На словах зелені береги, а насправді – бетонні жолоби. Як КМДА вже 10 років ігнорує запит киян на ревіталізацію русла річки Либідь

Либідь – найбільша мала ріка Києва, яка могла б бути місцем відпочинку, публічних заходів та туристичних маршрутів. Проте наразі вона брудна та закрита в колектор.

Річка довжиною понад 16 км протікає вздовж правого берега Києва, включно з центральними районами міста. Це – найбільша мала річка Києва, всього в столиці їх близько 70. 

Либідь могла б стати улюбленим місцем киян для прогулянок, занять спортом, публічних подій та відпочинку. Береги річки можуть бути одними з найпривабливіших туристичних локацій міста. Якби не стан водойми та прилеглих територій. 

Зараз річка частково закрита в підземний колектор, обмежена бетонним руслом, а єдина частина ріки з природним руслом — 380 метрова ділянка біля підніжжя Лисої гори перед Столичним шосе. 

Либідь засмічена – у її водойми потрапляють стічні води та сміття. А київська влада не вбачає доцільності у створенні публічних просторів та планує закривати нові частини річки у колектори. Активісти вже понад десять років намагаються привернути увагу до стану річки та перспектив створити рекреаційну зону біля водойми. 

«Хмарочос» розповідає історію громадського руху за відновлення русла Либеді та її результати.

Історія річки

У часи Київської Русі та середньовіччя річка Либідь була повноводною і судноплавною. В історії є описи різних військових боїв, які відбувались біля річки.

Для Києва річка Либідь мала неабияке значення. Вона виступала першою лінією оборони з півдня і заходу міста – річка не підпускала ворогів до стін й виступала природним рубежем. По річці ходили човни, через неї будували мости та греблі. Береги Либеді були місцем пасіння худоби, а водойма була наповнена рибою.

У радянський період заболочені ділянки Либеді стали осередком малярії. Це спонукало владу розпочати будівництво Либідського колектора в 1936 році, який швидко став основним міським колектором. Розпочалися роботи з поглиблення та розширення русла для запобігання розливам, а також зводилися перекриття річки для зручності мешканців і підприємств. Колись мальовниче життя річки завершилося.

Ще однією серйозною проблемою стало її забруднення стічними водами: мулові відкладення, накопичення радіонуклідів і важких металів, а також незаконні скидання каналізаційних відходів з деяких житлових будинків.

Наразі стан річки катастрофічний. Протягом багатьох років відбуваються незаконні викиди рідких відходів безпосередньо у річку через врізки каналізації. Частина нових будинків не підключена до каналізації й свої відходи спускає через несанкціоновані врізки у притоки Либеді.

Чому Либідь варто ревіталізувати та перетворити у рекреаційну зону?

Голова правління громадської організації «Либідь Є» Віталій Даниленко розповів чому важливо відновити річку та зробити її публічним місцем для відпочинку, туризму та заходів.

Збереження водних ресурсів

За словами Віталія, люди завжди селилися біля річок. Адже водойма – це життя, вона дає воду для побуту та харчування, дозволяє ловити риб, збагачує тваринний та рослинний світ. 

Україна, хоча має безліч річок та озер, наразі на європейських мапах вважається країною з дефіцитом водойм, говорить Віталій. Він пояснює, що це визначається трьома критеріями: чи можна у водоймі купатися, ловити рибу та пити з неї воду. За цими показниками, частина українських річок та озер вже непридатні для використання людьми.

Віталій наголошує, що глобальне потепління введе до того, що скоро вода стане дефіцитом, а тому вже зараз людям потрібно зрозуміти цінність річок, зайнятись їх відновленням та припинити забруднювати.

Важливість відновлення річки Либідь задля екологічного добробуту підтримує й Павло Шатохін. Він є автором успішної петиції про заборону закриття міських річок у колектори. У тексти петиції, яка набрала понад сім тисяч підписів Павло наголошує про важливість відкритих водойм для комфортного життя містян.

«Відкрита вода і рослинність навколо неї – надійні сталі рішення з охолодження міст в умовах екстремальних спек. Асфальт і бетон випромінюють в рази більше тепла, ніж рослинність, що сприяє перегріванню міста. Відкрита річка збільшує вологість повітря і зменшує концентрації шкідливих речовин у повітрі. Природні зони вздовж річок істотно знижують стрес та покращують ментальне здоров’я містян, що особливо важливо у воєнний час», – йдеться у тексті петиції.

