В старій Скваряві відбудеться презентація проєкту IN HOC SIGNO VINCES / СИМ ЗНАКОМ ПЕРЕМОЖЕШ

24 жовтня 2024 р. в Музеї «Староскварявський іконостас XVI – XVIII ст.», філії Львівського музею історії релігії, відбудеться презентація проєкту IN HOC SIGNO VINCES / СИМ ЗНАКОМ ПЕРЕМОЖЕШ, який за грантової підтримки Українського культурного фонду реалізувала Громадська організація «Екологія. Культура. Мистецтво».

В рамках проєкту відбулася резиденція для художників-іконописців в Жовкві та Літня іконописна школа для дітей в с. Стара Скварява, створено промоційний фільм та видано каталог.

Разом із метою промоції місцевості з використанням сучасних мистецьких практик, проєкт мав стратегічну мету – створення культурної протидії експансії «руского міра» в український сакральний простір. Розвиток українського сакрального мистецтва, створення спільнот іконописців є важливими для формування української ідентичності, вплив сакрального мистецтва на свідомість відбувається на дуже особистому рівні і має важливе значення. В цьому контексті реалізація резиденції для художників-іконописців є дуже органічною для Жовкви. Адже Жовква не лише європейське «ідеальне місто» зі замком, мурами, церквами, костелами, монастирями, синагогою, це також місто української культурної спадщини – тут наприкінці XVIІ ст. виник іконописний осередок, який вплинув на розвиток сакрального мистецтва України. Дерев’яна церква Пресвятої Трійці в Жовкві, церква Зіслання Святого Духа в Потеличі вписані в список ЮНЕСКО, в околицях збереглися дерев’яні церкви, в яких можна побачити ікони жовківської іконописної школи.

Тему арт резиденції запропонувала кураторка Марія Цимбаліста. Латинський вислів «Іn hoc signo vinces» в перекладі «Сим знаком переможеш» нагадує про християнські часи перших віків. В мистецтві того часу не зображені страждання і муки. Навпаки, образи Ісуса Христа і святих мучеників сповнені тріумфу і свідчать про переможне повернення до раю, промовляють символами і знаками. Реальні страждання залишаються немовби за кадром, і наші очі звернені до неймовірної надприродної сили хреста, хреста переможного. Марія Цимбаліста зазначила, що в часи жахливої війни Росії проти України необхідно повернутися лицем до цього парадоксу християнської надії – ділитися світлом, навіть якщо перебуваємо в темряві.

В резиденції взяли участь: Оксана Андрущенко (Львів), Андрій Винничок (Львів), Роман Зілінко (Львів), Оля Кравченко (Львів), Катерина Кузів (Львів), Данило Мовчан (Львів), Ярина Мовчан (Львів), Уляна Нищук (Львів), Орест Рабик (Львів), Наталя Русецька (Львів), Наталя Сацик (Луцьк), Ірина Солонинка (Львів), Уляна Томкевич (Львів), Альбіна Ялоза (Київ).

Кожен/на по-своєму відрефлексував/ла на запропоновану кураторкою тему і, шукаючи натхнення в культурній спадщині Жовківщини, учасники/ці проєкту обрали саме такі знаки, що є знаками нашої перемоги. Створені в оперті на українську традицію ікони, як цілісна колекція, стануть частиною збірки Львівського музею історії релігії.

Літня іконописна школа залучила 14 місцевих дітей. Школярі отримали базові знання про традиції іконопису. Заняття проводили викладачі Іконописної школи «Радруж» УКУ. В роботі використовували пігменти, якими працювали іконописці XVI ст. Для взірця було використано ікони молільного ряду Староскварявського іконостасу, що датується XVI  ст.

Дві тимчасові виставки: сучасні ікони «Цим знаком переможеш», створені під час тривання резиденції та копії ікон молільного ряду Староскварявського іконостасу створені дітьми, з 24 серпня експонуються поряд з історичним іконостасом в Музеї «Староскварявський іконостас XVI – XVIII ст.» і потривають до кінця листопада.

Оцінюючи проєкт Анжела Савченко, директорка Клубу інтелектуального туризму «Київські фрески» зазначила: «Малі місцевості ховають великі скарби, Жовква – це не лише «ідеальне місто» ренесансу, не лише лицарська слава, Жовква і Жовківщина це також українська традиція в сакральному будівництві, це українська іконописна школа, на ґрунті якої розвинулась українська барокова ікона. Проєктом «IN HOC SIGNO VINCES / СИМ ЗНАКОМ ПЕРЕМОЖЕШ» в Жовкві твориться майбутня сторінка української мистецької історії».

Софія КАСЬКУН