Децентралізація культури: права з урахуванням місцевих потреб

Профільне міністерство, комітет ВР та територіальні громади виступають за комунікації задля оновлення культурного середовища

Реформа децентралізації, яка почалась в 2014 році, надала місцевій владі значні повноваження і ресурси, водночас додавши величезної відповідальності як за якість життя в громадах, так і за їх культурний розвиток. Нині процес по створенню спроможних територіальної громад  доводиться робити в умовах повномасштабної війни та часткової окупації регіонів.

За таких реалій локальна культура та місцева ідентичність сприймаються вже не лише як цінне надбання, котре необхідно зберегти, а й як можливість підтримки та розвитку економіки, перетворюючи традиції, ремесла – на культурні туристичні «магніти».

Але культурна сфера – це не лише пісні, танці, народні промисли чи креативні індустрії, це – інфраструктура, яка має бути привабливою. І для багатьох громад  це стало викликом, бо гостро постало питання: в якому форматі мають працювати установи культури, щоб бути максимально привабливими.

Децентралізація культурної сфери, це про перерозподіл відповідальності та можливість передати на місця більше повноважень у сфері управління культурною політикою, які б враховували місцеві потреби та особливості. Державі важливо забезпечити рівний доступ до культурних послуг у містах, селищах і селах (особливо для малих та віддалених громад), розуміючи, який запит йде саме від них.

Для правильного прийняття рішень щодо змін Міністерство культури та стратегічних комунікацій та комітет ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики посилюють діалог з регіонами. Один з перших кроків – проведення у Києві спільного з Проєктом USAID «ГОВЕРЛА» Всеукраїнського форуму «Культурна децентралізація: виклики та перспективи реформи. Відновлення громад через культуру». Понад 100 громад з усієї України спільно з урядовцями, громадськими та культурними діячами вступлять у більш широку публічну комунікацію задля впорядкування законодавчих нормативів у сфері культури.

При Міністерстві за підтримки ЮНЕСКО створено Офіс підтримки відновлення, який з-поміж іншого проводить оцінку ситуації та має на меті запропонувати нові моделі установ культури, які б вплинули на  якісну зміну культурного ландшафту регіонів.

Про ключові напрямки та запити щодо змін у законодавство з питань децентралізації культурних політик у громадах Укрінформу розповіла директорка Департаменту відновлення та культурної реінтеграції деокупованих територій МКСК Діана Трима.

Перш за все – це запит громад щодо оновлення управління мережею закладів культури. В 2020 році було сформовано новий адміністративно-територіальний устрій в країні, створено громади. Всі вони особливі, мають різні потреби, в тому числі і на формування культурного розмаїття. Спосіб надання культурних послуг у кожній може відрізнятися, оскільки засновується на потребах соціальних груп, які там проживають. Саме від громад сьогодні йде запит на внесення змін до діючого законодавства в частині осучаснення нормативно-правової бази. Адже деякі документи тривалий час не переглядалися, в деякі – вносилися точкові правки, які повною мірою не вирішують питань сьогодення.

Керівник Офісу підтримки відновлення при МКСК Дмитро Турчак зазначає, що наразі запит громад на культурні послуги на дуже високому рівні. Всеукраїнське опитування, проведене експертами Офісу, показало, що переважна більшість людей у місцевих громадах (82%) сказали, що потребують їх і під час повномасштабного вторгнення.

МКСК стає органом, який приймає ці запити і за дорученням комітету з гуманітарної та інформаційної політики акумулює їх для напрацювання нових законодавчих актів. Також створено допоміжний інструмент – Офіс підтримки відновлення при МКСК. Всі спільні напрацювання ляжуть в основу Стратегії розвитку культури, але і Стратегії розвитку в громадах мають містити розділ з розвитку культури.