Рекреаційний потенціал

Станом на зараз Либідь – це своєрідна проблема для киян, на яку хочеться просто закрити очі. Причинами цьому є сама брудна річка та її береги, підтоплення територій навколо, покинута промислова зона, якою протікає річка та неприємний запах через стічні води. 

Проте потенційно річка може стати улюбленим місцем жителів та гостей Києва. 

Навколо цієї ідеї й створилась громадська організація «Либідь Є», до якої входять фахові спеціалісти, зокрема архітектори, які працювали над проєктом щодо відновлення річки. Віталій Даниленко розповідає, що члени ГО чудово розуміють технічні нюанси, фізичні, екологічні та законодавчі аспекти ревіталізації Либідь. А тому відновлення річки, очищення водойми та перетворення її на зону відпочинку – це не просто мрія, а реальний проєкт, який можна втілити у життя за умови політичного сприяння київської влади.

Архітектор Віктор Білоус, який є автором низки проєктів з відновлення річок, зокрема й Либідь, створив проєкт LYBID ART PARK, показуючи якою може бути територія, яка наразі занедбана. 

Економічний потенціал

На думку Віталія Даниленка, розмірковуючи про відновлення річки та перетворення її на публічний простір, варто фокусуватись не на витратах на втілення проєктів, а на економічному потенціалі. Ревіталізація Либідь – це не збитки, а інвестиція, каже очільник ГО «Либідь Є». Перетворивши річку, яка у своєму теперішньому стані не приносить жодної користі для містян, на рекреаційну зону, місце для відпочинку та масових заходів, міська влада отримає більше, ніж вклала. За словами Віталія, навколо Либідь зросте вартість житлових та офісних приміщень, оренди, з’явиться простір для створення туристичної інфраструктури.

З цією думкою погоджується й Віктор Білоус. Він наголошує, ревіталізація річки та створення публічного простору важливі заради розвитку економіки міста: такий простір дасть поштовх до розвитку туризму, інвестицій та навіть створення нових робочих місць.

Віктор приводить у приклад Хайлайн парк у Нью-Йорку – двокілометрову алею, яку створили замість покинутої залізниці посеред Манхеттену. Парк знаходиться на висоті десять метрів над землею, на місці закритої в 1980 році надземної залізниці. Активісти переконали місцеву владу у потребі додаткового озеленення великого міста, тож на місці залізничної колії у 2006 році почали будівництво публічного місця. Покинуте й непотрібне місце перетворилось на сучасний простір, який генерує 8 млн туристів в рік і є новим культурно-економічним центром міста.

Павло Шатохін розповідає, що міста по всьому світу повертають річки до відкритого стану – цей процес називається «daylighting». У своєму звіті організація American Rivers пояснює, що закриття водойм у колектори або бетонні русла має небажані наслідки. Серед них забруднення шкідливими речовинами, знищення природи та посилення підтоплень нижче за течією. Відкриття річок зменшує підтоплення, покращує якість води та допомагає контролювати дощові води, відводячи їх від каналізаційної системи.

У звіті організація також згадує економічні вигоди, які приносить місту відкриття річок. Серед них й зменшення витрат на очищення забруднених вод, відсутність підтоплень внаслідок закриття річки у колектор та зменшення витрат на їх усунення, створення нових привабливих місць відпочинку, а відповідно зростання вартості нерухомості, залучення додаткових інвестицій та створення нових робочих місць.

Національна пам’ять

За всім відомою легендою, річку Либідь назвали на честь братів-засновників Києва. Тож ця річка – це символ столиці та України загалом. Важко уявити будь-яку Європейську столицю, символ якої перетворили б на стічну канаву, каже Віталій Даниленко. Тому членів ГО «Либідь Є» дивує, що в Києві так ставляться до річки, легенду про яку вивчають ще у школі. А під час загарбницької війни Росії, яка намагається знищити українські міста, історію та ідентифікацію, як ніколи важливо, зберігати та відновлювати символічні та історичні місця, як річка Либідь.

