мрією ледь не для кожного великого міста. Олімпіада могла стати шикарним способом перезавантажити розвиток міста — подивитись на змагання приїжджає зазвичай чотири або п’ять мільйонів людей. Ще понад три мільярди спостерігають за олімпіадою по телебаченню. Тож це можливість для міста, яке приймає ігри, отримати значну популярність. А також провокує будівництво нових спортивних комплексів, готелів, покращення доріг та інфраструктури, й наплив туристів. Проте за останні роки все більше міст відмовляються від проведення Олімпійських ігор та знімають свою кандидатуру перед конкурсом. Причини пояснюють на ютуб-каналі Search Party.

На проведення ігор у 2004 році подало заявки 12 міст. Бажаючих прийняти Олімпіаду у 2008 році було вже 10 міст. Надалі з кожним разом кількість охочих зменшувалась, а на проведення Олімпійських ігор у 2024 році подало заявку лише два міста — Париж та Лос-Анджелес. Тож у 2017 році, обираючи місто, в якому проведуть Олімпіаду 2024 року, Міжнародний олімпійський комітет зробив дещо унікальне — одразу обрав місто, яке прийматиме Олімпіаду й у 2028 році. Причиною такого рішення стало побоювання, що приймати Олімпійські ігри у 2028 році не висунеться жодне місто. Таким чином літні ігри 2024 пройшли у Парижі, а наступні прийматиме Лос-Анджелес.

Чому так трапилось?

Ідея ротації проведення ігор у різних містах виникла ще в 1896 році, коли не було міжнародних авіаперельотів та міжнародної телекомунікації. Тож зміна локацій для проведення змагань була необхідністю для поширення ігор на міжнародному рівні та можливістю здобути для них популярність у якомога ширшому колі людей. МОК зберіг цю традицію, врешті-решт створивши конкурс, у якому міста подають заявки на проведення ігор, проходять певний відбір, а далі відбувається голосування за переможця.

Тоді жодне місто не хотіло приймати Олімпіаду у себе, адже попередні ігри мали певні проблеми. Під час змагань у 1968 році, які проходили в Мехіко, в країні панувала атмосфера репресій і бунту. За десять днів до початку Олімпіади в Мехіко на Площі трьох культур студенти влаштували протест проти державного фінансування Олімпіади та вимагали перенаправити ці кошти на соціальні програми. В результаті, демонстрацію розігнала армія, внаслідок чого загинули та постраждали люди. 

У 1972 році на Олімпійських іграх, які проходили у Мюнхені, відбувся теракт. Тоді озброєні палестинські терористи безперешкодно увійшли до будинку в Олімпійському селищі Мюнхена, де проживали ізраїльські спортсмени. Терористи вбили двох атлетів і взяли дев’ятьох у заручники, які загинули під час спроб звільнення.

Тож не дивно, що після таких подій жодне місто не хотіло приймати Олімпіаду у себе. Тоді ситуацію врятував Лос-Анджелес. Місто готове було приймати ігри 1984 року, за умови, що для підготовки до змагань не витрачатиме багато грошей. Для проведення змагань використали стадіони та майданчики, які вже були побудовані у місті, а спортсменів, які приїхали на Олімпіаду, вирішили розміщувати у гуртожитках. Олімпійські ігри 1984 року в Лос-Анджелесі пройшли успішно, внаслідок чого інші міста знову захотіли приймати змагання у себе. Проте модель проведення Ігор без шалених фінансових витрат не набула популярності.

Погіршення ситуації з витратами на Олімпіаду

У період з 1992 по 2020 роки Міжнародний олімпійський комітет додав до Ігор багато нових видів спорту. А отже потрібно було більше місць для змагань та житла для спортсменів, витрати на це, звісно, лягали на плечі міст, які приймали Олімпіаду. 

Щоразу Олімпіада набирала більшої популярності, а тому на міста, які приймають Ігри, зростав й тиск — кращі стадіони, нові готелі, розвинута інфраструктура та інше. 

