Народжені бути вільними. 7 військовослужбовиць про свої воєнні будні й найбільші мрії

Сила та відвага українок надихає весь світ. Героїні цієї фотосесії — сім військовослужбовиць, які на один день змінили форму на костюми з фільму «Конотопська відьма» і розповіли нам про свої воєнні будні, внутрішні перетворення та найзаповітніші мрії.

Інна Мицик | «Мусік»

т.в.о. сержанта медичної служби

ELLE Яке ваше особисте визначення сили? Що вам надає впевненості боротися щодня?

Інна Мицик Сила — не боятися висловити свою думку, щиро дбати про інших, вміти встановлювати особисті кордони, бути вірній собі. Впевненості надає щире бажання, аби цієї нечисті не було на моїй землі. Хочу народити дітей, які будуть тільки в книжках читати, що таке війна.

ELLE Що для вас означає повсякденне життя на фронті? Які буденні деталі стали для вас особливо значущими?

І. М. У секторі мені краще: тут справжні люди (яких дуже не вистачає в звичайному житті), де всі один за одного, де не покинуть, не зрадять, де побратими більше переживають, ніж рідні, завжди чимось радують (квітами, смаколиками), стараються відвезти,  як ми кажемо, «на велику землю», нагодувати, зігріти, допомогти. У мене зріст 156 см і вага 45 кг: спочатку до мене придивлялись, а я робила те, що маю; з часом уже самі почали кликати мене на підмогу, якщо був тяжкий пацієнт із поганими венами і треба було швидко поставити венфлон чи зробити важчі маніпуляції. Прийшло розуміння, що я знаю і вмію.

ELLE Як війна змінила ваші мрії та плани на майбутнє? Що тепер стоїть на першому місці?

І. М. Найперше — вижити і дожити, не зламатись фізично і морально (бо це нелегко), а далі — як у всіх, але поки це не на першому місці, навіть не задумуюсь. Головне —  бути. Щоб всі військові повернулись додому, живі й здорові. Коли я буду розуміти, що не потрібна у військовій медицині, тоді закінчиться цей етап, перегорну сторінку і буду писати нову главу в своїй книзі під назвою «Життя». А поки я там, де потрібна.

ELLE Яким вам запам’ятався день знімання? Що ви відчули, коли побачили ці кадри?

І. М. Це був день краси! Я відчула себе жінкою, красивою, такою, як я маю бути. Подивилась на себе з іншого боку. Фотографуватись було незвично, бо я звикла до іншого — бачити смерть, страх, сльози. Я стала більш черствою: думаю, це захисна реакція, щоб не поїхати дахом. Хоча собачок і котиків завжди збираю біля себе...

Впевненості боротися щодня мені надає щире бажання, аби цієї нечисті не було на моїй землі.

Оленка Барановська | «Одуванчик»

рядовий солдат

ELLE Яке ваше особисте визначення сили? Що вам надає впевненості боротися щодня?

Оленка Барановська Сила — це сукупність енергії, яка підіймає і змушує рухатись далі. За законами фізики про збереження і перетворення енергії, вона нізвідки просто так не береться й нікуди безслідно не зникає. Ти завжди щось віддаєш і щось отримуєш.

Впевненості боротися надає життєва позиція: якщо не я, то хто?!

ELLE Як ви знаходите баланс між жорсткими умовами служби та потребою залишатися емоційно стійкою?

О. Б. Антидепресанти, стримування емоцій (що не є правильно, але допомагає не розвивати конфлікт та не нариватись на додаткові проблеми). А потім — вивільнення енергії у вигляді фізичної активності, догляд за тваринами — як безхатьками, так і дикими,  покинутими, травмованими тощо.

ELLE Які речі або ритуали допомагають вам залишатися на зв`язку з вашою внутрішньою гармонією чи відчуттям дому, навіть коли ви далеко?

О.Б. Заварювати преміальну каву, яку привожу з собою або замовляю поштою з улюблених кав`ярень України, — в будь-яких умовах, будь-де, чи то в гейзерній кавоварці або джезві на вогні, чи то фільтр, V60 або навіть просто окропом заливати (для таких випадків завжди купую одну пачку спеціального обсмаження та помолу, що підходить саме для цього).

ELLE Що було найбільшим особистим відкриттям для вас під час служби? Як цей досвід змінив ваш погляд на життя, людей і країну?

