Трамп та його команда: хто може зайняти ключові пости у новій адміністрації США

Якою стане зовнішня політика США після того, як Дональд Трамп повернеться до Білого дому?.

Багато політологів озвучують геть різні прогнози щодо політики нової адміністрації США.

І це не дивно, адже якась конкретика з'явиться лише після того, як переможець виборів назве своїх кандидатів на головні зовнішньополітичні посади.

Зазвичай новообрані президенти США оголошують їх вже за декілька днів після виборів.

Проте Дональд Трамп може вчинити інакше і до останнього вагатися з вибором.

Втім, певні обриси його команди стали зрозумілі вже зараз.

То хто може зайняти ключові позиції у новій адміністрації президента Трампа?.

Державний секретар – одна з найвищих після віцепрезидента посад у системі державної влади США.

До того ж той, хто її обіймає, має право на представництво національних інтересів Сполучених Штатів за кордоном – а отже, повинен користуватись неабиякою довірою з боку президента.

Серед імен, які найчастіше циркулюють серед претендентів на очільника Державного департаменту в адміністрації Трампа, найчастіше згадується Річард Гренелл – один з його найближчих зовнішньополітичних радників.

До своєї першої дипломатичної роботи речником місії США при ООН Гренелл працював у пресслужбах різних республіканців і в президентській кампанії Джона Маккейна (за іронією долі, пізніше він стане запеклим критиком Трампа) у 2000 році та речником із зовнішньополітичних питань кампанії Мітта Ромні у 2012-му.

До приходу адміністрації Трампа Гренелл займався політичним консалтингом.

Причому серед його клієнтів були іранці, китайці, а також уряд Віктора Орбана.

Трамп обрав Річарда Гренелла послом США в Німеччині у вересні 2017 року, але через затримку зі схваленням у Сенаті він вирушив до Берліна аж у травні 2018-го.

Там він запамʼятався далеко не дипломатичним і прямолінійним стилем роботи: приміром, у перші години після вручення вірчих грамот зажадав від німецьких компаній вийти з Ірану, потім – погрожував вивести американські війська з ФРН через будівництво "Північного потоку-2" та недостатні витрати на оборону.

З жовтня 2019 року Трамп доручив Гренеллу бути спецпредставником з питань Сербії та Косова.

Він домігся укладення угоди про нормалізацію економічних відносин між ними, водночас йому закидали тиск на косовського премʼєра Альбіна Курті, в результаті якого він був змушений піти у відставку.

Після завершення дипломатичної служби в Німеччині, кілька місяців у 2020 році, Гренелл також пропрацював виконувачем обовʼязків директора Національної розвідки США – до слова, ставши першим відкритим геєм на міністерській посаді в адміністрації американських президентів.

Гренелл підтвердив свою лояльність Трампу й після його програшу на виборах 2020-го: допомагав оскаржувати результати голосування в Неваді (хоча сам не вірив у фальсифікації), а під час адміністрації Байдена був фактичним "тіньовим" держсекретарем, подорожуючи різними країнами за дорученням експрезидента США.

Сам Гренелл казав, що очільник Держдепу має бути "жорстким" і "сучим сином" – що ж, він цілком відповідає цій характеристиці.

Хоча безпосередньо українською тематикою Гренелл не займався, він завдяки своєму статусу в команді Трампа був безпосередньо присутній на зустрічі останнього з Володимиром Зеленським у Нью-Йорку у вересні.

А перед тим він висловлював свої ідеї стосовно "мирного плану" для України: створення "автономій" на її території та відмова від запрошення в НАТО "найближчим часом".

Окрім посади держсекретаря, ЗМІ припускають, що Гренелл також може стати радником Трампа з національної безпеки.

Серед інших потенційних кандидатів на посаду державного секретаря також називають Роберта ОʼБраєна – останнього радника з нацбезпеки Трампа в його першій адміністрації.

Колишній юрист без порівняно великого досвіду в питаннях зовнішньої політики чи нацбезпеки, він залишився лояльним Трампу до кінця його першого терміну.

