Рецензія на фільм «Покинь, якщо кохаєш»

Неочікувано найскандальнішою стрічкою 2024 року стала романтична драма «Покинь, якщо кохаєш», заснована на романі американської письменниці Коллін Гувер, головну роль в якій виконала зірка культового серіалу «Пліткарка» Блейк Лайвлі. Конфлікт акторки й продюсерки з режисером фільму Джастіном Бальдоні, який також зіграв тут головну чоловічу роль, перетворився на справжній піар-кошмар, затьмаривши головну тему стрічки «Покинь, якщо кохаєш», до якої не можна ставитися легковажно, адже проблема домашнього насилля не просто руйнує, а й інколи забирає життя багатьох жінок по всьому світу. Наприклад, в Україні в 2023 році було зафіксовано 291 428 випадків домашнього насилля, що стало рекондним показником за останні 5 років. Тож чи справді драма «Покинь, якщо кохаєш» є гарним прикладом фільму, що показує звільнення від домашнього насилля? Чи скандал, що трапився за її лаштунками, все зіпсував?

Давайте спочатку розберемося з сюжетом та його втіленням на екрані, а потім поговоримо про скандали, що вирували за кадром. Фільм «Покинь, якщо кохаєш» слідує за молодою жінкою на ім'я Лілі Блум, яка ще в дитинстві була свідком домашнього насилля, адже її батько бив і ґвалтував її матір. Це дуже сильно травмувало Лілі, тож вона з обережністю ставиться до чоловіків. І тут вона зустрічає його. Харизматичного і привабливого нейрохірурга Райла Кінкейда, який щоденно рятує дитячі життя. І живе в шикарному пентхаусі. Не чоловік, а мрія. Райл був бабієм, проте зустріч з Лілі «ставить його на шлях сімейних цінностей», тож він робить їй пропозицію. Лілі, підкорена його харизмою і сексуальністю, закохується в Райла, але іноді в їхньому житті трапляються «нещасні випадки»: то обличчя Лілі «випадково» опиняється поруч з кулаком Райла, то вона «випадково» падає зі сходів... І коли вона випадково зустрічає своє перше кохання, то Лілі починає замислюватися над тим, щоб розірвати це жахливе коло.

Дуже складно оцінювати реалістичність цієї історії, проте не можу не погодитися з усіма, хто каже, що у фільмі «Покинь, якщо кохаєш» домашнє насилля показане дуже стримано. Тут всього кілька таких сцен, і лише остання з них, що стала останньою краплею для головної героїні, дійсно лякає. Та й Райл здається якимось нетиповим аб'юзером, адже зазвичай такі люди не лише вдаються до фізичного насилля, вони принижують жертву словесно, знищують її морально, щоб вона вважала, що не заслуговує кращого ставлення до себе і не мала змоги зібратися з силами й піти геть. А ще в комплекті часто йде економічний контроль, тобто жінку ізолюють від її роботи, кажуть їй, що їй краще сидіти вдома і займатися домашніми справами, щоб вона була повністю залежна від свого аб'юзера, проте Лілі мала власні гроші (і не маленькі), бо на початку фільму відкрила дуже успішний магазин квітів. Але з друзями у Лілі дійсно були проблеми, бо її чомусь єдиною подругою була сестра Райла, яка могла б теж виявитися не дуже гарною людиною і не підтримати чи не повірити їй.

Ще дуже дивно виглядає те, як нам розповідають історію Лілі Блум, бо стрічка «Покинь, якщо кохаєш» значною мірою виглядає, як романтична комедія (Блейк так і намагалася її рекламувати, через що її й розкритикували глядачі, адже в даному випадку це недоречно). Тут більше часу приділяють кадрам з квітами й вбранню Лілі (багато речей головної героїні тут з власного гардеробу Блейк, про який акторка говорила під час промотуру більше, ніж про сам фільм), ніж складній темі домашнього насилля. Начебто це наче два різні фільми, які через конфлікт Лайвлі та Бальдоні (він якраз хотів зняти достойне кіно на цю складну тему) невміло об'єднали в один. І вийшло ні риба, ні м'ясо. Занадто серйозно для романтичної стрічки і занадто лайтово для драми про домашнє насилля.

Масла у вогонь підлило те, що в рамках промотуру Блейк рекламувала свій алкогольний напій та нову лінію продуктів по догляду за волоссям, наче це справді романтична комедія без складних сенсів. Все було б нічого, якби Блейк не цуралася теми домашнього насилля в інтерв'ю і зробила б акцент на тому, що її квітчасті сукні для промотуру символізують звільнення головної героїні від чоловіка-тирана і початок її щасливого життя. Проте все було зовсім не так, що і стало причиною гострої критики з боку глядачів. Але, зрештою, усі ці скандали зіграли на руку творцям стрічки, адже без них вона б не заробила в прокаті майже 350 мільйонів доларів. І ще завдяки легковажній поведінці Блейк під час промотуру глядачі самі стали активно обговорювати проблему домашнього насилля, ділитися своїми історіями пережитого, тож стрічка збурила людей, чого могло б і не статися, якби не активне обговорення цих скандалів.

Можна довго критикувати екранізацію «Покинь, якщо кохаєш» та поведінку Блейк Лайвлі під час промотуру, але цей фільм все ж подивилися багато людей. І якщо хоч комусь він допоміг знайти в собі сили й покинути свого аб'юзера, то він заслуговує оплесків. Адже це чиєсь врятоване життя. Якщо ви самі страждаєте від домашнього насилля або знаєте когось, хто знаходиться в такій ситуації, не опускайте руки. Ви сильні й можете обрати для себе та своїх дітей краще життя. Це коло можна розірвати. Ви заслуговуєте на справжнє кохання, яке не робить боляче. Обирайте себе, обирайте життя.