Перша заступниця комітету ВРУ з гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич додає, що зміна соціальних потреб населення вимагає нових культурних форматів і послуг. Громади потребують програм, які відповідатимуть специфічним потребам, включаючи психологічну підтримку, інтеграцію в життя вразливих верств населення. Культура стає важливим інструментом для зміцнення соціальної єдності та сприяння самоідентифікації громадян.

За її словами, реформа децентралізації надає громадам більше повноважень у сфері управління культурною політикою. Це спонукає до створення адаптованої мережі культурних закладів, яка забезпечить доступність та різноманітність культурних послуг для всіх мешканців.

• Які першочергові завдання треба вирішити? Наскільки громади готові взяти на себе відповідальність за формування культурного простору в регіонах?

Комітет ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики може відігравати ключову роль у цьому процесі, виступаючи як координатор між органами державної влади, міжнародними партнерами та громадами. Він може сприяти залученню додаткових ресурсів, зокрема грантової підтримки для реалізації культурних проєктів.

Завдання нашого Комітету полягає не лише в підтримці, а й у формуванні середовища, де громади зможуть самостійно реалізовувати свої культурні задуми, забезпечуючи сталий розвиток і зміцнення соціальної єдності.

Діана Трима: Головний виклик – зараз кадрів не вистачає, велика кількість людей виїхала, особливо молодь. Це реалії не тільки для сфери культури, а й для всіх галузей. Попереду велика робота з залучення, навчання, перепрофілювання та поверненням у галузь спеціалістів та молодих фахівців.

Вже сьогодні є успішні кейси, коли громади брали на себе відповідальність приймати сміливі рішення щодо трансформації та переформатування закладів культури. А є громади, які чекають нормативних документів від центрального органу управління і не беруть на себе цю відповідальність, чекають, що міністерство візьме на себе всю відповідальність, оскільки у них не було досвіду самостійного прийняття рішень.

Розглядаючи можливість розподілу повноважень щодо формування культурних політик на рівні громад, потрібно передбачити ризик спокуси занадто скоротити мережу закладів культури.  Тому при формуванні державних нормативів і стандартів  будемо такий ризик  мінімізувати.

• Наскільки держава має централізовано впливати на мережу закладів культури?

Діана Трима: Сьогодні державної субвенції на галузь культури в регіонах немає, заклади культури комунального підпорядкування (бібліотеки, клуби, музеї, мистецькі школи) фінансуються з місцевих бюджетів і  відповідальність за надання культурних послуг покладено на органи місцевого самоврядування. Тобто, встановлюючи нормативи щодо утримання обов'язкової кількості закладів культури в населених пунктах, держава не надає на це фінансового забезпечення. Але в разі скорочення або зміни мережі культурних закладів у регіонах обов'язковим має бути погодження з  центральним органом виконавчої влади – МКСК. Зважаючи на те, що у статті 13 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що в сфері культури мають бути визначені мінімальні стандарти забезпечення населення культурними послугами, єдиний дієвий інструмент – виписати зараз законодавство, спираючись на потреби громад. Якими будуть нормативи та  мінімальні стандарти – це тема для обговорення. Щодо цього питання перебуваємо в тісних комунікаціях з місцевими громадами. Ми будемо пропонувати різні підходи, для національних закладів одні нормативи, а для комунальних – інші. Це відкрите дискусійне питання про яке треба говорити голосніше і сміливіше.

Є ризик, що від громад будуть пропозиції не зберігати всі приміщення закладів культури окремо, а об’єднати на базі одного: наприклад, палацу культури чи бібліотеки. Такий запит диктує потреба ефективного використання коштів громади, зробивши акцент на якості, а не на кількості. Утримання будівель потребує значного ресурсу, і цілком раціональним може бути рішення щодо концентрації на розвитку культурних послуг, а не на бюджеті проїдання.