Сідней, готуючись до Олімпіади,  побудував 15 нових спортивних майданчиків, а також житло для 10 тисяч спортсменів. Афіни побудували 22 нові майданчики, а Пекін — 12. Усе це будівництво зробило проведення Олімпійських ігор дуже дорогим. 

Наприклад, за деякими підрахунками Пекін витратив близько 45 мільярдів доларів у 2008 році для підготовки до проведення літніх Олімпійських ігор, а Токіо більше 35 мільярдів доларів. Для порівняння, весь річний бюджет міста Києва становить близько двох мільярдів доларів США.

Оксфордські дослідники повідомили, що в період з 1960 по 2016 рік середні Олімпійські ігри перевищували бюджет на 156 відсотків, що свідчить про те, що організатори не можуть належним чином контролювати та оцінювати витрати на проведення Олімпіади.

Чому міста й далі погоджувались приймати Олімпіаду

Міста, які приймали Олімпіаду, чудово розуміли, що вони втратять гроші в короткостроковій перспективі. Проте очікувалось, що проведення Олімпіади — це інвестиція, яка окупиться в майбутньому. 

Серед них будівництво нових стадіонів, які будуть використовуватись містами ще десятиліттями. Наприклад, Пекін виправдав витрати близько 460 мільйонів доларів на новий стадіон на 90 000 місць, плануючи, що місцева професійна футбольна команда буде користуватись ним після проведення Ігор.

Найбільш часто рекламованою перевагою проведення Олімпіади є ідея, що проведення Олімпійських ігор спровокує збільшення популярності міста, яке приймає Ігри. Очікується, що люди по всьому світу будуть знати це місто, зросте кількість туристів та збільшаться іноземні інвестиції.

Що з цим не так

Дослідження 2004 року показало, що після різкого зростання туризму, яке відбулось після проведення ігор в Атланті, Сіднеї та Сеулі, його показники згодом знову впали.

На це може впливати погода під час проведення Олімпіади, затори, погана транспортна розв’язка, або безпекові інциденти. Тобто Олімпіада може допомогти іміджу міста, а може його й зіпсувати. 

Читайте також: Як виглядають спортивні арени в Ріо-де-Жанейро через 6 місяців після Олімпіади?

Схожа історія й зі стадіонами, які будуються для проведення ігор. Стадіон, який побудував Пекін, очікуючи, що ним користуватиметься місцева футбольна команда, виявився приблизно на 80 тисяч місць більшим, ніж потрібно. Зараз стадіон здебільшого пустує, а його утримання коштує місту близько 10 мільйонів доларів на рік.

А 12 із 27 закладів у Ріо-де-Жанейро не проводило жодної події вже  через рік після проведення Олімпіади. Для багатьох мешканців це є доказом того, що проведення ігор – марна трата грошей.

Яка ситуація зараз

До 2015 року до Міжнародного олімпійського комітету подало заявку шість міст, які претендували на проведення Олімпійських ігор у 2024 році. Але протести змусили Бостон і Гамбург відмовитись від своїх кандидатур. Мер Рима також відкликав свою заявку, а у Будапешті 260 тисяч людей підписали петицію проти проведення змагань.

Тому на проведення ігор у 2024 році претендувало лише два міста. Відтоді МОК провів реформи, які, за його словами, значною мірою зменшили фінансові витрати для міст, які приймають Олімпіаду. Реформи вимагають використовувати існуючі та тимчасові місця, як це робив Лос-Анджелес у 1984 році, і також дозволяють співпрацювати з іншими містами.

Наразі МОК припинив приймання заявок і натомість веде переговори про проведення Олімпіади з містами приватно.

Наразі є багато прихильників думки, що для проведення зимових та літніх змагань потрібно обрати постійне місце. Таке рішення позбавило б міста від значних та невиправданих фінансових витрат.

• #інфраструктура
• #змагання
• #Олімпіада