Якими є залаштунки видавничої справи в Україні

Я ніколи не мріяла про власний бізнес. Але зараз смішно це згадувати, бо керую двома компаніями: книжковим видавництвом #книголав та комунікаційною агенцією KSN. 

Видавництво #книголав з’явилося 2016 року через мою особисту потребу. Як мама я просто не могла знайти в Україні достатньо якісних книг для свого сина. Звичайно, такі були, але здебільшого низької якості, тож я вирішила, що краще не просто купувати їх за кордоном, а створювати такі книги тут, для українських дітей.

Важливим моментом для нас завжди була та є якість продукції, тож продажі першої книжки показали, що ми можемо створювати якісну літературу в Україні, яка має попит. Перша книжка, яку ми випустили, була дивовижною — «100 експрес-уроків українською» Олександра Авраменка. Нам вдалося надрукувати уже понад 100 000 примірників видання.

Після початку повномасштабного російського вторгнення наші підходи змінилися, адже всі бізнеси вимушено звикали до нових реалій. У перші тижні вторгнення ми активно адаптували книжки в електронний формат і відкрили безкоштовний доступ, особливо до дитячої літератури, аби допомогти батькам заспокоїти дітей читанням. Єдиний «побічний ефект» — досі вишукуємо піратські копії від людей з розвиненим «підприємницьким хистом», що завантажили наші книги, почали друкувати й продавати на книжкових ринках.

Зараз ми випускаємо менше дитячої літератури, розуміючи, що попит на неї сильно впав. А от доросла література, особливо історична та про війну, стала більш актуальною, бо люди шукають в цих історіях надію на краще життя, беручи до прикладу інші досвіди. Наприклад, наша серія «Золота полиця» з класичними творами, які набули популярності вже після початку повномасштабної війни. Зараз люди, на щастя, більше читають українською, відмовляючись від російського і російськомовного контенту. 

Попри всі виклики, наша команда продовжує працювати й адаптуватися до нових умов сьогодення. Наприклад, зараз нам доводиться переглядати всі книжки, які ми видавали до 2022 року — перевіряємо, щоб там не було згадок, пов’язаних з Росією. Ми завжди закликаємо читачів звертатися до нас, якщо вони знаходять щось, що не відповідає нашим стандартам.

В #книголав працюють дві редакції — поточна і редакція спецпроєктів. Поточна працює із затвердженим видавничим планом, а спецпроєкти реалізують ідеї, які виникають «тут і зараз» і вимагають швидких дій. Однією з таких була книжка з історіями жінок, які чекали повернення полонених бійців «Азову». Або книжка Дмитра Кулеби «Війна і нові горизонти», де він зібрав думки світових лідерів про війну в Україні та її вплив на світ.

Коли йдеться про вибір книжок для видання, наша команда намагається зосередитись на кількох важливих критеріях: 

1. Найголовніше — це оригінальність сюжету і цікава тема. Ми хочемо, щоб наші книжки не лише розважали, а й змушували читачів мислити критично. 

2. Співпраця з авторами — це окрема історія. Ми не обмежуємося лише відомими письменниками, тому завжди відкриті до нових талантів. Ми приймаємо рукописи від невідомих авторів, але, звісно, маємо певні вимоги до їхньої якості. Іноді читаєш 50 рукописів, щоб знайти один, справді вартий уваги.

Ми помітно ростемо в якості та обсягах. 2025 року поставили перед собою амбітну мету — видати 100 книг. Проте команда видавництва долає довгий шлях, аби потішити читачів хорошою літературою, починаючи від відбору до просування літератури.

Відбір книжок відбувається постійно — кожна людина в команді #книголав разом з українськими читачами може надсилати пропозиції. Якщо історія цікава, то відповідний відділ дізнається, чи вільні права на книгу. Інколи відбуваються справжні торги видавців за тайтл. Як тільки договір на права підписаний, випускові редактори шукають підрядників, які будуть працювати над книжкою: це перекладачі та літературні редактори, які працюють на аутсорсі. Також починається робота над обкладинкою. Є два варіанти: видавництво купує права на оригінальну обкладинку або ж створює власну. Все це обговорюється і затверджується з правовласниками.

Найдовший етап — це редагування, бо все, що стосується виправлення помилок, — завжди непросто. Часто доводиться працювати над стилем і структурою тексту. Це непростий процес, але потім, коли виходить хороший продукт, розуміємо, що наші зусилля не були марними. 

Кожна книга має свій тираж, і зазвичай ми визначаємо його на основі попиту. Бувають випадки, коли тираж потрібно збільшити, особливо якщо книга починає активно продаватися. Цікаво спостерігати, як читачі реагують на різні тематики книжок. Це допомагає нам у майбутньому краще розуміти потреби нашої аудиторії.

Маркетинг і просування книжок для нас також дуже важливі — ми помічаємо, що набираємо обертів у цьому напрямку. Ми активно використовуємо соцмережі, щоб бути на зв’язку з нашими читачами, беремо участь в усіх книжковим фестивалях — зокрема, Книжковий Арсеналі чи Kyiv Book Fest — організовуємо цікаві події, аби залучити книжкову спільноту. Це допомагає нам не тільки просувати українську літературу і знайомити людей з новими авторами та книжками, а й закликати їх до обговорення актуальних тем.

Наприклад, цього року на «Книжковій Країні» нас вразила кількість зацікавлених читачів та повні зали, що збиралися довкола подій, ініційованих нами — на розмову про секс-літературу та дискусії навколо згадок Росії у зарубіжних книжках чи феномену книжок Фредріка Бакмана прийшло найбільше людей. Ми почали активно запрошувати до подій нашу команду, блогерів та спеціалістів з різних сфер — наприклад, сексологів, істориків чи психологів. Це дозволило нам стати більш експертними та корисними для українських читачів.

Окрім фестивалей та презентацій ми організовуємо книжкові клуби та дискусії в київських книгарнях та залучаємо книжкових блогерів, аби висвітлити унікальність кожної книжки шляхом обговорення. Тішимося, що багато брендів самі приходять до нас з пропозиціями співпраці. Це цінно, ще й говорить про те, що наша робота не проходить непоміченою.

Головний виклик для нас — утримувати увагу світу прикутою до України. Ми розуміємо, що наша біда — лише наша, а світ втомився від нашого болю. Проте ми маємо продовжувати цю боротьбу так, як можемо.