Економіка Швейцарії: чому саме тут живуть найбагатші люди?

Швейцарія славиться виробництвом висококласних речей, розвиненою економікою та вважається одним зі світових фінансових центрів.

У 2023 році, згідно з рейтингом Credit Suisse Global Wealth Report, ця країна посіла перше місце за рівнем благополуччя дорослого населення. Приблизно кожна шоста тут людина володіла активами на суму понад мільйон доларів.

Водночас за рейтингом The Economist, що порівнює економіки різних країн не лише за показником ВВП, а також за такими критеріями як паритет купівельної спроможності та дохід за відпрацьовану годину, Швейцарія опинилася на другому місці в переліку найбагатших країн світу за 2024 рік. 

В новому дослідженні Economics Explained пояснюється, як Швейцарія розвинула свої провідні галузі промисловості, зокрема будівництво високточних верстатів, які вивели країну в лідери у цій сфері.

Індустріалізація Швейцарії

Швейцарія не має великих запасів природних ресурсів і виходу до моря, що традиційно сприяло економічному зростанню в більшості країн. Адже раніше саме морські шляхи були одним з основних способів ведення міжнародної торгівлі. Тому колись для заробітку швейцарцям часто доводилося виїжджати за кордон і працювати найманцями, особливо за часів Старої Швейцарської конфедерації (попередниця сучасної Швейцарії, що існувала з ХІІІ по VIII ст.).

Водночас Швейцарія стала однією з перших країн у світі, яка розвинула механізовану промисловість.

Активна індустріалізація розпочалася вже у ХІХ ст. Тоді Швейцарія також мала надлишок робочої сили внаслідок загальноєвропейського зростання населення. Тож на початку ХІХ ст. імпортовані англійські прядильні верстати ставали звичним явищем у місті Санкт-Галлен, традиційному центрі ткацтва. Ранній текстильний бум зробив швейцарську індустріалізацію лише другою після Англії. Також економіка почала процвітати завдяки активному розвитку годинникарства та механізованого виробництва шоколаду.

Отримані завдяки цьому прибутки кошти спрямували у великі інфраструктурні проєкти. Так у Швейцарії з’явилася мережа доріг протяжністю близько 73 000 км і 5 200 км залізничних ліній. Хоча через гірський рельєф їхнє проєктування було доволі складним процесом.

Наприкінці ХІХ століття прогрес у виробництві електроенергії став основою другої хвилі індустріалізації – тепер для цього почали використовувати воду. Тож у 1880-х в країні з’явилися перші гідроелектростанції, завдяки якми освітлювали вулиці. Невдовзі Швейцарія стала лідером у виробництві електричного обладнання, однієї з ключових технологій цього етапу індустріалізації. Деякі засновані тоді електротехнічні компанії існують і досі, як от створена у 1891 році Brown, Boveri & Cie.

Розвиток економіки під час Другої світової

Основний економічний розквіт країни почався під час Другої світової війни, коли швейцарський уряд оголосив нейтралітет. Тоді країна стала місцем зберігання величезної кількості грошей і активів різних воюючих сторін. Також швейцарці постачали необхідні товари та навіть зброю будь-кому, хто платив за це кошти. Тому після закінчення війни Швейцарія стала однією з небагатьох вцілілих виробничих баз у Європі. Відповідно, швейцарський експорт та імпорт почали дуже швидко зростати. У 1950-х щорічно ВВП збільшувалося о в середньому на 5%.

Високоякісна продукція

Але такі великі витрати на утримання працівників також спричиняють підвищення цін на швейцарські товари та послуги. Зокрема, до переліку найдорожчих міст в усьому світі, за дослідженням Cost of Living City Ranking 2024,потрапило чотири у Швейцарії. На третьому місці опинився Цюрих, на четвертому – Женева, на п’ятому – Базель і на шостому – Берн.

Водночас, щоб конкурувати з величезною кількістю дешевих і легкодоступних товарів, наприклад з китайського ринку, Швейцарія стала лідером у виробництві саме високоякісної продукції. Країна виготовляє елітні товари в абсолютно різних сферах: від промислового обладнання до коштовних годинників. Тільки один експорт компаундів (парових машин) і годинників з недорогоцінних металів – приносять Швейцарії понад 30 мільярдів доларів. 

А одним з основних товарів, які приносять Швейцарії величезні кошти, є токарські верстати  CNC. Вони здатні виробляти деталі з надзвичайною точністю, оскільки були створені спеціально для виготовлення невеликих за розміром і складних деталей за короткий проміжок часу, як пояснює Fractory. Винайшов цей механізм точної обробки деталей швейцарський годинникар Якоб Швейцер у 1870-х роках. Адже йому потрібно було виготовляти дуже дрібні деталі для годинникової промисловості.

Адже виробники готові переплатити за товар, який окупиться вже за тисячу виробничих циклів. Тому що в разі використання швейцарського верстата для виробництва великих партій складних деталей, таке обладнання стає більш економічно вигідним варіантом у довгостроковій перспективі.

Таким чином, конкуруючи з іншими країнами не в ціні, а у якості продукції, Швейцарія зберігає свій статус країни з високим рівнем доходу. Ця стратегія також дозволяє країні уникнути проблем, пов’язаних з відсутністю близькості моря. Адже найдешевшим видом транспорту для доставки товарів на великі відстані є саме кораблі. Відповідно, швейцарська торгівля не може бути дешевою. Часто це стає проблемою для економіки, що масово виготовляє товари з мінімальною націнкою.

