Рецензія на фільм «Забери мене на Місяць»

Головним блокбастером цього літа безсумнівно став супергеройський екшн «Дедпул і Росомаха», який заробив більше 1 мільярда доларів. А ось романтична комедія «Забери мене на Місяць» за участю відомих акторів Скарлетт Йоханссон і Ченнінґа Татума з тріском провалилася в прокаті, адже при бюджеті в 100 мільйонів доларів, змогла відбити з них лише 42 мільйони. Але це лише цифри. Адже насправді цей фільм з голлівудським шармом — одна з найтепліших та найпозитивніших стрічок цього року, яка точно заслуговує більше уваги з багатьох причин.

Про підкорення космосу людством, зокрема про перший політ людини на Місяць, знято чимало фільмів, які здебільшого опираються на історичні події та реальні особистості, але фільм «Забери мене на Місяць» вирішив піти трохи іншим шляхом. Його головними героями виступають вигадані персонажі, які разом працюють у НАСА над програмою «Аполлон-11». Як усім нам відомо, влітку 1969 року космічний корабель «Аполлон-11» доставив перших людей на Місяць, проте до останнього було незрозуміло, чи втілиться ця мрія у життя, адже на шляху до здійснення цього амбітного космічного проєкту стояло багато перешкод. Одна з них — астрономічно велика вартість космічної програми, що довгий час не приносила позитивних результатів, тому стала дуже непопулярною серед американців на фоні війни у В'єтнамі. І тут на сцену виходить талановита піарниця Келлі Джонс з Нью-Йорку, яку запрошує на роботу до НАСА агент ЦРУ Мо Беркус (його класно зіграв Вуді Гаррельсон), який працює на президента Річарда Ніксона.

Опинившись у Флориді, Келлі залізною хваткою береться за дуже амбітне завдання — зробити космос популярним серед усіх верств американського населення. У НАСА вона знайомиться з суворим керівником запуску Космічного центру Кеннеді Коулом Девісом, який дуже серйозно ставиться до своєї роботи (бо від цього залежать життя астронавтів), тож він не в захваті від прийомів Келлі, яка будь-якими хитрощами залучає до космічної програми різних спонсорів і змушує астронавтів замість тренувань давати інтерв'ю, але поступово Коул, зачарований Келлі (а як тут нею не зачаруватися!), визнає, що її підхід спрацював, адже уряд збільшує їм фінансування, що є життєво важливим для польоту на Місяць. І на фоні цих історичних подій між Келлі та Коулом зароджуються справжні почуття, адже ніщо так не зближує двох привабливих людей, як робота над тим, щоб відправити людину до зірок (погодьтеся, це звучить досить романтично). Та й сонячна Флорида налаштовує на літній роман.

Проте піар та кохання — не єдині теми цієї романтичної комедії. Режисер фільму «Забери мене на Місяць» Ґреґ Берланті також майстерно використовує теорію змови навколо першого польоту на Місяць, доручаючи головній героїні від імені уряду зняти фальшиве приземлення на Місяць на випадок того, якщо щось піде не так в прямому ефірі (це вигадана історія, але сценаристи цікаво її обіграли). Тож Келлі та Коулу доведеться ризикнути усім заради правди, адже вони розуміють, наскільки важливо для людства побачити те, що відбувалося насправді й стати свідками такої історичної події, що об'єднала мільйони людей по всьому світу. У наш час, коли пропаганда й брехня часом виявляються дуже гучними, ця сюжетна лінія нагадує, що правда завжди перемагає, якщо за неї відважно боротися. Давно я вже не бачила такої надихаючої комедії.

Стрічка «Забери мене на Місяць» тримається на головних героях, і хочу відзначити, що Йоханссон неймовірно пасує ця соковита й яскрава роль королеви маркетингу, яка на дві голови вище головної героїні серіалу «Емілі в Парижі». Звичайно, її Келлі Джонс — вигаданий персонаж, проте НАСА справді проводили масштабну кампанію для популяризації космічної програми серед населення, тож над нею точно працювали такі, як Келлі. У Татума теж вийшов глибокий персонаж, який віддав усього себе космічній програмі і продовжував вірити в успіх, навіть коли в НАСА перестали вірити багато співвітчизників. Цю роль спочатку мав виконати Кріс Еванс, він же Капітан Америка, давній друг Йоханссон та її колега по блокбастерам Marvel, проте я навіть рада, що в результаті Коула зіграв Татум. Бо у них з Йоханссон вийшов дуже неочікуваний, проте милий акторський дует.

Зараз прозвучить дуже непопулярна думка, але якщо справді порівнювати фільм «Забери мене на Місяць» з кінокоміксом «Дедпул і Росомаха», то, хоча другий і був вартий того, щоб його подивитися на великому екрані, ця дуже американська комедія з Йоханссон і Татумом зворушила набагато більше. І після перегляду справді виникає бажання подивитися її ще не один раз. Окремо хочеться подякувати костюмерам фільму «Забери мене на Місяць», бо вони не лише гарно й зі смаком передали стиль 1960-х, а й часто вдягали головних героїв у жовті та сині кольори, тож разом у кадрі вони нагадують прапор України. Якби я роздавала «Оскари» наступного року, то ви здогадуєтеся, який фільм переміг би в номінації Найкращі костюми (думаю, ви мене тут підтримаєте). А ще один «Оскар» точно заслужили усі, хто працював над українським дубляжем, бо тут просто неймовірно були передані різні діалекти, якими майстерно володіє талановита героїня Йоханссон. Це справжній мед для вух.

Якщо ви шукаєте ідеальний фільм для побачення, то обов'язково подивіться комедію «Забери мене на Місяць», бо вона в прямому й переносному сенсах відправляє глядачів у космос до зірок, де можливо усе і мрії збуваються.