Що треба знати про Соню Делоне – королеву кольору та авангарду

Соня Делоне – відома французька художниця, українського походження, яскрава представниця напрямку ар деко, творчість якої не обмежувалася жодними рамками, сповнена експериментів та яскравих барв. Як писала сама Соня: "Я люблю чисті, яскраві кольори мого дитинства, України. Пам’ятаю селянські весілля моєї країни, де червоні та зелені сукні, прикрашені численними бантиками, літали у танці. Пам’ятаю, як ростуть кавуни та дині: помідори оперізують червоним хати, і великі соняшники – жовті з чорною серцевиною – сяють у легкому, дуже високому блакитному небі".

З Одеси – в світ

Соня Делоне (справжнє ім’я Сара Штерн) народилася 14 листопада 1885 року в Одесі, в сім'ї робітника цвяхового завод. Ніхто не знає, як саме склалася б доля Сари, якби її мати, через бажання кращого життя дочці, не вирішила віддати дівчинку під опіку свого рідного брата Германа Терка в Петербург. Тим паче, що він та його дружина Анна бездітні. Заможний дядько дав небозі хорошу освіту, фінансову підтримку та можливість подорожувати Європою. Дівчина вільно розмовляла англійською, французькою та німецькою мовами. Але найбільшим її захопленням було малювання. Закінчивши гімназію у Санкт-Петербурзі, Сара навчалася у Німеччині, в Академії витончених мистецтв у Карлсруе. У 1907 році панянка оселилася в Парижі, в пансіоні мадам де Буве, разом із іншими художницями: Єлизаветою Епштейн та Олександрою Екстер, які теж пов’язані з Україною. Вона навчається у академії Ла Палетт, входить до кола радикальної французької молоді, знайомиться з колекціонерами та надихається пост-імпресіоністами. Дівчина часто навідує друзів у гуртожитку художників "La Ruche" – тобто "Вулик". Тут вона зустрічає Олександра Архипенка та Володимира Баранова-Россіне.

У 23 роки Соня одружується з німецьким критиком, колекціонером та власником галереї Вільгельмом Уде. Через його галерею дружина отримала доступ до виставок та літературно-мистецького товариства. Проте, їхній шлюб тривав недовго. Через рік в тій же галереї Соня знайомиться з молодим абстракціоністом Робером Делоне. Вони стали люблячою, творчою, міцною парою. Через два роки у них народився син Шарль. Дядько Герман продовжує фінансово підтримувати Соню, тому в неї завжди є час для мистецтва та експериментів.

Творчі відкриття

У 1911 році Соня Делоне зшила для свого сина Шарля ковдру із різнокольорових клаптиків шовку й атласу. І не було б у цій ковдрі нічого дивного, якби це не була справжня картина, що потім стане експонатом Національного музею сучасного мистецтва в Парижі. У своїх спогадах мисткиня пише: "В мене виникла ідея зробити для мого новонародженого сина клаптикову ковдру, подібну до тих, що я бачила їх у будинках українських селян. Коли вона була готова, то я побачила, що розташування клаптиків матеріалу дуже нагадує кубістичні форми, і ми з Робертом намагалися застосувати той самий процес до інших предметів та картин". Таким чином Делоне винайшли власний стиль у мистецтві — симультанізм. У 1913 році з’явилася перша серйозна робота Соні у цьому стилі — картина "Бал Булльє".

Через Першу світову війну Делоне змушені переїхати з Парижа до Іспанії, а згодом до Португалії. Тут художниця береться за будь-яку діяльність: моделює одяг та взуття, працює над театральними костюмами, створює малюнки для гральних карт і навіть розмальовує авто. А ще ілюструє книги, створює ткані килими, займається керамікою та вітражами.

Після повернення до Франції у 1920 році Делоне розробляє малюнки до тканин для ліонських фабрик. У 1924 році відкриває разом з Ж. Хеймом "Симультанистський бутік", де демонструвались моделі ділових та вечірніх суконь з тканин власного виробництва. Багато в чому завдячуючи саме Соні Делоне стиль "ар деко", що поєднував модерн та авангард, став вирішальним фактором міжвоєнної моди. Чого тільки варта обкладинка британського Vogue 1925 року з ескізом художниці.

Були в творчості Делони й монументальні проєкти, як от оформлення павільйону "Повітроплавання" та "Хімія", для Франції на Всесвітній виставці 1937 року в Парижі.

Визнання

Після смерті чоловіка у 1941 році, Соня продовжує працювати над спільними ідеями. Вона пише спогади про друзів – Пікассо, Брака, Екстер, Архипенка та інших. Майже на всіх виставках абстрактного мистецтва повоєнної Європи Соня Делоне експонує свої роботи та роботи Роберта. У 1963 вона дарує Франції 117 робіт. Через рік у Луврі проходить презентація цього цінного дарунку (Делоне стала першою жінкою-художницею, чия ретроспективна виставка у Луврі відбулася за життя). У 1975 році удостоєна вищої нагороди Франції — ордена Почесного Легіону. Стиль мисткині впізнаваний навіть через десятиліття, і знаходить своє відображення в сучасних творіннях. Відомі бренди, такі як Hermes, Chloé, Celine, Miu Miu, Missoni, створюють свої колекції за симультанними мотивами художниці.

Найбільша колекція робіт Соні Делоне зберігається у Центрі Жоржа Помпіду. Її картини сьогодні коштують мільйони доларів США. В Україні, нажаль, представлені лише дві її роботи "Жовті кулі" та "Велике червоне коло", які зберігають в Національному художньому музеї України.