Як приклад можна розглянути тостер. Його можливо виготовити майже у будь-яких умовах, зокрема в Китаї. Багато людей купують дешеві товари звідти, створюючи величезний тиск на вартість доставки та робочу силу. А ось Rolex можна виробляти лише в Швейцарії. Тому коштує цей бренд чимало, хоча вартість праці та доставки майже не має значення для кінцевої ціни на продукт. Такий підхід високорентабельного експорту могли б перейняти й інші країни з біднішою економікою, які не мають виходу до моря.

Виробництво залізничного транспорту

Однією з найвідоміших швейцарських компаній є Stadler Rail AG, що спеціалізується на виробництві залізничного та міського рейкового транспорту. Компанія існує ще з 1942 року та експортує свій товар по всьому світу. Як зазначається на сайті Rail, протягом більшої частини своєї історії Stadler Rail працювала як відносно невелике сімейне підприємство, що традиційно зосереджувалося на виробництві транспортних засобів для вузькоколійних гірських залізниць.

Однак наприкінці минулого століття компанія почала активно розширюватися і тепер конкурує на великі замовлення від національних операторів залізниць. Однією з причин свого успіху Stadler вважає індивідуальний підхід до замовників та інноваційні технології, спрямовані на покращення комфорту та збереження навколишнього середовища. Наприклад, компанія пропонує альтернативу дизельному пальному, що робить подорожі залізницею екологічнішими. Серед іншого, Stadler використовує електричні акумулятори та водневе паливо. А спеціальна технологія виробництва дозволяє потягам легко пересуватися навіть на складних природних ландшафтах.

Найуспішнішим продуктом компанії стали швидкісні регіональні електротяги FLIRT. Станом на 2021 рік залізничні оператори в різних країнах, зокрема США та Європи, замовили понад 2500 поїздів цієї моделі. Потяги FLIRT також доступні у версії для широких колій, які зокрема наявні в Україні. Загалом, згідно з фінансовими звітами Stadler Rail, дохід компанії у 2023 р. становив 3,87 млрд євро.

Ринок праці

Сьогодні Швейцарія залишається потужним виробничим центром. Лише у машинобудівний і металургійній галузях промисловості працюють понад 300 000 осіб, що становить 8% від загальної робочої сили країни. Чимала кількість людей отримують базову освіту в 16 років і продовжують спеціалізоване навчання безпосередньо на місцях майбутньої роботи. Така система спеціальної освіти дозволяє відразу отримувати практичний досвід і навіть заробітну плату. Це рішення принесло Швейцарії переваги порівняно з багатьма країнами, де наразі існує нестача робітників.

Кваліфіковані працівники у Швейцарії високо цінуються. Крім того, країна може залучити провідних спеціалістів з усього світу, приваблюючи їх високими зарплатами. У 2020 році середній дохід становив приблизно 75 доларів за годину роботи на підприємствах вторинного та третинного секторів економіки. Також роботодавці сплачують соціальні внески та покривають інші витрати, пов’язані з професійним розвитком працівників.

Регіональна диспропорція

Швейцарія є федеративною республікою, що складається з 26 кантонів. Кожен з них має власну конституцію, уряд, законодавчу владу і суд. Хоча така система сприяла становленню стабільності й розвитку прямої демократії для швейцарського народу, це також призвело і до негативного наслідку – появи економічної диспропорції у різних регіонах.

Адже різниця у доходах між кантонами є більшою, ніж всередині багатьох країнах Європи. Також усі кантони сплачують різні податки. Найбагатші віддають близько 50% своїх доходів. А оскільки кожен регіон відрізняється своїми культурою, звичаями та навіть мовами спілкування (німецька, французька, італійська тощо), переміщення до іншого кантону часто може бути схожим на переїзд до іншої країни. Це ускладнює процес для бажаючих облаштувати своє життя в місцевості з краще розвиненою економікою.

Нерівність стала справжньою проблемою серед жителів кантонів. Внаслідок цього багато жителів тепер навіть змушені заощаджувати на щоденних витратах. Наприклад, середньостатистична сім’я з трьох людей змушена витрачати від 4 000 до 8 000 швейцарських франків на місяць. А такі суми не можуть собі дозволити багато швейцарців, як стверджують у Economics Explained. Тому якість життя для пересічних громадян в Швейцарії не дуже відрізняється від багатьох інших країн.

Банківська сфера

Країна, яка навіть з огляду на географічне розташування схожа на закрите від навколишнього світу сховище, стала надійним притулком для зберігання фінансів й активів з різних куточків планети. До того ж, банківська справа у Швейцарії має давню традицію, оскільки в країні дуже рано почала розвиватися ринкова економіка. Сьогодні тут знаходиться Банк міжнародних розрахунків, який об’єднує частину фінансових ресурсів центральних банків з 60 країн. Відповідно, ця установа координує міжнародні перекази коштів між багатьма іншими державами.

Також Швейцарія традиційно не співпрацює з владою інших країн у правових питаннях. Наприклад, швейцарський закон забороняє вживати офіційні заходи від імені іноземних органів на території країни. Це стосується і збору для закордонних судових процесів доказів щодо фінансових махінацій чи зберігання у Швейцарії незаконних грошей. Хоча останнім часом, через посилення міжнародного тиску, країна все ж змушена більше співпрацювати з іншими державами.

Проте, коли велика частина економіки країни залежить від декількох найбільших компаній, це може спричинити негативні наслідки для всього населення у разі банкрутства цих установ. Наприклад, минулого року Credit Suisse, друга найбільша фінансова установа в Швейцарії, зазнала краху. Тоді компанію придбав її давній конкурент UBS, як пише Reuters. Ця ситуація призвела до великих потрясінь у швейцарській економіці, яка зазвичай славиться своєю стабільністю. До того ж, під час краху Credit Suisse стало відомо про низку випадків проведення незаконних фінансових операцій. Тому, хоч наразі Швейцарія все одно залишається стабільною та процвітаючою державою, завжди слід зважати на ризики.