«Я забила собі спину, лікті та шию, але зробила це!»: Зої Салдана про головну роль у мюзиклі «Емілія Перес»

З 7 листопада в український прокат вийде кримінальний мюзикл «Емілія Перес». Одна з головних героїнь фільму — юристка Рита, яка погоджується на незвичайне завдання: вона допомагає лідеру мексиканського картелю інсценізувати смерть та провести операцію зі зміни статі. Дівчину зіграла Зої Салдана.

«Рита — мігрантка в незвичному місці, і вона хоче чогось іншого для себе. Навіть якщо ця пропозиція пов`язана з небезпекою, а кожна частина її мозку говорить їй, що це погана ідея, її серце прагне цього», — розповідає акторка.

Напередодні премʼєри кінострічки ELLE ділиться інтервʼю із Зої Салданою.

Як ви гадаєте, чому Жак Одіяр одразу обрав вас на роль Рити, коли познайомився з вами через Zoom?

Якби я була більш впевненою в собі акторкою, то сказала б, що йому сподобався мій голос і те, що у мене є досвід танцівниці. Але річ у тому, що я й сама не знаю. 

Та коли я погодилася на інтерв`ю і отримала посилання на Zoom, то дуже старалася не нервувати. Це один з моїх улюблених режисерів, і французькі фільми я дивлюся з дитинства.

Про що ви подумали, коли вперше прочитали сценарій?

Про те, що він надзвичайний: це незвичайний сюжет і незвичайні люди. Усі персонажі живуть поза звичними межами. Потім я почула пісні, і мене це ще більше захопило. Відтоді мені довелося набратися сміливості й повірити, що я зможу це зробити.

Якщо кіно має національність, то якою була б національність «Емілії Перес»?

Я бачу її як фільм Жака Одіара. Історія розгортається в гіперреальності, але за її межами йдеться про людей, які борються.

«Емілія Перес» — про людей, які опинилися в пастці неможливих ситуацій і шукають неможливих рішень.

Як вам було грати іспанською?

Це перша мова, якою зі мною заговорили як з латиноамериканкою та карибською жінкою. Можливість створювати своє мистецтво рідною мовою була дуже особливою для мене — я не маю такої нагоди щодня.

Чи додало це вам репрезентації як латиноамериканській актрисі в Голлівуді?

У перші роки своєї кар`єри я багато думала про соціальну справедливість, відповідальність, яка лежала на моїх плечах, щоб «добре репрезентувати». Але останнім часом я ставлю на перше місце своє ремесло, свою роботу і своє бажання.

Ви багато репетирували перед фільмуванням. Що це додало до вашої гри?

Я виросла танцюючи й займаючись театром, тому, на мою думку, ніщо не може бути гарним, якщо воно не відрепетируване, не підготовлене, не вивчене і не відпрацьоване на практиці. Я відчуваю себе більш впевнено, коли маю можливість зробити все це. Звичайно, це жертва, тому що на це йде багато роботи. Але це також дає тобі повну свободу, коли ти на знімальному майданчику — наприклад, можна бути гнучким зі своїм режисером, і якщо він/вона просить щось змінити, то години підготовки стануть у пригоді. Я також дуже тривожна і страждаю на дислексію, тому мені подобається повторювати щось знову і знову. Це мій спосіб медитації.

Я зосереджуюсь на дослідженні, створенні передісторії, на розмовах і листуванні з режисером... Завжди боялась сісти й почати заучувати свої репліки, але в цьому фільмі зробила це. Я найняла людину, яка читала репліки разом зі мною, а ще — практикувала свій мексиканський акцент.

Яку сцену ви вважаєте найскладнішою для фільмувань?

Сцени з іншими акторами, особливо якщо вони дуже пристрасні й налаштовані на те, чого хочуть, часто лякають мене. 

Наприклад, сцена в ресторані, де Емілія відкривається мені, ким вона є тепер…У ній було так багато масовки, постійно звучала пісня, та й саме фільмування передбачало експерименти. Жаку, Карлі Софії, мені — усім доводилося «жонглювати». Хоча зовні я залишалась дуже спокійною, всередині мені було дуже страшно.

Ваше соло як танцюристки, співачки й акторки в гала-сцені вражає. Як довго ви працювали над цією сценою?

Кілька місяців! Ми почали працювати над El Mal в січні, і це була одна з останніх сцен, які ми знімали в червні. Ми знайшли декорації за три дні до знімань, що було досить стресовим для хореографа Дем`єна. Але, на щастя, у нас було багато репетицій з нашим оператором. 

Це було весело, дивовижно, страшно... І боляче! Я забила собі спину, лікті та шию, але зробила це! Я люблю все в цій сцені.

Чи можете ви описати вашу роботу над піснями з Каміллою і Клеманом?

Це було дуже технічно, і Жак був залучений до процесу також. Я отримала задоволення від можливості побачити трьох майстрів за роботою: Жака як оповідача, Каміллу і Клемана як музикантів. Було багато розмов, зустрічей і сесій, і я хотіла, щоб вони пишалися, відчували, що їхню музику вшановують, а Жак відчував, що характер Рити вшановують.

Я виросла у Нью-Йорку, займаючись театральним мистецтвом, тому мені була знайома ідея мюзиклу. У певному сенсі, робота з режисером, хореографом, музичними керівниками нагадала мені про мій досвід у театрі. Я ніколи не була так часто поруч з музикантами та композиторами, і вони вражали мене щодня.