Хоч він і визнав перемогу Байдена у 2020 році, але продовжив підтримувати контакти з експрезидентом до його перемоги цього місяця і – що важливо – підтримує звʼязок із різними лідерами за кордоном, наприклад премʼєром Ізраїлю Нетаньягу.

Погляди ОʼБраєна на зовнішню політику США найбільше відповідають уже знайомій українцям концепції "миру через силу", яку запровадив свого часу Рональд Рейган.

Він пропонує зосередити зусилля Штатів на протистоянні Китаю та розширенні військової присутності в Індо-Тихоокеанському регіоні та відновити випробування ядерної зброї.

ОʼБраєн критикував адміністрацію Байдена за недостатню військову допомогу Україні.

А також стверджував, що Трамп після приходу до влади продовжить постачати Києву летальне озброєння – щоправда, разом із "завершенням війни шляхом переговорів".

Також імовірними очільниками Держдепу за президентства Трампа називають сенатора від штату Теннессі Білла Хагерті, який працював послом США в Японії, та сенатора від Флориди Марко Рубіо, який був одним із претендентів на віцепрезидентство в майбутній адміністрації.

Погляди обох на зовнішню політику назагал збігаються з поглядами Трампа; обидва в Сенаті на початку року голосували проти пакета допомоги Україні.

Міністр оборони.

Найбільш імовірними очільниками Пентагону в адміністрації Трампа ЗМІ називають Майка Помпео та Майка Волтца.

Майк Помпео, офіцер армії США, юрист за освітою і колишній конгресмен, приєднався до команди Трампа у 2017 році як директор Центрального розвідувального управління.

На цій посаді він, зокрема, відповідав за підготовку переговорів Трампа з Кім Чен Ином.

У 2018-му – змінив Рекса Тіллерсона на посаді державного секретаря, де перебував до завершення президентства республіканця.

На відміну від багатьох посадовців адміністрації Трампа, Майку Помпео вдалось зберегти контакт із експрезидентом після його програшу на виборах 2020 року.

Саме тому серед республіканців і поширилась думка, що він може обійняти високу посаду в адміністрації Трампа, якщо той переможе (і, зрештою, переміг).

Погляди Помпео, мабуть, є найбільш проукраїнськими з оточення Трампа.

Досить зазначити, що він – чи не єдиний топпосадовець з команди експрезидента США, хто відвідав Україну після повномасштабного російського вторгнення (і, до слова, дав інтервʼю "Євро.

До того ж нині Помпео є членом наглядової ради "Київстару", а отже, принаймні залучений в український контекст.

Також Помпео став співавтором одного з численних "мирних планів" від Трампа, який передбачає масштабні санкції проти Росії, ленд-ліз для України на 500 млрд доларів, зняття обмежень на застосування американської зброї та якнайшвидше членство Києва в НАТО – та водночас не передбачає негайного відновлення територіальної цілісності України.

Тож його призначення на посаду міністра оборони США має стати позитивним сигналом для України.

Інший потенційний претендент на цю посаду – Майк Волтц, ветеран армії США і перший "зелений берет" (служив у Силах спецоперацій США), який обрався до Конгресу.

Волтц має досвід роботи в Пентагоні радником, а також працював у секторі оборони керівником одного з підрядників Міноборони.

У Палаті представників він займається темою протистояння Китаю та зменшення залежності від китайських ресурсів і вважається одним із найбільш жорстких його критиків у Республіканській партії.

Попри відсутність досвіду роботи в адміністрації Трампа, Волтц підтримує з ним дружні стосунки – не в останню чергу через те, що Волтц активно захищає експрезидента під час виступів на Fox News – та консультує його з питань національної безпеки.

Як і Помпео, він виступає за подальшу підтримку України, але з наголосом на контролі за витратами коштів американських платників податків.

Волтцу американські медіа прогнозують посаду якщо не керівника Пентагону, то очільника одного з розвідувальних відомств чи навіть Державного департаменту.

