Революція "на паузі": що відбувається у Грузії та чи мають протести шанси на успіх

"Я ставлю питання, яке, напевно, виникає у багатьох.

Після ухвалення російського закону протест припинився, бо ми чекали на вибори.

Тепер вибори були вкрадені, а перший та єдиний мітинг закінчився за дві години.

Далі нічого не відбувається, окрім нескінченних зустрічей", – так протести у Грузії прокоментував експрезидент країни Міхеїл Саакашвілі.

Парламентські вибори у Грузії пройшли 26 жовтня.

Причому озвучена Центрвиборчкомом перемога партії влади викликає багато питань і всередині країни, і на Заході.

І проєвропейська опозиція, і президентка Саломе Зурабішвілі вважають ці вибори сфальсифікованими.

28 жовтня у Тбілісі пройшов багатотисячний мітинг проти фальсифікацій та за скасування результатів виборів.

Проте на цьому вулична активність наразі пішла на спад.

Невеликий мітинг був наступного дня 29 жовтня, тоді як 30-го вуличні акції не відбувалися.

І це змушує поставити питання: чи мають перспективи ці протести? Чи, навпаки, можна говорити про те, що план "Грузинської мрії" вдало спрацював?.

Мовчання Заходу.

"Треба визнати, що на сьогодні в Грузії Росія перемогла.

Спочатку вони забрали частину Грузії, потім змінили політику, змінили уряд, і тепер там проросійський уряд, проросійські позиції.

Жодних санкцій проти Путіна, багато росіян у Грузії.

Їхній вибір – дружба з Росією, їхній вибір – не йти в ЄС.

Вони змінили позицію.

Росія сьогодні перемогла.

Вони забрали свободу Грузії", – стверджує український президент Володимир Зеленський.

Наразі це одна з найбільш критичних заяв щодо подій у Грузії.

Причому слова українського президента можна тлумачити і як багаторічний крен грузинської влади в бік Кремля, і як поразку опозиції на останніх виборах.

Проте щодо останнього наразі не варто поспішати з висновками.

Більшість західних країн наразі воліють тримати паузу.

Показовий момент: попри оголошену перемогу, "Грузинська мрія" отримувала вкрай мало привітань – жестів, які могли би стати доказом міжнародного визнання результатів.

Ще на вихідних, відразу після завершення голосування, грузинську владу привітав угорський прем’єр Віктор Орбан (який згодом оперативно прибув до Тбілісі), а також президент Азербайджану Ільхам Алієв та прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян.

Втім, протягом наступних днів компанію їм склали лише президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган та лідер Об'єднаних Арабських Еміратів шейх Мухаммед бен Заїд Аль Нахайян.

За таких обставин грузинській владі доводиться радіти навіть визнанню з боку Ніколаса Мадуро.

Забуваючи, що венесуельський диктатор сам нещодавно сфальсифікував вибори, а тому вони не визнані більшістю демократичних країн світу.

А разом із тим – Мадуро раніше визнав "незалежність" окупованих Росією Абхазії та Південної Осетії.

"Якщо Мадуро побачить, що вибори в цій країні (тобто у Грузії.

– Ред.) пройшли легітимно і в цій країні немає проблем, велика ймовірність, що завтра він відкличе визнання (незалежності окупованих територій.

– Ред.)", – коментує підтримку з Каракаса один із лідерів "Грузинської мрії" Мамука Мдинарадзе.

Втім, таке мовчання Заходу – явно не те, на що розраховує грузинська опозиція.

Наразі до реальних кроків приступили лише дві країни: Канада та Швеція.

І якщо в МЗС Канади заявили, що країна має намір "провести переоцінку своїх відносин із грузинським керівництвом", то Швеція пішла далі, заявивши, що припиняє співпрацю з Грузією на рівні державних органів.

За словами голови уряду Швеції Ульфа Крістерссона, попри те, що міжнародні спостерігачі не оприлюднили свої підсумкові звіти, проте "все вказує на те, що було багато порушень, що ці вибори не викликали довіри і що були очевидні порушення".

Вимушена пауза.

"Якщо тиску (на грузинську владу.

– Ред.) не буде, це означатиме, що Захід не зробив усе можливе, щоб спробувати утримати Грузію на західній стороні та в європейській перспективі", – так президента Саломе Зурабішвілі коментує паузу в заявах Заходу, що явно затягнулася.

Варто визнати, грузинські вибори пройшли в дуже непростий для Заходу час, коли більшість лідерів воліє тримати паузу.

Йдеться насамперед про вибори у Сполучених Штатах.

Раніше у грузинській владі не приховували, що разом із Віктором Орбаном зробили ставку на перемогу Дональда Трампа, який явно не звертатиме особливої уваги на невідповідність цих країн демократичним нормам.

