У пошуках слідів «пізнього Риму»

Цього літа на території Чернівецької області в рамках українсько-польської літньої школи «Спільна спадщина» проходила археологічна експедиція. До неї залучали студентів та викладачів із Києва, Тернополя і Чернівців. Працювали в цій експедиції і польські науковці, зокрема пані докторка Александра Жешотарська-Новакєвіч. Кореспондент Укрінформу побував на місці розкопок поблизу села Комарів неподалік Дністра, побачив залишки старовинного житла із пічкою та дитячої могили, поспілкувався із археологами про їхні знахідки й теорії походження відкопаних решток.

РОЗКОПИ СЕРЕД СОНЯХІВ

Уперше стародавнє Комарівське поселення з унікальною склоробною майстернею віднайшли і почали досліджувати ще у 1950-1960-х роках. Проте, в силу різних причин, довгий час розкопки на цьому місці не проводилися. Аж до 2012 року, коли розпочався міжнародний науково-дослідний проєкт «Комарів – склоробна майстерня Барбарікума». Один із керівників проєкту, археолог Олег Петраускас розповідає, що за ці роки науковцям у межах цього стародавнього поселення вдалося віднайти чимало цінних знахідок і зробити кілька відкриттів. Проте досліджена територія на сьогодні складає не більше одного відсотка від того, що ховає у собі Комарівська пам’ятка.

- Це унікальна пам’ятка, яка не має аналогів у “варварському світі”, тобто на території від Британії до Уралу. Тобто раніше вважалося, що є два світи: цивілізований у межах Римської імперії і варварський, який її оточував з усіх боків. І десь на початку чи всередині третього століття на цій території з’являються люди з цивілізаційними знаннями. Швидше за все, вони прийшли сюди з римських провінцій, майже за 300 км на північ від кордонів імперії. Тут вони селяться і починають обробляти скло, виготовляють скляні вироби, торгують ними з усім світом, – каже науковець.

За його словами, загальна площа пам’ятки складає близько 35 га. Це величезна територія, на якій люди жили, працювали на виробництві скла, мали могильник – місце для поховання померлих, тощо. Цьогорічний проєкт археологів зосередився на розкопках могильника та поселення.

Розташовується археологічна пам’ятка за кілька кілометрів від села Комарів Дністровського району. Частину розкопок дослідники проводять на лівому березі струмка, а частину – на правому.

Першою нашою зупинкою стало величезне поле, засаджене соняшниками. Наш гід цими краями – студент-археолог Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Владислав Томашевський. Він провів нас вузенькою стежкою від дороги вглиб соняшникового поля. Приблизно за пів сотні метрів такого шляху ми вийшли на невеличку штучну галявину площею близько 50 кв. м. Тут розташоване одне із розкопаних цьогоріч місць – житло пізнього черняхівського чи раннього слов’янського періоду.

- Перш ніж почати розкопки, керівники археологічної експедиції домовляються із нинішніми власниками поля. На наше щастя, тут власники без проблем пішли нам назустріч. Ми розчистили територію від соняшників і почали копати, – пояснює молодий науковець Владислав.

Зізнається, що любов до археологічних досліджень у нього з дитинства: батьки часто брали його з собою на розкопки. Про унікальне Комарівське поселення він чув не раз від своїх наставників та викладачів і цього року вперше вирішив долучитися до його вивчення.

ЖИТЛО РАННІХ СЛОВ’ЯН

Невеличка територія, приблизно 10 на 10 м, розкопана десь на 20-30 смуглиб. Всередині цього квадрату – напівовальна ямка площею близько 30 кв.м. Це фактично фундамент житла тогочасних людей. У кутку його археологи відкрили залишки пічки. На рівні підлоги були викопані ще дві ямки. Вони могли мати як господарське призначення – для зберігання якихось продуктів, так і будівельне – як гнізда для можливих дерев’яних конструкцій цього житла.

