Як це було: документальна вистава про досвід партнерів та партнерок українських військових

На Київському залізничному вокзалі відбувся закритий документальний перформанс про досвід партнерів/ок українських воїнів і ветеранів. Виставу втілив незалежний «Дикий театр» та українська режисерка і сценаристка Наталка Ворожбит за ідеєю Veteran Hub, а також за підтримки Фонду «Партнерство за сильну Україну» та «Укрзалізниці». Документальний перформанс відбувався водночас у трьох плацкартних вагонах на території Центрального залізничного вокзалу. 

Вистава розкриває досвід коханих воїнів через реальні історії, кожна з яких є символом сили, любові та витримки. Вони демонструють шлях дружин і партнерок, які, залишаючись поза службою, несуть на собі невидимий тягар очікування, тривоги та відповідальності. Партнерки живуть між двома світами — військовим і цивільним, часто залишаючись непомітними для суспільства.

«Для мене це був дуже складний крок — знову пережити всі ці події та розповісти про свій досвід. Спочатку здається, що ти вже звик до своїх почуттів, навчився з ними жити, але коли починаєш говорити, знову все повертається, ніби це відбувається тільки зараз. Проте я вирішила, що не можу мовчати. Моя місія — через свою історію, яку озвучила в документальному перформансі, знову і знову нагадувати суспільству про військовополонених, бо ця проблема нікуди не зникла», — ділиться одна з героїнь вистави Лілія Іващик.

Ідея перформансу виникла у Veteran Hub під час дослідження «Шлях коханої воїна». Це допомогло зрозуміти, як партнери/ки військових проживають війну. 

«Ця вистава — не лише мистецький жест, але й адвокація прав коханих військових», — говорить менеджерка проєктів у Veteran Hub Іванна Ватраль.

У перформансі звучать історії про силу, витривалість, любов і особистий вибір, які дарують натхнення і нові цінності. Глядачі чують про життя та найважливіші переживання головних героїнь від першої особи.

«Ми часто намагаємося втекти від реальності, але є речі, які ми не можемо ігнорувати. Це вистава про реальність, яка болить, але яку потрібно показати», — говорить натхненниця «Дикого театру» Ярослава Кравченко.

Виставу провели на залізничному вокзалі — символічному місці зустрічей і розставань, де щодня перетинаються сотні життів. Аби створити атмосферу справжньої поїздки, на вокзалі звучали оголошення, а у вагонах працювали провідниці, які подавали «Бойовий чай», кошти з якого направляються на придбання кейсеваків для воїнів на передовій.