Що відчувають люди, чиї близькі зникли безвісти під час війни

Тисячі українських сімей чекають на звістку про рідних, які зникли за час російсько-української війни.

Близько 50 тисяч українських військових, цивільних громадян, а також дітей вважаються зниклими безвісти, повідомляє МВС України. Процес встановлення даних ускладнює російська сторона, що не надає жодної інформації про громадян України, які утримуються в полоні впродовж 2,5 років повномасштабної війни. Ще одне ускладнення — довгий процес встановлення особи. Іноді від першої заяви в прокуратуру до внесення результатів пошуку в реєстр зниклих безвісти минають роки. 

Альона Панчук — дружина старшого сержанта Національної гвардії України. Востаннє її чоловік виходив на зв’язок 21 березня 2022 року. З 23 березня він офіційно вважається зниклим безвісти. З матеріалів службового розслідування відомо, що військовий зник під час бойового завдання поблизу Мар’їнки Донецької області. Відтоді жодної інформації про долю нацгвардійця ані дружина, ані його мати не отримували. 

У особистій розмові Альона зізнається, що життя в очікуванні чоловіка з фронту — важкий тягар, який вона продовжує нести 2,5 роки. 

«Я собі вималювала, як має поводитися дружина безвісти зниклого — жити у постійному стражданні. Я не могла вийти в кафе на чашку чаю, хоч як не вмовляли мене близькі. Я була в тому психологічному стані, коли через постійне з’їдання себе зсередини, мене не покидали хвороби», — розповідає Альона.

Порятунком для жінки стала робота з психологом на проєкті GIDNA, де безоплатно надають допомогу жінкам, чиї рідні зникли безвісти на фронті або ж перебувають у полоні. «Зараз ті 5 стадій горя, які я проходжу по колу вже 2,5 роки, мені даються дещо легше. Я знаю, як правильно себе вивести з критичного стану, як не впасти у глибоку депресію та як допомогти іншим», — ділиться дружина зниклого нацгвардійця. 

«Зниклий безвісти — теж герой! Чому про них не говорять?»

Тривалий час військовослужбовці, які зникли на війні, залишалися поза увагою суспільства. Це дуже обурює тих українців, чиї рідні так само мужньо захищали свободу та незалежність держави, але їхні імена не згадуються на рівні з іншими героями. 

«Їх ніби не існувало. Але ж мій Андрій був першим, хто прийняв бій з ворогом тоді, у лютому 2022 року», — з болем констатує Альона.

Вона розповідає, що останнім часом ситуація покращилась — люди почали більше говорити про військових, чия доля на війні залишається невідомою. 

Перша публічна згадка імен усіх захисників, що зникли на війні, відбулася цьогоріч улітку. Прапор з іменами бійців підняли на Говерлу як символ найвищої шани захисникам. 

«Я взяла з собою на Говерлу прапор Національної гвардії України, який Андрій привіз з ротації, і залишила його на вершині. Я хочу, щоб Андрій піднявся і побачив це»

Що не так з культурою спілкування з близькими зниклих на війні та полонених? 

Такої культури в нас просто немає, переконана Альона Панчук. Її обурюють нетактовні слова і запитання від знайомих та подруг на кшталт «Ну що, ти вже відійшла?», «Та досить вже чекати, ти ж молода — шукай іншого!». Альона зізнається, що після таких коротких фраз, кинутих недбало, вона день проводить у сльозах, поглиблюючи почуття власної провини та безпорадності. 

Маргарита Манжос, учасниця проєкту GIDNA, яка понад 2 роки чекала на повернення свого нареченого, захисника Азовсталі, з російського полону, розповідає:

«Жінка, яка переживає невизначену втрату, має ті ж побутові проблеми, як інші. Наприклад, замінити пробите колесо на СТО міг би легко мій чоловік. Але коли з цією проблемою приходить жінка, вона часто може нарватися на сексизм. За 2,5 роки я зіткнулася з такою великою кількістю зверхнього, сексистського ставлення з боку чоловіків. Наприклад: «У тебе що, чоловіка немає, що сама приїхала колеса міняти?». І я чую це на третій рік війни». 

Суспільство ще не навчилося спілкуватися з людьми, які проживають невизначену втрату. Важливо все зважити — чи не нашкодять їм ваші слова?  

Водночас жінки, які чекають на звістку від рідних, що зникли на війні або потрапили в полон, можуть отримати безоплатну допомогу психолога на проєкті GIDNA від фонду Future for Ukraine. Для цього необхідно заповнити заявку на сайті або зателефонувати за номером +38 (050) 909-88-81.