О. Б. Не всі, хто носить форму, гідні її, дуже бага то радянщини, совка, дідовщини, бюрократії, кумовства, дебілізму, сексизму, недосконалості системи. З позитивного: абсолютно чужі люди в один момент стають тими, кому ти довіряєш своє життя. Про найближчих тобі людей на війні ти можеш нічого не знати: скажімо, навіть імені та прізвища (наприклад, дуже часто я знаю лише позивний, що він курить, як хропе і про що мріє).

ELLE Яка найбільша несподіванка у вашій військовій кар’єрі, про що ви ніколи не думали перед вступом до лав ЗСУ?

О.Б. Що висококваліфікований лікар без військової кафедри й освіти, а також офіцерського звання може займати офіційно лише посаду рядового солдата,  виконувати обов`язки лише санінструктора або бойового медика.

ELLE Як війна змінила ваші мрії та плани на майбутнє? Що тепер стоїть на першому місці?

О. Б. На першому місці — безпека; перемога не будь-якою ціною, а з якнайменшими втратами; повернення територіальної цілісності, економічної стабільності та стовідсоткового функціонування всієї інфраструктури й системи охорони здоров`я моєї незалежної України. І, звісно, хочеться, щоб я та мої рідні дожили до цього цілими та здоровими!

ELLE Яким вам запам’ятався день знімання? Що ви відчули, коли побачили ці кадри?

О. Б. Я не могла зрозуміти, що відбувається: сюрреалізм якийсь, де мирне місце, нічого не треба робити, а за тобою доглядають. Мені було важко розслабитися. Я прибула останньою на знімання — одразу з викладання тактичної медицини (я доброволець, лікар-анестезіолог на передовій, а також інструктор), поспішала, нервувала, бо з камерою не на ти, а наступного світанку мала вирушати вже потягом на схід. Я дуже соромилася і сумнівалася щодо образу, бо я хуліганка і сміхотушка, але побачила фото — і приємно здивувалася.

На війні абсолютно чужі люди в один момент стають тими, кому ти довіряєш своє життя.

Марта  | «Стріла»

бойова медикиня розвідувального взводу

ELLE Яке ваше особисте визначення сили? Що вам надає впевненості боротися щодня?

Марта Сила для мене — це здатність залишатися вірною собі та своїм принципам, навіть у найскладніших обставинах. Це вміння знаходити ресурси всередині себе, коли здається, що їх більше немає. Мої рідні та побратими підкріплюють мою впевненість продовжувати боротьбу, дають певну надію на завтрашній день. Ми є маленькою сімʼєю всередині армії. І ця друга сімʼя мотивує мене залишатись тут за будь-яких умов.

ELLE Що для вас означає повсякденне життя на фронті? Які деталі буднів стали для вас особливо значущими?

М. Повсякденне життя на фронті — це поєднання постійної напруги та моментів, які тримають нас на плаву. Гумор тут стає справжнім порятунком: це спосіб розрядити обстановку і нагадати собі та іншим, що ми все ще люди, навіть у найскладніших умовах. Особливо значущими стали ті дрібниці, які в мирному житті здавалися непомітними: дружній жарт, коротка розмова з побратимами, в якій відчуваєш підтримку, або момент, коли просто можна на мить розслабитися і відчути себе живою. Ці деталі надають сенсу будням і допомагають триматися разом.

ELLE Які речі або ритуали допомагають вам залишатися на зв`язку з вашою внутрішньою гармонією чи відчуттям дому, навіть коли ви далеко?

М. Майже всю свою юність я провела далеко від дому — на війні, оскільки підписала контракт за декілька років до повномасштабного вторгнення. Для мене, як і для деяких моїх побратимів та посестер, відлік війни почався з 2014 року. І тепер відчуття дому я можу мати навіть у донецьких степах. Головне в таких умовах — надійні люди поруч, і з внутрішньою гармонією все буде гаразд.

ELLE Що було найбільшим особистим відкриттям для вас під час служби? Як цей досвід змінив ваш погляд на життя, людей і країну?

М. Найбільшим відкриттям стало те, як швидко можна адаптуватися до екстремальних умов. Я ніколи не думала, що зможу так оперативно приймати важливі рішення в критичних ситуаціях і попри страх та ризик залишатися зібраною та впевненою. Це навчило мене довіряти своїм інстинктам і людям поруч, на яких можна покластися. Також війна навчила мене цінувати кожен момент, кожну взаємодію з людьми, бо в цих коротких зустрічах і є справжня суть життя. Я почала бачити країну не лише через призму її болю, а й через її величезний потенціал, який розкривається у відповідь на виклики.