- Ось це все велике поле соняшника – це колишнє поселення людей, які тут жили в 3-5 століттях нашої ери. Якщо дуже спрощено казати, то це тогочасне село, а ми зараз перебуваємо на одній із його вулиць, де розкопали одне із помешкань. Це житло мало стіни з дерев’яних колод, а в північному куті хати була кам’яна пічка. Вона дуже цікава і гарно збереглася. Піч складена із каміння, без застосування жодного розчину. Можливо, зовні вона мала ще додаткову дерев’яну конструкцію, – розповідає Владислав Томашевський.

Особливістю знахідки є її хороший стан. Завдяки розкопаній пічці науковці отримають більше уявлення про тогочасні конструкції. Для класичного населення Комарівської черняхівської спільноти такі пічки були нехарактерні. Дослідники припускають, що знайдені рештки житла можуть свідчити про перебування на цьому поселенні ранніх слов’ян.

Археологи тут знайшли і чимало різних предметів побуту тогочасних мешканців. Зокрема, вдалося відкопати масивні фрагменти керамічного горщика, який намагатимуться в подальшому відчистити, скласти і склеїти для передачі у музей.

- Серед металевих знахідок – уламки класичних ножиків, притаманних періоду черняхівської культури. Також уламки фібул, це такі металеві застібки, схожі на нинішні англійські булавки. Знаходили намистину із сердоліку, що свідчить про імпорт з південних країн. Звичайно, серед наших знахідок були й уламки скла, яке вироблялося тут, у Комарівському поселенні. Зустрічалися як рештки скляних виробів, так і сировини, з якої їх виготовляли. Знаходили фрагменти кісток тварин, а в кутку цього житла – ріг зі слідами обробки. Тобто люди його використовували у побуті, – пояснює студент-археолог Владислав.

За його словами, більша частина території Комарівського поселення поділена на сектори і внесена за допомогою сучасних аеросупутникових технологій у відповідні плани пам’ятки. Тож кожного року дослідники вже знають приблизне місце, де вони мають копати, і що шукати.

“РОЗРИТА МОГИЛА”

Інша локація археологічних досліджень – стародавній могильник, тобто кладовище. Воно розташовувалося за кількасот метрів від поселення, на сусідньому пагорбі. Зараз тут – велике поле із травою.

Підходимо ближче до розкопів. Поряд кілька науковців проводять якісь заміри. Владислав пояснює, що зараз його колеги проводять розвідку із застосуванням металошукачів. Отримані дані зможуть застосувати вже у наступних дослідженнях.

Із поряд розташованого лісу, де археологи час від часу відпочивають від пекучого сонця, до нас прямує керівник експедиції, науковець Олег Петраускас. Він підводить нас до вже глибшого і ширшого розкопу. Усередині викопаного приблизно на метрову глибину сектору розміщено ще два менші розкопи.

- Тут на одному місці вдалося виявити одразу два об’єкти. Більший за розмірами – це стародавнє житло. Бачимо його контур, заглибини для конструкції тощо. Ми вважаємо, що воно датується 4-3 ст. до нашої ери. Тобто, ще до того, як у цих краях розмістилося поселення черняхівської культури, які виготовляли скляні вироби. І мешканці цього поселення облаштували тут своє кладовище. Виявилося, що одне із поховань вони здійснили на місці більш раннього житла. Ось ця глибша яма і є тим самим похованням, – пояснює археолог, показуючи на заглибину.

Із початку досліджень цього стародавнього могильника науковці розкопали тут уже тринадцяте поховання. У могилах разом із рештками тогочасних людей знаходили і предмети побуту. Зокрема, у яму клали набір для «потойбічного бенкету» – миски з їжею, горщики, глечики, інколи ставили і вироби зі скла.

- В одному з поховань ми знайшли скляну посудину у вигляді колби. На нашу думку, це був світильник. Його поклали у яму з померлим для освітлювання йому потойбічної дороги, – пригадує археолог.

