Коротка історія Самбора ілюстрована поштівками початку ХХ століття

Самбір – одне з найстаріших міст Східної Галичини, розташований на лівому березі Дністра. Перша письмова згадка про Самбір відноситься до 1241 року, коли орди хана Батия вдруге напали на давньоруські землі. Укріплене городище Самбора було повністю зруйноване. Тепер на цьому місці знаходиться Старий Самбір.

На північний схід від Самбора стояв укріплений замок, який згадується у джерелах як Погонич. Це було давньоруське поселення, яке після утворення Перемишльського князівства увійшло до його складу, а у 1349 році – до Галицько-Волинського. За польського короля Ягайла і його дружини Ядвіги у лютому 1387 р. все Галицьке князівство перейшло під польську займанщину під назвою «Червоної Русі».

Восени 1390 року король Владислав Ягайло подарував усі доходи від Самбірщини своєму приятелеві, краківському старості Спиткові з Мельштина, який своїм військом допоміг королю загарбати Галицьке князівство. Крім того, віддав йому усі землі разом із Самбором, за винятком замку. Після видання фундаційної грамоти від 13 грудня 1390 року Спитко з Мельштина, вже як самбірський староста за Магдебурзьким правом, яке він надав місту, і за згодою короля приступив до будови Ринку у давньому Погоничі, який і став Новим Самбором, тобто сучасним Самбором. Ситко сам визначив план нового Ринку у формі чотирикутника, що перетинає вулиці Перемиську, Львівську, Руську, Шевську і Ткацьку.

У перші десятиліття XV ст. польські магнати споруджують костели й монастирі. Перший монастир був заснований у 1406 році і належав ченцям домініканкам. Його спорудження розпочалося з костелу Св. Катерини. Фундатором будівництва була Єлизавета, вдова Спитка з Мельштина, яка виділила необхідні кошти і землю. Другий монастир – бернардинів – збудовано у 1471-1476 рр. У забудові міста, яка до кінця XV ст. була суцільно дерев’яною, обидва монастиря вирізнялися тим, що були мурованими.

У XVI – 1 пол. XVII ст. Самбір перебуває на вершині економічного та культурного розвитку. Почався цей період з відбудови міста, яке було зруйноване татарами у 1498 році. Під час відбудови влада дозволила зводити на Ринку лише муровані будинки. У архітектурі та мистецтві на той час ренесанс прийшов на зміну готиці.

Одночасно з оборонними вежами і мурами у 1530 р. почали будувати інші важливі споруди. Посередині ринку була збудована одноповерхова ратуша з невисокою вежею і годинником. Біля неї проводилося віче, тому називали її вічницею. Ця ратуша згоріла і на її місці у 1638-1668 рр. був споруджений двоповерховий будинок з високою вежею. Сорокаметрову вежу закінчили у 1670 році – спорудили восьмигранний третій ярус з ліхтарем і годинником. Сучасного вигляду ратуша набула у 1884 році у результаті капітальної перебудови.

У XVI-XVII ст. місто було знане як важливий торговельний центр Галичини. Тут двічі на тиждень – у понеділок і четвер – відбувалися торги, на які приїжджали люди з навколишніх міст і сіл. А п’ять разів на рік проводилися двотижневі ярмарки, у яких брали участь купці з Кракова, Відня, Львова.

У 1772 році, після першого поділу Польщі, Самбір опинився під австрійської владою. З вересня 1772 року у місті почала діяти нова адміністрація, але це не вплинуло на економічний розвиток міста. Як і раніше, лише цехові ремесла представляли його промислове виробництво.

У другій половині ХІХ ст. Самбір стає центром новоствореного повіту. У місті починає діяти навіть кримінальний суд, для якого побудували просторе приміщення.

У ХІХ ст. у Самборі бурхливо розвивалася промисловість. Особливо значення мало будівництво залізниць, якими у 1872 році Самбір був сполучений зі Стриєм, Хировом і Перемишлем. У 1903-1905 рр. завершилося будівництво колій Львів-Самбір і Самбір-Сянки, місцевий залізничний вузол розширився: споруджено вокзал, товарну станцію, залізничні майстерні.

У травні 1919 році Самбір був окупований польськими військами, і до 1939 року Галичина перебувала під владою Польщі. 26 вересня 1939 року Західна Україна увійшла до складу СРСР.

Самбір є батьківщиною багатьох відомих діячів науки, мистецтва. Талановитим вченим і поетом середньовіччя був син самборського шевця Григорій Самбірчик. Він брав участь у заснуванні гімназії у Львові, викладав у Краківському університеті. У Самборі працював відомий український маляр XVI ст. Федуско, народився відомий український письменник Андрій Чайковський.

Також родом з Самбора відомий український актор, режисер Лесь Курбас. Тут прожив останні роки життя засновник українського професійного театру в Галичині Юліян Бачинський та його дружина акторка Теофілія Бачинська. Неодноразово приїжджав до Сам бора і зустрічався з інтелігенцією міста, а влітку 1913 року в будинку самбірської «Просвіти» читав свою поему «Мойсей» Іван Франко.

Наталка СТУДНЯ