ELLE Яка найбільша несподіванка у вашій військовій кар’єрі, про що ви ніколи не думали перед вступом до лав ЗСУ?

М. До цього я навіть не уявляла, наскільки сильно зміняться мої цінності та світогляд через цей досвід. Війна стала частиною мене, а я — частиною її. Ніколи б не подумала, що вона настільки затягне мене. Тепер важко усвідомити, як жити інакше і як колись повертатися до мирного життя. Хоча дуже втомилась. Найбільшою несподіванкою стало те, як багато можна засвоїти за короткий час. Війна постійно змушує адаптуватися і вчитися буквально на ходу, цей урок став для мене найціннішим. Можу сказати, що тепер я — універсальний боєць.

ELLE Яким вам запам’ятався день знімання? Що ви відчули, коли побачили ці кадри?

М. Перевтілення в нові образи дозволило побачити себе з іншого боку, відчути щось нове, що зазвичай приховане за бронею повсякдення. Відчувалося, ніби на мить знову повертаєшся до нормального життя, де є місце для творчості та краси.

Війна змінила мої мрії та плани, зробила їх більш простими і зрозумілими: я хочу мати сім`ю, дітей і щоб усі, кого я люблю, були живі та здорові.

Ольга Бігарь | «Відьма»

заступниця командира батальйону з артилерії

ELLE Яке ваше особисте визначення сили?

Ольга Бігарь Для мене сила — це здатність збільшувати свою внутрішню енергію під впливом стресових факторів. Сила з’являється лише під навантаженням.

ELLE Що для вас означає повсякденне життя на фронті? Які деталі буднів стали для вас особливо значущими?

О. Б. Повсякденне життя на фронті — це комбінація туристичної експедиції з життям в студентському гуртожитку, єдиний мінус — тебе постійно хочуть вбити. Потрібно звикнути до того, що служба — це не робота, тут немає вихідних і свят, тут є безперервний робочий процес. Оскільки фокус уваги в армії зміщується на більш пріоритетні задачі, твої рівні в піраміді Маслоу трохи знижуються. Тобі вже не потрібна сумочка від Hermès чи богемський кришталь. Ти радієш, коли над головою перекриття не з пустотілої бетонної плити і коли ти маєш бодай мінімальні умови для життя. Мій підрозділ від початку повномасштабки постійно перебуває в бойових умовах: ми жили в бліндажах, підвалах, розбитих будівлях, ділили пайку з мишами, працювали в траншеях по коліно в болоті... Це все досить непросто, але якщо навколо тебе хороша команда, навіть в таких умовах можна насолоджуватись світанками й ранковою кавою.

ELLE Як ви знаходите баланс між жорсткими умовами служби та потребою залишатися емоційно стійкою?

О. Б. Емоційна стійкість натреновується — у спортсменів, військових, поліцейських, матерів. Чим більше ти конфронтуєш з викликами, тим стабільніше реагує твоя психіка. Це можна виховати в собі, але для цього потрібно провести велику роботу й розібратися в справжній природі своїх почуттів. Служба вимагає дуже багато ресурсів, тому витрачати сили на те, що ти не можеш змінити чи виправити — щонайменше нераціонально.

ELLE Які речі або ритуали допомагають вам залишатися на зв`язку з вашою внутрішньою гармонією чи відчуттям дому, навіть коли ви далеко?

О. Б. Я взагалі людина-ритуал. Перша традиція — це ранкова кава. Байдуже, де я, кава — це мій спосіб зібратися з думками, розпланувати день та насолодитися часом із собою. Друга традиція — підтримання форми, я все життя займаюсь спортом, тому фізичні вправи — моє джерело енергії. Третя традиція — догляд, я завжди вожу з собою похідний набір: гель-лак, лампу, патчі під очі, засіб для вмивання, зубну електрощітку та улюблений парфум. Це для мене свого роду медитація.

ELLE Яка найбільша несподіванка у вашій військовій кар’єрі, про що ви ніколи не думали перед вступом до лав ЗСУ?

