Чи можливо вижити в часи, “коли земля стогнала”? Історія Лукаша Жолкевського

У 1620 році відбулась надважлива для історії нашого регіону битва під Цецорою. Ця кривава сутичка блискавкою розірвала небо Речі Посполитої на шматки, адже надто багато героїчного воїнства тоді полягло чи потрапило у полон. Саме під Цецорою, у бою, загинув коронний гетьман Речі Посполитої, один з найвидатніших та найбільш шанованих діячів того часу – засновник Жовкви і щедрий меценат Станіслав Жолкевський. Проте, виявляється, під Цецорою був не один Жолкевський, а декілька. Доля іншого Жолкевського була не менш цікавою і також заслуговує на увагу. Може й екранізацію. Принаймні, через суперечливість та драматизм. Між іншим, ці Жолкевські навіть були родичами. Близькими родичами.

Зиґзаґи долі

Лукаш Жолкевський народився наприкінці XVI століття, імовірно у 1594 році. Його батько, Миколай Жолкевський, був львівським підкоморієм, а дід, Станіслав Жолкевський – белзьким та руським воєводою. Лукаш Жолкевський навчався за кордоном, а по тому, як це було прийнято в ті часи, повернувся додому. Із цим незначним життєвим і військовим досвідом він одразу ж потрапив під Цецору, де став учасником згаданої вище битви. Військо Речі Посполитої тоді програло, а Лукаш Жолкевський потрапив до османів у полон. Як і Богдан Хмельницький, до речі. Лише на цьому спільність їхніх доль не завершується – вони обоє були у полоні впродовж приблизно двох років. Потім обох викупили і обоє мали чудові відносини із королевичем Владиславом – майбутнім королем Речі Посполитої Владиславом.

Лукаш Жолкевський навіть супроводжував останнього у одній з його закордонних поїздок. Дещо пізніше також брав участь у війні зі шведами. Тоді навіть зумів взяти у полон декількох командирів шведського війська, яких передав королю. За це він отримав у свою власність земельні володіння і був призначений на важливі державні посади.

Попри значну схожість доль, великими приятелями Лукаш Жолкевський та Богдан Хмельницький не були. Проте другом Жолкевського був інший знаний шляхтич того часу. Можливо, десь і в чомусь навіть значно цікавіша фігура, ніж Богдан Хмельницький – це Адам Кисіль. Як і останній, Жолкевський також неодноразово був посередником у перемовинах між очільниками Речі Посполитої та представниками козацького війська.

Тривоги життя і неспокій після смерті

Посади та уряди, які займав Лукаш Жолкевський, а також сфера відповідальності, яка ними передбачалась, стали причиною багатьох сутичок та конфліктів між ним і нереєстровим козацтвом. Коли у 1635 році Іван Сулима здобув із козаками фортецю Кодак, Лукаш Жолкевський був одним із перших, хто взявся мобілізувати реєстрових козаків для походу проти повстанців. У той час він був королівським комісаром і мусив реагувати на згадані події. Разом із Адамом Кисілем він взявся відновлювати порядок і наприкінці серпня того ж року вирушив у похід проти бунтівного козацтва.

Був Лукаш Жолкевський і учасником інших кампаній військ Речі Посполитої проти козаків. Зокрема, це битва під Кумейками у 1637 році. Тоді він командував піхотним полком німецьких найманців. Очолювані ним військові одиниці вирізнялись організованістю та наполегливістю, але позитивного результату в загальному хаосі кампанії це все одно не дало. Разом зі своїм поплічником Морелем Жолкевський загинув під час спроби прорвати вози і не дозволити козакам укріпити табір. Дітей він не мав, про одруження достовірно говорити важко. Після поховання козаки розграбували його могилу, а тіло викинули тіло.

Володіння, благодійність, посади

Лукаш Жолкевський, хоча велика частина його життя й пов’язана з походами, запам’ятався не лише військовими кампаніями. Досить успішним та дієвим він був і у цивільному житті. Зокрема, певний час він був дідичем Бродів. У той час навіть видав декілька привілеїв для міщан, що були спрямовані на розширення їхніх прав. Щоправда згодом Броди дісталися іншому впливовому діячу того часу – коронному гетьману Станіславу Конецпольському.

Були властивими для Лукаша Жолкевського й меценатські інтенції. Він давав кошти представникам Товариства Ісусового для фундації їхнього осередку у Переяславі. Для забезпечення належного функціонування єзуїтів у Переяславі, передав їм у власність певні території зі свого маєтку.

Врешті, Лукаш Жолкевський зробив і досить успішну урядницьку кар’єру. Він був брацлавським воєводою, старостою калуським, хмільницьким і переяславським. Останнє, перебування на посаді переяславського старости та інших урядах в регіоні зокрема, давало йому нагоду добре пізнати козацтво. Це видно із листування Лукаша Жолкевського з іншими посадовцями. Проте згаданий факт не врятував його від смерті, яка настала саме під час протистояння з козаками.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

1. Коли земля стогнала: друга половина XVI – перша половина XVII ст. / Упоряд. і передм. В. О. Щербака. – К.: Україна, 1995. – С. 403-416.
2. Щербак В. Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648-1654 рр.. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 18, 49, 53-55, 58.
3. Sysyn F. Between Poland and the Ukraine. The dilemma of Adam Kysil, 1600-1653. – Cambridge, 1985. – P. 79-80.