Як кияни намагались врятувати Либідь

Привертати увагу до стану річки та її берегів небайдужі кияни почали ще у 2014 році. Того року киянин Семен Поломаний  отримав спеціальний приз у міжнародному архітектурному конкурсі CANactions-2014 за концепцію відновлення мережі річок та зелених ландшафтів Києва, що мала назву Revival of the Green Material and Blue Arteries.

У 2015 році «Либідь Є» провели перше організоване прибирання берега вздовж річки. 

Того ж року за громадської ініціативи «Либідь Є!» створили перше громадське місце біля річки – дерев’яний подіум багатофункціонального застосування. Його можна було використовувати для сидіння, відпочинку, як сцену чи плацдарм для різноманітних активностей. 

Також у 2015 році Антон Пузань створив успішну петицію про визнання річки Либідь зоною екологічного лиха та вживання невідкладних заходів із відновлення екосистеми річки Либідь та навколишньої території. Ще тоді у тексті петиції Антон закликав визнати екологічний стан річки Либідь як критичний, заборонити будь-яке зкидання талого снігу та іншого механічного сміття на території русла Либеді та прилеглих територіях та ліквідувати усі без винятку врізки у русло річки через які щодня зливаються тисячі літрів хімічних речовин. Завдяки цій петиції закрито два майданчики для скидання снігу (один з яких на 90 000 тонн), також закрито певну частину незаконних врізок у русло Либеді. Частину річки почистили від механічного сміття та грунтових намулів у перші кілька років після початку розгляду петиції. 

«Але досі не вжито заходів на масштабному рівні вздовж усієї довжини водного об’єкта. Намули не розчищені в повному обсязі, і на місцях, що вже були очищені, частково утворюються нові намули», – наголошує Антон.

Взимку 2016 року троє киян сплавлялися на байдарках річкою Либідь. Цю акцію провели задля привернення уваги до стану річки та необхідності її відновлення.

Того ж року архітектори з Cullmann Workshop й команда ГО «Либідь Є» за підтримки журналу Goethe-Institut Україна й «Хмарочоса» презентували проєкт облаштування публічного простору біля берегів річки Либідь й почали збір коштів на втілення проєкту у реальність. У 2017 році такі вдалось втілити задумане. За зібрані кошти у провулку Фізкультури встановили лави на березі річки, велике кашпо з місцями для сидіння, відремонтували поручні мосту через річку, встановили освітлення простору.

Протягом цих років на берегах річки неодноразово проводили акції прибирання та арт-толоки. Наприклад, запрошували киян з дітьми та розфарбовували різні частини бетонних укріплень фарбами.

У 2017 році ГО «Либідь Є» перемогла  у конкурсі Громадського бюджету, увійшовши в топ-15 найкращих міських проєктів з ідеєю створення набережної річки Либідь в районі КПІ. Реалізація проєкту повинна була фінансуватися з бюджету, який формують мешканці Києва за допомогою голосування. Проте переможці так і не отримали грошей на реалізацію проєкту.

Проте береги Либеді навіть без повної ревіталізації тягнули до себе містян. Мешканець Києва Павло Сусляков розповів про свою сімейну традицію – кожного року вони з донькою шукали вдале місце на природі Києва для того, щоб повісити тарзанку та цікаво провести разом час. У 2019 році киянин з донькою обрали річку Либідь новим місцем для тарзанки, розповівши у соціальних мережах друзям про нове місце. Так вдалось навіть організувати спільний захід. На «відкриття тарзанки» прийшло чимало друзів та знайомих з дітьми, кияни організували їжу, музику та спілкування.

У серпні того ж року на цьому місці Павлу вдалось організувати й спільний перегляд фільму. Наприкінці літа 2019 року влаштували ще один мініфестиваль, закриваючи літній сезон. Тоді над Либіддю навіть повісили гамаки. Друзі Павла захоплено заявляли, що ці зустрічі на берегу київської річки стали для них найкращою вечіркою року. Цей досвід лише підтверджує, що киянам необхідні публічні простори на природі для відпочинку, проведення заходів та свят. А річка Либідь, яка проходить й центром Києва, ідеально для цього підходить.

