У Львові завершилась перша анімаційна резиденція для підлітків, ініційована фестивалем LINOLEUM

Наприкінці серпня завершився проєкт, організований анімаційним фестивалем LINOLEUM за підтримки Українського культурного фонду. Проєкт мав на меті знайомство підлітків зі стоп-моушн анімацією як видом мистецтва, професією та інструментом опрацювання психологічних травм війни.

Партнерами проєкту виступили Львівська Національна Академія Мистецтв та Американський дім у Львові.

У проєкті взяли участь 14 підлітків, віком від 13 до 19 років. Учасники пройшли всі етапи створення фільму разом з психологом та професійними стоп-моушн аніматорами, прослухали лекції на теми режисури, сценаристики та звукорежисури. Вони мали тиждень на практичну роботу й два тижні на підготовку та ознайомлення з різними професіями в анімації.

Результатами роботи стали два анімаційних фільми, які були створені під менторством Леоніда Тивонюка, аніматора, голови правління  громадської організації «Імаго», члена “Української Анімаційної Асоціації”, та Романа Дзвонковського, режисера анімації, відомого за проєктами для ICTV, DodoSocks, Lislis, TOM тощо.

Команда Романа міркувала над темою “Що надає мені сили?” та створила чудову анімаційну історію про Їжачка, який втомився від буденності та “сірості” життя. Рятуючись від урбанізації, він повертається в рідне для нього середовище — ліс. У хатинці він знаходить магічну скриню, яка нагадує, що саме надає йому сили. Як виявилось, щастя полягає в простих речах. І, головне, не забувати, що сила є в нас самих.

Підлітки з команди Леоніда створили фільм, що називається “Чому зникають хмари?”. Головний герой, Біле Кроленя в жовтому дощовику, не вмів радіти речам навколо і все сприймав критично. Коли в його житті з’явились друзі, які показали йому зовсім інший погляд на ті ж самі речі, його життя змінилось: він почав знаходити радощі в кожному моменті і йому почали “посміхатись” навіть хмаринки. 

До проєкту долучилася Анастасія Баратинська, викладачка в Sapienza Universita di Roma (Рим, Італія), практична психологиня, спеціалістка з проведення тренінгів у БФ “За майбутнє України” та Міжнародній організації “Street Child”, яка надавала психологічний супровід підліткам впродовж усього процесу.

По завершенню резиденції учасники позитивно відмітили комфортну роботу в команді й професійні якості менторів і психологині. “Було комфортно, адже видно, що люди компетентні та люблять те, що роблять, тому робота під їхнім керівництвом йшла легше.” Ще один учасник додав: “Сподобалась плідна робота в команді — створення сюжету, обговорення ідей та виготовлення декорацій, а також вправи від психологині, коли група ділилася своїми думками. І найбільше мотивації мені дало спілкування з ментором”.

Метою проєкту була не лише підтримка ментального здоров’я підлітків, але й допомога їм у пошуку нових професійних орієнтирів у житті. І один із відгуків підтверджує, що проєкт своєї мети досяг: “Презентація проєкту принесла також немало мотивації, тому що, побачивши кінцевий результат та почувши фідбек від інших, що було для мене дуже цінним, щоб продовжувати цю справу і надалі”.

Слідкуйте за новинами в соціальних мережах фестивалю.