Історія моди: за що ми любимо Коко Шанель

Поруч з іменами Крістобаля Баленсіаги, Крістіана Діора та Іва Сен-Лорана, які стали одними з найвизначніших фігур в історії моди XX століття, ми повсякчас згадуємо про Коко Шанель — геніальну дизайнерку, що своїми новаторськими рішеннями назавжди змінила жіночий гардероб. 

Про шлях мадмуазель Габріель зняли чимало фільмів та написали ще більше книг, а її дизайни досі надихають тисячі молодих людей, які ступають у світ fashion. Сьогодні ж, у День народження Коко, ми пригадуємо головні моменти, які призвели до успіху французької кутюр’є та за які ми її так полюбили.

Ранні роки та юність

19 серпня 1883 року у невеликому французькому містечку Сомюр у родині Жанни Деволь та Альбера Шанель народилася донька Габріель, яку згодом весь світ знатиме як Коко. Безперечно, зараз особистість дизайнерки асоціюється у нас із розкішшю, елегантністю і вишуканим стилем, однак її дитинство було аж надто далеким від цього. 

У 12 років Гарбіель стикнулася з першою трагедією — втратою матері, після якої батько покинув своїх трьох доньок, залишивши їх у дитячому будинку при монастирі в Обазіні. Таке, здавалося б, похмуре та безрадісне місце насправді подарувало Коко одне з найважливіших вмінь, які вона застосовуватиме впродовж життя, — шиття. Дівчинка вчилася, споглядала за архітектурою монастиря, відзначала одяг монахинь — і це все мало неабиякий вплив на її майбутні дизайни. 

Перша робота й новий світ розкоші

У дитячому будинку Шанель прожила до повноліття. Коли дівчині виповнилося 18, вона залишила Обазін у пошуках своєї першої роботи. Габріель переїхала до міста Мулен, де влаштувалася продавчинею в магазин, у якому торгували тканинами, капелюшками, ґудзиками та іншими деталями для шиття. Там вона зайнялася й ремонтом одягу. 

Однак цього було не досить для Шанель. Паралельно з торгівлею і шиттям дівчина підпрацьовувала співачкою в кабаре. Хоч життя не наділило її надзвичайним голосом, вона зуміла завоювати серця публіки своєю харизмою. За чутками, саме там Габріель отримала своє легендарне ім’я «Коко» після того, як постійно виконувала пісню Qui qua vu Coco. Сама ж Шанель стверджувала, що «Коко» було скороченням від французького слова «cocotte», яке означає «утриманка». Хай там як, а нове прізвисько остаточно закріпилося за дизайнеркою.

Життя, яке було таким звичним для батьків Габріель, не влаштовувало її саму. Дівчина вже тоді прагнула більшого, і не втрачала жодної можливості, що її підносила доля. У кафе, у якому працювала Коко, вона зустріла Етьєна Бальсана — офіцера із заможної родини текстильних підприємців, який і допоміг їй зробити перші кроки до розкішного життя. Юнак запросив дівчину переїхати до свого маєтку неподалік Парижа, де він розводив породистих коней. Відтоді повсякдення Коко назавжди змінилося: вона постійно знаходилася в оточенні богемного товариства, щодня щось пізнаючи про цей новий для неї світ. 

Габріель відкрила у собі винятковий талант у створенні капелюхів. Знайомі жінки Бальсана вишиковувалися в черги, щоб отримати лаконічні та елегантні головні убори, які значно відрізнялися від нагромаджених деталями аксесуарів, що їх пропонували в популярних крамницях. 

Власні бутики та перша слава

У цій частині історії Шанель з’являється ще одне ім’я чоловіка, який назавжди змінив її життя. Ним став один із товаришів Етьєна — Артур («Бой») Кейпел — багатий англійський промисловець, який палко покохав Коко й підтримав її у реалізації грандіозних планів. 

З його допомогою Габріель перебралася до Парижа, де відкрила бутик Chanel Modes, у якому продавала капелюшки. Згодом, за два роки, відчинилися двері її магазину і в Довілі. Тоді Шанель взяла собі в помічниці подругу Адрієн і молодшу сестру Антуанетту. Разом з ними почала виготовляти не лише капелюшки, а й одяг, який також контрастував із популярними на той час дизайнами. Вірна своїй ідеї, що «розкіш має бути комфортною, інакше це не розкіш», Коко звільнила жінок від корсетів і кринолінів, що немовби закривали їх у клітці, і натомість запропонувала невагомі силуети з простими лініями, які не сковували рухів і дарували свободу.

Після початку Першої світової війни безліч бутиків зачинилися для відвідувачів, і магазин Коко став чи не єдиним у місті, де можна було б придбати одяг. Так, ім’я Шанель стало звучати ще гучніше. 

У 1916-му Габріель відкрила бутик у Біарриці поблизу кордону з Іспанією. Її клієнтками стали заможні іспанські аристократки, які примножили славу Коко. У тому ж році один із французьких промисловців подарував Шанель ексклюзивний трикотаж — м’яку тканину, що надавала легких форм дизайнам. Таким чином кардиган, спідниця та пуловер з цього матеріалу стали першими визначними моделями Chanel. 