О. Б. Я мріяла про бойову посаду ще з 2014 року, але тоді жінок на них не допускали. Надання жінкам рівних можливостей у війську для мене стало приємною несподіванкою і великим кроком нашого суспільства вперед.

Війна привила мені любов до військової служби і розуміння її необхідності, розкрила почуття гордості за свій народ та його багатовікову історію. Але побічний ефект війни — це відсутність планів на роки вперед. Ти фокусуєшся на поставлених завданнях і на виживанні. Планувати наперед ми можемо лише бойові дії зараз.

ELLE Яким вам запам’ятався день знімання? Що ви відчули, коли побачили ці кадри?

О. Б. Як «Конотопська відьма»,  я повертаю «чортів назад у пекло» не торкаючись їх, вогнем гармат і мінометів. Тому мій образ став своєрідним віддзеркаленням альтер-его. Це додало сил і впевненості, справді надихнуло.

Мене не бентежить мирний спосіб життя в зонах, де не ведуться бойові дії. Я стала на захист суверенітету, щоб українці могли жити вільно, ходити в кафе і гуляти з дітьми в парках.

Катерина Поп

молодший сержант 112 окремої бригади Сил ТрО ЗСУ

ELLE Яке ваше особисте визначення сили? Що вам надає впевненості боротися щодня?

Катерина Мотивують саме ті, хто пліч-о-пліч зі мною щодня вже майже три роки. І вони ж надихають рухатися вперед. Ми всі живемо цією надією, ми віримо в себе, у своїх побратимів і в свою країну. Ми знаємо, що рухаємось у правильному напрямку, і ніщо не зможе нас зупинити.

ELLE Що для вас означає повсякденне життя на фронті? Які деталі буднів стали для вас особливо значущими?

К. Зустрічі з рідними, похресницями та друзями за можливості, спокійні прогулянки, похід в магазин. Якщо колись буденні речі здавалися рутиною, то тепер просто радієш таким миттєвостям: часу не так багато, а хочеться жити, тож варто ловити кожен момент.

ELLE Як ви знаходите баланс між жорсткими умовами служби та потребою залишатися емоційно стійкою?

К. Найперше — важливо зберігати баланс у собі. І коли реально їде дах, треба зупинитися хоч на кілька хвилин і просто побути наодинці.

ELLE Які речі або ритуали допомагають вам залишатися на зв`язку з вашою внутрішньою гармонією чи відчуттям дому, навіть коли ви далеко?

К. Читаю вголос, наспівую українські народні пісні за кермом, пишу нотатки (можливо, колись вони будуть основою якогось твору, хотілося б, щоб війна там зайняла лише один розділ), люблю переглядати фото та відео зі своїми домашніми улюбленцями, які мешкають з мамою на Заході України, бо наш графік витримає не кожен (вони б у мене жили виключно в автівці).

ELLE Що було найбільшим особистим відкриттям для вас під час служби? Як цей досвід змінив ваш погляд на життя, людей і країну?

К. Найбільшим відкриттям стало моє оточення. Я ніколи не зверталася по допомогу, але друзі, побратими, посестри  навіть без жодних прохань старалися підтримати та допомогти,  коли дізналися про мій вибір. З огляду на умови сьогодення, такі моменти стають безцінними. Наша країна найкраща,  бо єднає під своїм стягом найдобріших людей.

ELLE Яка найбільша несподіванка у вашій військовій кар’єрі, про що ви ніколи не думали перед вступом до лав ЗСУ?

К. Ніколи б не подумала,  що після вступу до Збройних Сил я кардинально зміню свою спеціальність і навіть не буду дотичною до юриспруденції, яку практикувала роками. І  всього за кілька років пройду шлях від бойового медика до фахівця з морально-психологічного забезпечення. Здається, це ще не кінець. Зміна виду діяльності та фаху в підрозділі — нормальна практика.

ELLE Як війна змінила ваші мрії та плани на майбутнє? Що тепер стоїть на першому місці?

К. Коли ми прийшли добровольцями, то щиро вірили: війна закінчиться швидко. Мабуть, тоді ця віра була потрібна нам, аби зважитись на такий крок. Але час розставив усе по своїх місцях, і зараз, озираючись назад, ми розуміємо, наскільки наївними були наші сподівання. Та це не послабило нашої рішучості — навпаки, ми стали ще більш загартованими та впевненими у своїй правоті. Світогляд кардинально змінився. Про плани навіть важко згадувати. На першому місці — життя та здоров`я рідних та близьких і наша ПЕРЕМОГА. Все інше — буде.

