Світ на фресці у львівському Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла

Часи змінюються, а разом з ними й наші уявлення про світ навколо. Сучасну людину важко здивувати зображенням слонів, левів, папуг чи людей з різним кольором шкіри. Але так було не завжди. Достатньо спробувати «повернутися» на 200-300 років назад і ми зможемо побачити, що картина світу людей того часу була геть іншою, ніж у нас. Якою саме вона була, нам підкаже мистецтво XVIII століття, а точніше, фреска в одному з найвідоміших храмів Львова.

Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла (колишній костел єзуїтів) по праву можна назвати одним з центрів життя сучасного Львова. В першу чергу, завдяки служінню військових капеланів, яке, в часі війни, стало особливо важливим. Разом з цим, храм поступово відновлює свою культурну спадщину, історія якої налічує вже майже 400 років. Одним з видимих результатів цієї роботи, стало відновлення розписів центральної нави, яке здійснила українсько-польська команда реставраторів під керівництвом професора Павела Болінського. Серед різних сюжетів увагу привертає фреска «Святий Павло – апостол народів» над головним вівтарем храму. Ця фреска була намальована у 1740 р. під керівництвом чеського майстра Франциска Екштайна.

Ідейний мотив фрески – роль єзуїтів у світовому місіонерстві. Для реалізації цього задуму, було намальовано апостола Павла (з характерними атрибутами: меч та книга) і земну півкулю з представниками фауни та народів різних регіонів світу. Для підкреслення місіонерського контексту фрески, було поміщено відповідний напис на картуші: «Portret Nomen Meum Coram Gentibus | Et Regibus. Actorum 9» (Нестимеш Моє Слово серед народів і королівств. Діяння 9:15). Для розуміння всього контексту фрески, слід розглянути розписи не лише на склепінні, а й на стінах головного вівтаря, з обох сторін якого зображено співзасновників єзуїтів: святих Ігнатія Лойолу та Франциска Ксав’єра. Такий погляд на ці розписи виправданий, оскільки вони становлять композиційну та ідейну єдність і навіть архітектурно відділені від решти храму. Відповідно, фрескова декорація головного вівтаря включає в себе зображення на бокових стінах та на склепінні. Однак, нас з вами цікавить конкретна частина фрески, де зображено Земну півкулю та різних людей і тварин, тому cконцентруємось на цьому.

Зображення Земної півкулі включає в себе два континенти: Євразію та Африку. Євразія розділена кольором на Європу та Азію. Наявні назви різних країн та морів. Крайні географічні назви в цьому регіоні: PORTUGALIA (Португалія), NOVA ZEMBLA (архіпелаг Нова Земля), LABONIA (Японський архіпелаг), CALICUT (Калькутта). Варто згадати, що сучасний Східноєвропейський регіон представлений трьома назвами країн: POLONIA (Польща), RUSIA (Русь), MOSCOVIA (Московія). Крайні географічні назви Африки: MAROCCO (Марокко), BARCA (м. Барка в Кіренаїці), MELINDA (зараз м. Малінді (Кенія)), ARC (не встановлено). Також, на фресці зображені й острови. Крайніми островами на сході є LATRONUM (Маріанські острови) та NOVA BRIT (Нова Британія). На півдні ж крайнім географічним місцем є острів IS. PAULI (Святого Павла).

Окрім назв країн / регіонів та островів, на фресці можна ще побачити назви різних морів (MARE) та океанів (OCEANUS). Зокрема, в регіоні Європа між Норвегією та Руссю розташоване MARE BALTICOR (Балтійське море), яке є єдиним водним об’єктом, зображеним посеред суші. Щодо інших морів та океанів, наявні такі назви: MARETARTARICUM та OCEANUS SEPTENTRIONALIS (на півночі Азії), MARE AMORIS (між Азією та Японським архіпелагом), MARE LABONICUM ORIENTALIS, далі на заході Африки є OCEANUS AETHIOPICUS MERIDIONALIS. Поруч Європи є кілька написів MARE, однак без уточнень.

Персоніфікації навколо земної півкулі дають чудове свідчення того, як європейці уявляли собі людей з інших кінців світу. Основою для ідентифікації яка «особа» представляла той чи інший регіон світу, є праця італійця Чезаре Ріпи «Іконологія», яке вперше побачило світ ще в 1593 р. Згідно з його працею, кожен регіон мав характерну особу, яка була відповідно одягнута, а також певну тварину, яка символізувала цей край. Європу, наприклад, зображали у вигляді жінки у багатому одязі різних кольорів , яка знаходиться між двома Рогами достатку (зерно та виноград), тримає храм у правій руці , а лівою вказує на корони та скіпетри. Поруч неї найчастіше зображали коня. Таке зображення наявне у лівій нижній частині фрески. Азія теж зображена у вигляді жінки, яка в руках тримала спеції та кадило. Варто зауважити, що одягнена вона у турецький одяг та має тюрбан на голові. Очевидно, це пояснюється близькістю до Османської імперії, яка, з огляду на часті контакти, й репрезентувала Схід в очах європейців. В плані фауни, за Азію «відповідав» верблюд. На фресці персоніфікації цього регіону зображені над Європою. Африка, згідно з працею Ч. Ріпи зображається у вигляді майже оголеної жінки з чорним кольором шкіри. Її характерними атрибутами є Ріг достатку, а також наявність таких тварин як лев, скорпіон та/або змія. Розглядаючи розпис у храмі, можемо зауважити одразу кілька осіб, які одягнуті у шкури тварин та мають чорний колір шкіри. Ні скорпіона, ні змії немає, однак є чітко зображений лев. Також, слід згадати про папугу та двох слонів, які теж символізують собою як Азію, так і Африку. Відповідно, можемо чітко виокремити персоніфікації Європи, Азії та Африки. Залишається Америка, яка вже була відома на той час, але її не зобразили на карті. Згідно з Ч. Ріпою, Америка зображувалася теж як особа з темним кольором шкіри, з вуаллю на плечах та штучним орнаментом з пір’я різних кольорів. Атрибутами цього континенту були лук, сагайдак з стрілами та … людська голова, пронизана стрілою. З світу тварин до цього регіону приписали ящірку. На фресці в храмі немає ні ящірки, ні людських голів пронизаних стрілами, але є чітко намальовані особи з темною шкірою, луком та сагайдаком, яких теж можна ідентифікувати як персоніфікації Америки. На загал, зрозуміло, що опис Чезаре Ріпи не завжди виконували з 100% відповідністю, тому немає нічого дивного, що певні елементи, характерні для якогось регіону, відсутні. Однак, це не перешкоджає нам чітко трактувати цю фреску та її елементи саме як алегоричне зображення світу.

Зрозуміло, що фреска є більш схематичним зображенням, ніж точним. Крім цього, важко сказати, чи був у цього зображення якийсь прототип. Звісно, що географія була відома вже як наука. Зокрема, її викладали у львівському єзуїтському колегіумі в рамках математичних студій. Також, існували й географічні атласи та книги, про що свідчать відповідні записи у каталогах бібліотеки. Тому, в глобальному контексті, малюнок Земної півкулі не був чимось унікальним, однак у локальному вимірі він все ж має свою особливість і є вагомим джерелом для вивчення світогляду соціуму давніх часів.

Олег ДРУЗДЄВ

Джерело: RISU