Того ж 2019 року стало відомо, що частину річки Либідь планують закрити й збудувати дорогу. Проєкт Детального плану території у Голосіївському районі, поданий на розгляд громадськості, передбачає закриття річки Либідь у колектор та будівництво над нею автомагістралі. Проєктувальники запевняли, що Либідь у цьому місці сильно забруднює інтенсивний рух автомобільного і залізничного транспорту – завислі частки та нафтопродукти потрапляють у стоки з дощем і розталим снігом. Через це вважають найкращим рішенням закрити річку у колектор. 

«У наведеній схемі рельєфу Києва можна побачити як майже увесь правобережний центр міста приносить воду з пагорбів в річку Либідь. До того ж сама Либідь під нахилом стікає від Кардач до Либідської. І ось там, в майже найнижчій точці, детальний план тепер передбачає утворити вузьке місце – закрити річку в бетонний короб. Це гарантує тут ще більші аварії, ніж КМДА бачила на більш ранніх ділянках. В це місце стікаються ще й річки, які течуть з Деміївки. І саме тут затопило ділянку метро між Либідською та Деміївською», – наголошує Павло Шатохін.

Згодом стало відомо, що компанія Terra Project розробляла альтернативний варіант детального плану території в Голосіївському районі, який не передбачатиме закриття річки Либідь у колектор.

А у 2023 році річку Либідь навіть почали очищувати, що дало киянам надію на відновлення річки. Тоді з підземної ділянки вивезли майже 2,9 тисячі кубометрів замуленого ґрунту, гілок дерев і побутового сміття.

«Наступним кроком, до якого ми перейдемо після стабілізації економічної ситуації у країні, має стати проєкт із ревіталізації цієї річки. Йдеться про звільнення її з бетонних коробів там, де це можливо, та створення сприятливих умов для відпочинку киян на базі водойми», – повідомив у 2023 році заступник голови КМДА Володимир Прокопів. 

Саме ця заява дала надію киянам, що влада нарешті зрозуміла цінність Либеді й відтепер займається її відновленням.

Проте вже влітку 2024 року стало зрозуміло, що повноцінне відновлення річки та створення громадських просторів на її берегах не входить у плани київської влади. Київрада ухвалила за основу детальний план території (ДПТ) у межах бульвару Дружби Народів, вулиць Великої Васильківської, Євгена Коновальця, Володимиро-Либідської, Казимира Малевича, залізниці у Голосіївському районі Києва. Зокрема, ДПТ передбачає закриття річки Либідь у колектор для облаштування заїздів до ТРЦ Ocean Mall.

«Хмарочос» поцікавився в КМДА детальним планом території та подальшими планами щодо ревіталізації річки Либідь, про які заявляв заступник голови КМДА Володимир Прокопів. Проте у Департаменті містобудування та архітектури КМДА заявили, що їм не вдалось отримати ДПТ від Terra Project й надати редакції запитувану інформацію вони не можуть.

«Дотепер в Києві, як і у всьому світі, суспільна дискусія громади і влади полягала в пошуках доречного моменту для вивільнення чергової річки з колекторів (наприклад, під час планової реконструкції). Чиновники КМДА наполягали, що Либідь треба вивільнити з бетонних коробів, де тільки можливо, щоб уберегти місто від аварійних підтоплень, а громаду від – надмірних витрат. Але влітку 2024 року Київрада прийняла протилежне рішення – заховати нову ділянку Либеді в колектор. Громада була вражена тим, як швидко влада опустила дискусію на рівень, який вважався давно пройденим етапом. Настільки очевидно хибне і шкідливе рішення спонукало киян масово висловлювалися категорично проти», – пояснює Павло Шатохін, автор успішної петиції проти закриття міських річок у колектори.

Очевидно, що мер столиці не погоджується з поглядом киян на недоречність закриття річок у колектори. У відповідь на петицію, яка за декілька днів зібрала понад сім тисяч підписів, міський голова Києва заявив, що зазначені в петиції аргументи «не заслуговують на увагу». 

«Відтак, сумнівним з точки зору логіки є зв’язок річки Либідь із матеріальним добробутом, оскільки русло її протікання вкрай важко корелюється із створенням осередків комерції та бізнесу», – йдеться у відповіді на петицію.

А заступник міського голови і секретар Київради Володимир Бондаренко заявив, що ревіталізація річки обтяжується радянським та пострадянським міським плануванням, а тому неможлива на частині ділянок. Тому звернення від громадськості Київрада не підтримала.