Все більше громади говорять про необхідність відверто подивитися на мережу бібліотек і переосмислити використання їхніх приміщень. Просто як місце для збереження книг вони вже не працюють – змінилися форма надання послуг через електронні формати та інше. В країні  є багато успішних прикладів у малих та великих громадах, де бібліотека, перетворена на відкритий простір, в якому проходять культурно-освітні заходи, працюють молодіжні клуби, ІТ-хаби, воркшопи – що значно збільшує інтерес до неї. Тобто, бібліотека, скажімо, зберігає свою головну функцію, стаючи місцем притягнення мешканців.

• У Законі України «Про культуру» виписано поняття – «Центр культурних послуг», як багатофункціональний заклад культури, що надає різні культурні послуги. Чи будуть вони реалізовані?

Діана Трима: Відповідно до Закону України «Про культуру» та методичних рекомендацій щодо створення Центрів культурних послуг, це багатофункціональний публічний простір у громаді, розташований у легкій транспортній доступності, який має бути забезпечений кваліфікованими кадрами, має сучасну матеріально-технічну базу та спроможний надавати комплекс культурних послуг. За методичними рекомендаціями такі центри мали будуватися. Сьогодні вони створюються  на базі старих, шляхом об'єднання декількох закладів. Наскільки створені Центри відповідають рекомендаціям, залежить від того, як громада забезпечила реалізацію проєкту. Звісно, що під час війни на їх будівництво бюджетні кошти не виділяються, але громади, працюючи над стратегіями відновлення, вже можуть думати над розробкою концепції таких центрів, залучати партнерів, інвесторів, міжнародних донорів.

Сфера культури, це не лише про духовне, це в тому числі і інфраструктурні споруди, в яких надаються культурні послуги. Як правильно їх спроєктувати, яке там має бути концептуальне наповнення, хто там має працювати – повинно йти від громад. Навіть під час війни багато громад замислюються про це. Є приклад Херсона, де попри період окупації культура не зупинилася. Подивіться, наскільки активний в культурному плані Харків. Є приклад українського Маріуполя, який далеко від дому зберігає свою культуру через виставки, вистави, поєднання культурних і освітніх просторів.  На заході України є успішний приклад Стрийської громади, яка, розуміючись на своїх туристичних магнітах дуже активно їх просуває. І це далеко не всі приклади. Все йде від того, наскільки управлінський склад на місцях розуміє потенціал сфери, як працювати з культурою. Тобто, війна не унеможливлює напрацювання стратегічного бачення розвитку культури, вона навпаки стає каталізатором розвитку.

• Чи готові заклади культури на місцях до нагальної функції – соціальної та психологічній реабілітації?

Діана Трима: Ми сьогодні всі маємо невидимі, ментальні травми, просто ступінь ушкодження різна. Культура – це фундамент соціальної реабілітації – простір для розвантаження, відпочинку та комунікації.

Велика кількість ветеранів повертаються в свої домівки. Окрім психолога та фізичної реабілітації, їх можна і потрібно повертати до життя через культуру! Однак, не через культурні заклади радянського зразка. Культурні послуги мають відповідати викликам та потребам людей зараз.

• Яка головна мета Всеукраїнського форуму «Культурна децентралізація: виклики та перспективи реформи. Відновлення громад через культуру»?

Діана Трима: Форум – це старт активної фази діалогу та відкриття платформи, мета якої об’єднати громади, показати успішні приклади, заохотити тих, хто досі був недостатньо готовим до змін. Коли йде напрацювання Стратегії розвитку культури, важливо всім почути одне одного. Необхідно, щоб ця комунікація відбулася в присутності і під головуванням профільного комітету та МКСК як органу, що може надати методичну допомогу.

Після форуму, для досягнення більшого комунікаційного результату з громадами, ми запланували декілька виїзних засідань в регіонах, щоб проговорити спірні питання і розбіжності. Далі – зафіксуємо прийняті рішення.

Це складний процес, він не буде вирішений швидко. Потрібен активний діалог. І найбільш ефективним для досягнення мети я бачу відкритість, обмін досвідом і взаємодію. Часу розтягувати це на роки – немає, працюємо сьогодні.

Любов Базів. Київ

Перше фото Діани Трими, надане МКСК