З "хорошого русского" неодмінно вилазить самозакоханий імперіаліст і русифікатор

Я вже дописую книжку про російсько-радянський колоніалізм – і ось такі перлинки від "хороших русскіх" дбайливо збираю в скарбничку золотих афоризмів російського шовінізму. У виконанні найбільш "ліберального", що здатне було виплодити російське суспільство.

"Надо якобы разделить нашу слишком большую страну на пару десятков маленьких и безопасных государств. Правда, объяснить почему люди с общим бекграундом и культурным контекстом должны быть искусственно разделены, "деколонизаторы" не могут".

Коли я читаю це, я бачу перед собою не Навальну, а Валуєва. Бачу Бєлінського та інших шовіністів древності, які у своєму переконанні, що все це "наше", абсолютно не помічають інших людей. Бачу Хрущова, який закликає викорінити "націоналістичні пережитки", і бачу Брежнєва, який заявляє, що сформувалась "нова історична спільнота – радянський народ". Бо це все та сама логіка. Просто тепер це – "спільний культурний контекст".

Вацлав Гавел свого часу гарно підкреслив основний ґрунт радянської тоталітарної системи – фальшування і підміну понять: "Життя в ній наскрізь заткано лицемірством і брехнею: владу бюрократії називають владою народу; від імені робочого класу поневолено робочий клас; всюдисуще приниження людини видають за її остаточне звільнення; прихованість інформації називають її доступністю, владні маніпуляції — громадським контролем за владою, владне свавілля — дотриманням правового порядку, тиск на культуру — її розвитком; розширення імперського впливу подають як допомогу пригнобленим, несвободу слова — як найвищу форму свободи, виборчий фарс — як найвищу форму демократії, заборону незалежного мислення — як торжество світової наукової думки; окупацію називають братньою допомогою".

Читайте також: Ми знову ведемо боротьбу за ідентичність

Іван Дзюба міг би доповнити: повсюдну русифікацію називають "інтернаціоналізмом".

І саме це робить зараз і Навальна – століття насильства і культурної асиміляції називає "общим бекграундом", а політику приниження і маргіналізацію інших національностей в імперії - "культурным контекстом".

Не майте сумнівів, якби це було п’ятдесят років тому, або ж просто ситуація була сьогодні інша, — Навальна те саме говорила б про Україну. Просто зараз Україна дала по зубах і зі страшними втратами відбивається – тому Навальній не випадає таке сказати й про нас. Але логіка тут та сама.

Можна насправді лиш подякувати, що не дають нам забувати, що якщо трошки потерти хорошого русского – з нього неодмінно вилізе самозакоханий імперіаліст і русифікатор. Зі своїм уявленням про "культурный бекграунд". Який русскіє при потребі завжди радо насаджують танками.

Джерело

Про автора. Радомир Мокрик, український історик, культуролог, науковий працівник Інституту східноєвропейських студій на філософському факультеті Карлового університету в Празі

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.