«Щоб побачити логіку і кореляцію, треба провести дослідження та виявити попит, задовольнити який здатна річка і озеленення навколо. Або можна вивчити вже наявні дослідження економічного ефекту для бізнесів, які розташовані поблизу води та озеленення. І це вже не буде такою загадкою для міського голови», – говорить Павло Шатохін. 

На його думку, міська влада могла б застосувати Nature-Based solutions (Природоорієнтовані рішення – термін, що описує стале управління та використання природи для подолання суспільних викликів,  – ред.). Використати природу та водойми навколо для задоволення підвищеного попиту на комфортний простір. Не десь далеко за містом, на окремому острові, а в самому місті. Де люди живуть, працюють, відпочивають, навчаються, займаються спортом і потребують якісного простору задля цього.

Водночас попри плани влади побудувати черговий колектор для Либеді, щоб облаштувати заїзди до ТРЦ Ocean Mall у серпні 2024 року КП «Плесо», яке є балансоутримувачем річки Либідь, оголосило тендер на ревіталізацію її частини. У відповідь на запит редакції КП «Плесо» відповіли, що у 2024 році заплановано виконання робіт з доопрацювання проєктно-кошторисної документації стадії «техніко-економічне обґрунтування» по об’єкту, яку було розроблено ще у 2019 році, проте не схвалено.

Розробка та затвердження цієї документації необхідні для подальшої реконструкції та відновлення екологічного стану Либеді. Метою проєкту в «Плесо» називають відновлення аварійних ділянок, визначення основних напрямків ревіталізації річки Либідь, реконструкцію берегоукріплення русла. А також визначення зони рекреації відкритої ділянки русла та створення нових громадських просторів для відпочинку киян та благоустрій у межах прибережних захисних смуг річки. 

На 2024 рік з міського бюджету Києва передбаченні асигнування на відновлення річки Либідь п’ять мільйонів гривень, в тому числі на проєктні роботи понад три мільйони. Станом на зараз бюджетні кошти не витрачались.

Тобто ні ділянок річки, які планують відновити, ні місць для організації рекреаційних зон нині назвати не можуть. Взагалі складається враження, що КМДА іноді говорить про якусь ревіталізацію річки та території навколо неї просто задля красивих слів, а насправді не має щодо цього жодних конкретних планів. І чомусь конкретні плани є лише щодо закриття русла Либеді в колектор.

Стає зрозуміло, що якщо й планується утворення рекреаційних місць вздовж русла річки Либідь, то лише точково. Інша її частина все одно залишатиметься в колекторах та й влада Києва планує будівництво нових бетонних огороджень для річки, яка могла б стати центральним місцем відпочинку для киян.

На думку Віктора Білоуса, для вирішення розбіжностей між громадськістю та владою Києва важливо мати стратегічне бачення розвитку міста. Звісно, столиця страждає від заторів й потребує нових рішень для транспортних розв’язок. Проте такі рішення тимчасові – вони вирішать питання транспортних колапсів лише на певний період часу. Віктор наголошує, що додаткове закриття річки в колектор погіршить й без того складну ситуацію з підтопленням міста. Рішення влади створити нову дорогу замість річки Віктор називає «совковим», яке не відповідає цінностям сучасного цивілізаційного містобудування.

Павло Шатохін також вважає таке рішення хибним. 

«Я розумію, звідки у чиновників ідея «побудувати в центрі міста дорогу, щоб розвантажити місто». Але це давня байка. Вже пів століття відомо, що ця ідея провалилася. Міська влада заплуталася у поясненнях, яку саме проблему вирішують. Справжня мета завжди є конкретною і вимірюваною. Якщо вони вирішують задачу міської мобільності (рух всіх всюди), то її розвʼязання починаються не з побудови доріг і розвʼязок, а з моделювання поточного стану і нового. Ефект від нового рішення має бути сталим і беззаперечно переважати витрати і нанесену шкоду. Якщо задача – «розвантажити центр міста», то без вказання, які саме зони стануть «розвантаженими», в якій мірі і як надовго – це все не мета, а набір слів, властивий слабким менеджерам», – наголошує Павло.

• #Либідь
• #річка
• #ревіталізація