ELLE Яким вам запам’ятався день знімання? Що ви відчули, коли побачили ці кадри?

К. Я почувалася собою. На кілька годин мені здалося, що я повернулася в свої улюблені гори, де минуло моє дитинство. Енергія, яку я відчула в цьому образі, нагадала про моє коріння. Тим більше що мольфаркою мене називали змалку.

Ніколи не думала, що заміню свої розкішні костюми, сукні та підбори на піксель і берці...

Ірина Кваскова

командирка навчального взводу майбутніх офіцерів наземної артилерії

ELLE Яке ваше особисте визначення сили? Що вам надає впевненості  боротися щодня?

Ірина Кваскова Для мене сила — це можливість самостійно ухвалювати рішення, а не вимушено плисти за течією. В умовах війни впевненості та сили мені надає, зокрема, наявність бойової спеціальності (я щойно закінчила програму підготовки офіцерів наземної артилерії) та чесна відповідь собі, для чого і для кого я це роблю.

ELLE Які речі або ритуали допомагають вам залишатися на зв`язку з вашою внутрішньою гармонією чи відчуттям дому, навіть коли ви далеко?

І. К. Важливі речі, які допомагають тримати баланс, — це ранкова кава (навіть якщо є лише газовий пальник та лише п`ятнадцять хвилин о п`ятій ранку), зручна форма (для жінок це досі складне питання), мінімальний спорт (вправи на розтяжку, якщо є сили та можливість). Але поруч з такими утилітарними речами найбільшу підтримку дають свої люди поруч.

ELLE Що було найбільшим особистим відкриттям для вас під час служби? Як цей досвід змінив ваш погляд на життя, людей і країну?

І. К. Армія досі сприймає жінок як третій сорт. Ви жінка? Тоді ви нам не підходите. Це цитата, навіть якщо йдеться про небойову посаду в Києві. Нікого не цікавлять цивільна освіта та досвід, військова освіта, навички та особистісні характеристики — має значення лише стать. Це все відбувається на тлі дефіциту людей в усіх підрозділах — і в тилових, і в бойових. Жодного разу не бачила такої радикальної позиції та аргументації в цивільному житті. Водночас я побачила неймовірні результати від жінок: наприклад, дівчина з мого взводу зробила фактично неможливе: самостійно організувала артилерійський вишкіл на полігоні тоді, коли з цим не впорався військовий заклад вищої освіти. Звісно, тут спрацювали особистісні характеристики, а не стать. Саме тому в мене викликає повне нерозуміння підбір особового складу лише за гендерною ознакою. Однак ні мене, ні інших дівчат, з якими ми вчились на програмі підготовки офіцерів, така ситуація не зупиняє. Тому, власне, борітеся — поборете.

ELLE Яка найбільша несподіванка у вашій військовій кар’єрі, про що ви ніколи не думали перед вступом до лав ЗСУ?

І. К. Найбільша несподіванка — те, що я взагалі потрапила у військову сферу. Всі подальші кроки всередині системи — обрати бойову спеціальність, очолити взвод — є цілком логічними для мене.

ELLE Як війна змінила ваші мрії та плани на майбутнє? Що тепер стоїть на першому місці?

І. К. Повномасштабна війна завдала величезної втрати: у квітні 2023 року в бою загинув мій брат. Тому на першому місці зараз родина, батьки. Загалом війна розвернула мене в бік армії, хоча я абсолютно комфортно почувалась у своїй цивільній професії. Однак ворог за кілька кілометрів від дому та ризик опинитись цивільною людиною в зоні вуличних боїв  дуже сильно вплинули на мою систему координат. Одразу після деокупації Київщини я вступила на програму підготовки офіцерів наземної артилерії, яку закінчила цього літа.

ELLE Яким вам запам’ятався день знімання? Що ви відчули, коли побачили ці кадри?

І. К. Мій образ підбирала військова, яка є стилісткою у цивільному житті. Незвично та цікаво побачити себе очима іншої людини. Разом з тим зрозуміти, що війна не погасила у цій чудовій дівчині вогник творчості та вміння бачити красу. Загалом цей день запам’ятався знайомством з неймовірними військовослужбовицями — цікавими, мотивованими, сильними, освіченими та натхненними.