Знайдена цього року могила могла належати дитині чи підлітку, бо має трохи більше метра у довжину. За словами дослідника, поряд із похованням знайшли рештки тієї людини. Але вони були розкидані. І в могилі не було «бенкетного набору».

- У них був звичай через деякий час після поховання повертатися і знищувати могилу. Зокрема, це поховання повністю зруйнували, повикидали звідти усі рештки, інвентар, який там був. Ми тут знайшли лише дуже фрагментовані уламки всього, що було в поховальній ямі. Якщо знаєте легенди про осиковий кіл, який забивали у тіло покійника, щоб не повертався з того світу, то це відгомін звичаїв із руйнацією поховань. Вони були притаманні людям у середовищі Комарівського поселення, – каже Олег Петраускас.

ЗНАЙДЕНІ АРТЕФАКТИ ПЕРЕДАДУТЬ У МУЗЕЙ

Після того, як усе цінне для науки із землі дістали і відсортували, розкопи консервують – накривають контури житла та могили і вручну засипають землею. Так роблять, щоб можна було у будь-який час повернутися і продовжити дослідження того чи іншого розкопу.

Наразі дослідникам важливо дізнатися, які народності входили до складу цього Комарівського поселення. Уже відомо, що тут були готи і вихідці із римських провінцій. А цьогорічна знахідка розкопаного житла із пічкою свідчить, що в поселенні жили також і ранні слов’яни.

- У 2013 році ми на цьому ж пагорбі розкопали так зване поховання №2. Кожному об’єкту ми даємо номери. Так ось у ньому були рештки дівчинки. ДНК-аналіз показав, що вона походила з території Леванту – сучасних Сирії, Палестини, Ізраїлю, Лівану. Земель, де був центр склоробства. Тобто наприкінці четвертого століття на буковинських землях проживали представники народів, що мешкали за 1200 кілометрів звідси, – підкреслює археолог.

Він зауважив, що в Римській імперії виробництво скла зосереджувалося у декількох центрах. І найперший, де винайшли цю революційну на той час технологію, – на теренах сучасних Сирії, Палестини і частково Ізраїлю. Пізніше такі центри утворилися на півночі Італії, і ще декілька – на території сучасної Франції. Знайдені під час розкопок Комарівської пам’ятки рештки тогочасних людей можуть свідчити, що частина з них приїхали сюди саме звідти, де був перший центр винайдення технології вільного видування скляних посудин у всій Римській імперії.

Надалі відкопані рештки сортуються на базі археологів. Маркують кожну маленьку чи велику знахідку. Для нанесення спеціальних шифрів використовують туш. Якщо після проведених досліджень зі знайдених уламків можна скласти і склеїти цілісний предмет для музейної експозиції, ці шифри можна буде легко змити.

Після попереднього сортування та маркування усі знайдені на поселенні рештки везуть до Києва. І вже там продовжують проводити дослідження – обробляти, складати, склеювати шматки знахідок. За словами науковців, розкопки складають не більше 10 відсотків від усієї роботи археологічної експедиції. Все решта – скрупульозна кабінетна праця. А найкраще збережені та найцікавіші артефакти в подальшому передаються для експозиційних виставок у Чернівецький обласний краєзнавчий музей.

Проєкт «Літня школа «Спільна спадщина»» реалізовано в рамках програма RITA – «Зміни в регіоні». Проект співфінансується Польсько-Американським Фондом Свободи в рамках програми RITA – «Зміни в регіоні», яку реалізує Фонд «Освіта для демократії».

(Wspólny projekt "Polsko-ukraińska szkoła letnia "Wspólne Dziedzictwo".

Projekt współfinansowany ze środków Polsko-Amerykańskiej Fundacji Wolności w ramach programu RITA – Przemiany w regionie, realizowanego przez Fundację Edukacja dla Demokracji).

Віталій Олійник, Чернівці

Фото автора