Інші імена, які ЗМІ згадували як можливих міністрів оборони США в адміністрації Трампа, – сенатор від Арканзасу, ветеран війн в Іраку та Афганістані Том Коттон, відомий закликами розганяти протести Black Lives Matter за допомогою армії (але, за інформацією Axios, він відмовився полишати роботу в Сенаті), та вже згаданий Річард Гренелл.

Радник з нацбезпеки.

Серед найбільш часто згадуваних імен як потенційного радника Дональда Трампа з нацбезпеки – посади, що передбачає максимально тісну роботу з президентом, – є (знову-таки) вже згаданий Річард Гренелл, а також Кіт Келлог, для якого ця роль не є новою.

Генерал-лейтенант у відставці, ветеран американської війни у Вʼєтнамі, Кіт Келлог потрапив у команду Трампа як радник із нацбезпеки в апараті віцепрезидента Майка Пенса.

Додатково Келлог став керівником апарату Ради національної безпеки – консультативного органу, де обговорюються найважливіші питання нацбезпеки США.

Келлог зарекомендував себе як один із відданих Трампу людей: він захищав його дзвінок Зеленському у 2019 році, непублічно закликав Пенса відхилити затвердження голосів на президентських виборах 2020-го, а коли колишній віцепрезидент публічно відхрестився від Трампа – засудив його дії.

Нині Келлог працює в протрампівському мозковому центрі America First Policy Institute, де висував різні пропозиції того, якою може бути політика у сфері нацбезпеки майбутньої адміністрації Трампа.

Приміром, він пропонував карати держави-члени НАТО, які витрачають менше 2% ВВП на оборону, зняттям із них гарантій колективної оборони за статтею 5 Вашингтонського договору.

Приблизно те саме Келлог повторив і лідерам Альянсу, з якими зустрічався як представник команди Трампа на Вашингтонському саміті в липні.

Келлог долучився і до складання чергової версії "мирного плану імені Трампа" для України.

Важливе уточнення: цей план не представляє позицію самого Трампа.

Ідея плану проста: Трамп може зупинити постачання військової допомоги Україні, якщо та відмовиться від мирних переговорів, а Москву попередять, що будь-яка відмова від переговорів призведе до посилення підтримки Києва.

Самі ж мирні переговори мають призвести до фактичної заморозки лінії зіткнення.

До слова, співавтором цього "плану" був віцепрезидент America First Policy Institute Фред Фляйц – ще один претендент на перебування в команді Трампа з нацбезпеки, який під час кампанії був одним із його головних радників із відповідних питань.

Фляйц – карʼєрний посадовець, який за понад два десятки років побував у ключових урядових структурах, відповідальних за оборону і національну безпеку США: від Пентагону і Держдепу до ЦРУ.

Водночас він є відвертим прихильником Трампа, а також був помічений у звʼязках з ультраправими (від яких пізніше дистанціювався).

Ще одним спікером кампанії Трампа з питань, які стосувались нацбезпеки, був Елбрідж Колбі – заступник помічника міністра оборони в адміністрації експрезидента, який дотримується позицій крайнього ізоляціонізму та виступає за повну переорієнтацію США для протистояння з Китаєм.

Натомість підтримка України, на думку Колбі, має для Штатів цінність лише тоді, коли це не призводить до прямої конфронтації з Росією.

* * * * *.

Хай якими будуть ключові для України кадрові рішення Дональда Трампа, варто не забувати: останнє слово в усіх питаннях – і тих, що стосуються національної безпеки, теж – буде саме за ним.

Наявність посадовців, які розуміють інтерес США в підтримці України та стримуванні Росії, не обовʼязково конвертується в конкретні кроки.

Але сценарій, за якого Трамп оточить себе виключно лоялістами, метою яких буде якнайшвидше припинення війни в Україні за будь-яку ціну, – однозначно буде негативним для нас.

Автор: Олег Павлюк,.

журналіст "Європейської правди".