Ми всі дуже різні і кожна має право на власний прояв себе, у тому числі під час служби в Силах оборони.

Марія | «Герда»

гаубично-артилерійський дивізіон

ELLE Яке ваше особисте визначення сили?

Марія Сила — це здатність відчувати світ та керувати ним. Особисто я після боїв у повному оточенні впродовж трьох місяців (за Маріуполь), а потім після року полону в повній ізоляції від світу зрозуміла, що я набагато сильніша, ніж думала раніше.

ELLE Що для вас означає повсякденне життя на фронті?

М. Воно складається з купи дрібниць так само, як і не на фронті. Різниця лише в рівні комфорту, який зазвичай набагато нижчий, ніж для будь-якої цивільної людини, та, ясна річ, в рівні небезпеки. Мені дуже важко втрачати друзів, і навіть просто нових знайомих. Коли я стала в стрій після тривалої реабілітації, а хлопець, з яким я приїхала, наступного ранку загинув, це було дуже складно. Деталям буднів особисто я значення не придаю. Є вологі серветки — життя вдалося.

ELLE Як ви знаходите баланс між жорсткими умовами служби та потребою залишатися емоційно стійкою?

М. Емоційна стійкість з’являється, коли немає вибору. Найбільше її я потребувала в полоні. Я розуміла, що від моєї стійкості залежить моє здоров‘я. В мене і вибору не було: я нічого не могла зробити для свого порятунку, тому просто видихала й намагалася думати про щось приємне.

ELLE Які речі або ритуали допомагають вам залишатися на зв`язку з вашою внутрішньою гармонією чи відчуттям дому, навіть коли ви далеко?

М. Так, я створюю в уяві образи, одяг, який вже от-от втілиться в реальній колекції. Я це робила в найгірші хвилини свого життя, коли треба було відволіктися. Коли не давали води кілька днів, починалися галюцинації. І ось на основі спогадів про ці галюцинації я малюю картини — щоб якось вирвати з себе негативний досвід. Мене надихають люди, які кажуть, що ці роботи має побачити світ. Можливо, зроблю колись виставку. Хоча, мушу зауважити, ці образи можуть здатися жахливими людям, які звикли до нормального життя.

ELLE Що було найбільшим особистим відкриттям для вас під час служби? Як цей досвід змінив ваш погляд на життя, людей і країну?

М. Однозначно — смерть друзів. Коли на мені померла 23-річна подружка і я зрозуміла: все, про що вона мріяла, так і не здійсниться. Коли загинув побратим, який мріяв поїхати до Північної Америки та нас із собою запрошував. Я тепер не хочу нічого відкладати: ані подій, ані грошей. Як тільки з’явиться можливість — поїду і за нього, і за себе в ті Чилі та Перу, привезу йому звідти якийсь камінець на цвинтар.

ELLE Яка найбільша несподіванка у вашій військовій кар’єрі, про що ви ніколи не думали перед вступом до лав ЗСУ?

М. Я служу в НГУ, 12 бригада «Азов», Нацгвардія воює разом із ЗСУ.  А про несподіванку, хм… Що мені доведеться викладати українську бійцям нашого підрозділу. Справа в тому, що до повномасштабки я займалася міжнародкою «Азову» та ще й викладала англійську українським бійцям. А зараз в нас офіційно служать багато іноземців, яким підтягуємо українську.

ELLE Як війна змінила ваші мрії та плани на майбутнє?

М. Залишити після себе нащадків —  мій пріоритет зараз.

ELLE Яким вам запам’ятався день знімання?

М. Відчула єднання з корінням, з предками. День був сонячний і світлий,  я почувалася доброю відьмочкою. Надихнулась на майбутні звершення та відключилася від жахливих картинок, які іноді пролітають в голові.

Емоційна стійкість з’являється, коли немає вибору.  Найбільше її я потребувала в полоні.

Фото, стиль і продюсування: Ірина iSky

Макіяж і зачіски: BACKSTAGE beauty&refresh

Вбрання: Must Have, Malva Florea

Локація: KOZYN GOLF & COUNTRY CLUB 

Аксесуари ручної роботи та face-art: Ірина Пендюр та Назар Невський

Асистентка: Анастасія Судець

Допомога в тому, аби цей день став можливим: ArmWomenNow, Kontour, FIGARO WOW Catering, Re[Sens]