Бутик на вулиці Камбон, 31

Бізнес Коко поступово розширювався, так само збільшувалися і її амбіції та мрії. У 1919 році Шанель відкрила легендарний бутик на вулиці Камбон, 31 у Парижі. Одного дня до нього завітала баронеса Діана де Ротшильд, яка згодом привела туди й своїх подруг та родичок. Дизайни суконь-шемізьє, костюмів з вільними спідницями, жіночих брюк, матросок і светрів із джерсі остаточно завоювали серця парижанок, що поширило популярність одягу Chanel і на столицю.

Парфум Chanel №5

«Парфуми — це незримий, але незабутній, неперевершений модний аксесуар. Він повідомляє про появу жінки й продовжує нагадувати про неї, коли вона пішла. У жінки, яка не користується парфумами, немає майбутнього».

1921 рік ознаменував початок історії легендарних парфумів Chanel №5. Коко Шанель, бажаючи чогось більшого за створення одягу та аксесуарів, звернулася до одного з найвизначніших парфумерів Франції того часу Ернеста Бо, який представив дизайнерці серію з п’яти ароматів. Габріель зупинилася на останньому, що вирізнявся складним квітковим запахом і не був схожим на жодні інші жіночі парфуми. Так, з’явився на світ Chanel №5 — винятковий аромат із 80 інгредієнтів, за яким женуться модниці з усього світу навіть тепер. На лаконічні флакони з простим оформленням наклеїли емблеми переплетених літер «С». Відтоді це стало фірмовим логотипом Chanel. 

Для його розповсюдження Коко уклала угоду з бізнесменами Теофілем Бадером і П’єром та Полом Вертхаймерами з косметичної компанії Bourjois. За контрактом Шанель отримувала лише 10% прибутку з продажу парфумів, і навіть численні судові позови, які в наступні роки подавала Габріель, не змінили гонорару. 

Маленька чорна сукня

«Шахерезада проста, а ось маленька чорна сукня складна».

Ще один дизайн Шанель, який назавжди увійшов до історії моди, з’явився в середині 1920-х. Чорний колір тоді мав статус траурного або виключно офіційного, однак Коко переосмислила відтінок, запропонувавши його на простих універсальних сукнях, які жінки змогли б носити як у повсякденні, так і під час особливих приводів. Перша модель була представлена в довжині нижче коліна з круглим декольте та довгими рукавами. Її Габріель порадила вдягати з біжутерією, яку полюбляла й сама.

Друга світова війна, відхід з модної арени й тріумфальне повернення

З початком Другої світової війни Шанель закрила свій будинок моди. У той час дизайнерку звинувачували у співпраці з нацистами: Коко жила в готелі Ritz, який став штаб-квартирою окупантів. До того ж Габріель почала стосунки з німецьким офіцером Гансом Гюнтером фон Дінклаге та, подейкують, уклала угоду з нацистами, щоб звільнити з полону свого племінника.

Після закінчення війни французька влада намагалася арештувати Коко за зв’язки з окупантами, однак за неї втрутився її давній друг Вінстон Черчиль. Незабаром дизайнерка, вирішивши отримати дещицю спокійного життя, вирушила до Швейцарії. Практично десять років Шанель безтурботно жила на своїй віллі, однак у 1950-х почала задумуватися про повернення на модний п’єдестал, який вже перейняв Крістіан Діор. Кутюр’є своїм винахідливим дизайном New Look створив фурор у світі fashion, що неабияк дратувало Коко, вона ж бо полюбляла вільніші та простіші силуети.

У 1954 році 71-річна Коко Шанель запустила свою першу за 15 років лінійку, яку, однак, негативно сприйняло французьке суспільство, назвавши абсолютно провальною. Попри це, дизайнерка не здалася та презентувала свій одяг у США. Американське сприйняття моди дещо відрізнялося від європейського, тож Шанель модниці зустріли із захватом. Тоді кутюр’є вперше запропонувала світові свій визначний дизайн твідового костюма з обтислою спідницею та жакетом без коміра із золотими ґудзиками й накладними кишенями. Його почали додавати до свого гардероба голлівудські знаменитості та політичні діячки, зокрема й Джекі Кеннеді. До кінця 1950-х модельєрка також продемонструвала культові двоколірні туфлі й стьобані аксесуари. Це допомогло Коко знову завоювати прихильність в усьому світі. 

Кінець історії

Померла Коко Шанель 10 січня 1971 року від серцевого нападу у своєму номері в готелі Ritz. Вічний спокій дизайнерка знайшла на кладовищі у Швейцарії. 

«Ніхто не прожив життя, подібне до мого. Я нічого не розуміла. Ніхто мене нічому не вчив. До всього повинна була дійти сама». Завдяки своїй наполегливості та амбіціям дизайнерка змогла завоювати модну індустрію та запропонувати по-справжньому геніальні дизайни, що не втратили своєї актуальності навіть через десятиліття.