Показово, що президент Джо Байден, хоч і визнав, що грузинські вибори "були затьмарені численними зафіксованими зловживаннями адміністративним ресурсом, а також залякуванням і примусом виборців", проте обмежився закликом провести відповідне розслідування та "розпочати негайний інклюзивний діалог з усіма політичними силами в Грузії щодо відновлення чесності виборів".

Не найкраща ситуація і в ЄС, де приступають до призначення нових єврокомісарів.

Наразі найбільш гострою реакцією Брюсселя була нещодавня заява високого представника Євросоюзу з питань зовнішньої політики та політики безпеки Жозепа Борреля, який нагадав, що міжнародні спостерігачі не визнали вибори у Грузії "вільними й чесними", а також оголосив умови відновлення руху країни до членства в ЄС.

А поки на Заході триває вимушена пауза, у Грузії готуються до судових суперечок.

Опозиція та неурядові організації завершують підготовку документів, щоб оскаржити вибори в судовому порядку.

Звичайно, особливих сподівань на незалежність та безпристрасність грузинської судової системи в них немає.

Проте чітка аргументація, як і в яких масштабах влада проводила фальсифікацію виборів, має стати у пригоді для тиску на Захід.

Своєю чергою грузинська влада намагається перехопити тут ініціативу.

Грузинська прокуратура за заявою Центрвиборчкому вже оголосила про відкриття розслідування щодо фактів можливого фальсифікування парламентських виборів.

Та називати це розслідування перемогою опозиції явне не варто.

Принаймні, першою дією прокурорів став виклик для свідчень президентки Зурабішвілі – від неї чекають доказів звинувачень про фальсифікацію виборів.

Відмовилися від свідчень "ручній прокуратурі" і в опозиції.

Очевидно, що якими б не були ці заяви, слідство не помітить порушень та справа завершиться звинуваченням в бік опозиції за наклеп.

Показово, що у "Грузинській мрії" вже обіцяють покарання навіть для тих соціологічних компаній, чиї екзитполи показали перемогу опозиції.

І саме тому для всіх очевидно, що.

без масових протестів усі інші спроби спротиву фальсифікаціям не дадуть результатів.

"Час витрачається всередині країни, інтерес за межами країни також поступово згасає.

Ініціатива перейде до рук режиму, якщо ми не візьмемо її до своїх рук.

Досі ми говорили, що ми не білоруси й не венесуельці, і ми були б активнішими.

Насправді треба визнати, що ті ж білоруси боролися набагато активніше за нас.

Я говорю це з тривогою та душевним болем і сподіваюся, що широкий народний рух протесту буде швидко відновлено", – закликає з ув’язнення експрезидент Саакашвілі.

Момент істини.

Очевидно, що заповнений вщент головний проспект Тбілісі справив враження на Захід – невипадково найбільш гострі заяви були зроблені західними лідерами вже наступного дня, 29 жовтня.

Проте більше таких масштабних протестів у Грузії не було.

А до того – не було і стихійних протестів відразу після виборів.

Формально всі чекали заяви голови держави про невизнання виборів.

Замість цього у грузинській опозиції пояснюють цю паузу акцентом на збір доказів виборчих фальсифікацій.

Вкрай важливо, щоб звіт міжнародних спостерігачів якомога повніше врахував ці докази.

31 жовтня свій звіт оприлюднили спостерігачі місії ОБСЄ/БДІПЛ – і цей звіт вийшов досить критичним.

Та вже 3 листопада увага Заходу буде привернута до Молдови, де у другому турі вирішиться доля президентської посади, а разом із тим – і готовності цієї країни продовжувати шлях до ЄС.

Там згадані приклади залякування громадян, підкупу та тиску на виборців, а також можливі порушення таємниці голосування.

Такі заяви дають опозиції можливість посилити протести.

якщо дійсно масових протестів не буде і найближчими вихідними – увага Заходу до Грузії почне слабшати.

Так, навряд чи сподівання "Грузинської мрії" здійсняться повною мірою – західні країни не зможуть заплющити очі на масштабні порушення на виборах і санкції за це будуть неминучими.

Причому ситуацію не "врятує" навіть перемога Дональда Трампа – у США навряд чи забули нещодавні загравання грузинської влади з Іраном.

Проте лише готовість суспільства боротися за свій вибір може спонукати Захід до різких кроків.

А без цього ані судові позови, ані стратегія ігнорування новообраного парламенту не здатна принести опозиції успіх.

"Вікно можливостей" для європейської Грузії ще відкрито, проте вже незабаром може знову закритися.

Протягом найближчих днів побачимо, чи скористалися у Грузії цим шансом.

Автор: Юрій Панченко,.

редактор "Європейської правди".