В осередку старинного Львова. Наше місто перед 700 роками

Сьогодні пропонуємо до вашої уваги невеличку публікацію в газеті “Львівські вісті” (№ 285 від 13 грудня 1942 р.) під криптонімом “Е” в якій описано яким був Львів на початках згадок про нього.

Нагадаємо, що часопис “Львівські вісті” виходив щоденно у Львові в 1941–1944 роках за підтримки українського видавництва часописів і журналів для дистрикту Галичини.

В осередку старинного Львова. Наше місто перед 700 роками

Сьогодні місце проходів і спокійна старенька дільниця – а колись тут кипіло життя великого княжого двору та часто брязчала зброя сміливих воїнів! Навіть і не кожний мешканець цієї старої дільниці міста, що від заходу та північного заходу притулилась до підніжжя Замкової гори, знає, що тут уже 700 років тому почало кипіти життя. Татарські напади, які в ХІІІ-му, столітті почали тривожити і Галицько-Волинське Князівство, примусили володаря них земель короля Данила будувати городи-твердині для оборони перед азійськими напасниками. Один із таких городів побудував розумний володар на узгір’ю над річкою Полтвою та назвав його іменем свого сина і наступника князя Льва.

Першу згадку про Львів занотував галицько-волинський літопис під 1256 р. підчас великої пожежі Холму, полум’я з якого видно було у Львові. Тривожне і небезпечне життя не спинило ні на хвилину розвою міста. Лежачи на перехрестю шляхів із півдня на північ і з заходу на схід, місто скоро здобуло велике значення та стало столицею краю.

Тепер, у 40-их роках нашого століття, коли наше місто святкує 700-ні роковини свого існування, варто відтворити собі його перший вигляд. Давні літописи не говорять про те, в якому точно місці стояв перший город. Наукові досліди виказали, що княжий замок стояв там, де тепер парк і плантації Високого Замку, на тому крайному західному узгір’ю, що стрімко спадає до теперішної Замкової вулиці. Це узгір’я, що його колись відділював від сусідньої вищої Замкової Гори глибокий рів, засипаний у пізніших віках коштом саме цього узгір’я, називалось Княжою горою. Верх гори був на теперішньому підвищенню між домиком огородника та камінною печерою. Давно гора мала вид стіжка та з усіх сторін була недоступна. В долині від південного заходу, заходу та північного заходу плила Полтва, від сходу простягались далеко славні колись непрохідні Знесінські болота.

Головні укріплення стояли на верху Княжої гори. Тут був високий город т. зв. дітинець. Це був справжній укріплений замок, окружений засіками та сильними частоколами. Над стрімкими узбіччями гори ішов високий вал, на ньому були „заборола”, зложені з дерев’яних зрубів. Посередині була вежа, будинок для залоги, сховки на майно. Князь Лев звіз був сюди свої скарби та мешкав тут одну зиму.

У підніжжі Княжої гори є тараса, якою йде тепер Замкова вулиця. Тут була нижча частина города, т. зв. окольний город, призначений, на оселю для людности. В окольному городі посереднє місце займав княжий двір. Тут мешкали теж бояри. Теж і окольний город був окружений валами і частоколами тим більше, що природні властивості терену дуже підходили для цього 3 дальшою частиною міста з т. зв. підгороддям лучила окольний город брама. Брама була на місці, де тепер вуличка «Під брамкою» (біля церкви св. Миколая). Ця стрімка вуличка й була підходом до города. Зараз за брамою, на горбі над Миколаївською церквою, де тепер кожної погідної неділі гуляють мешканці Львова та бавляться діти, стояв княжий двір. Цей горбок, який тепер уже вирівняний, звався Будельниця (тут була напевно стражнича вежа з якої проголошували тривогу).

Підгороддя, якого осередком був торговий майдан, тепер званий Старим Ринком, та яке з кожним часом розширялось, доходило аж до Волинського шляху (тепер Жовківська вулиця). Воно було теж укріплене та, звичайно, гірше, як окольний город, чи дітинець. У час великої небезпеки мешканці підгороддя ховалися в окольний город або навіть у дітинець. Дальше за Полтвою простягались густі, непрохідні ліси, які перетривали ще довгі століття. Згадують, що вже тоді, коли на Юрській горі був монастир, треба було іти там із міста лісом.

У підгороддю під княжим двором, біля торгового майдану та далі стояли доми і двори міщан і бояр. Оселі були окружені садами та городами. Над ними під носились верхи церков і монастирів. Під самим княжим двором була церква св. Миколая. Дальше при Волинському шляху, що вів у Володимир, а там у Холм і в Київ, монастир св. Онуфрія (Василіянська церква) і церква св. Параскевії. Ті церкви заховались до сьогодні (у зміненому виді).

Крім того були у старому Львові ще такі церкви: св. Теодора напроти Миколаївської церкви (пам’яткою по ній є площа Теодора), Воскресенська при вул. Замарстинівській, Преображенська при теперішній Жовківській вулиці, Різдва Богородиці на Тарнавці (біля вул. Жовківської напроти вул. Зборовських — За переказами на цвинтарі біля цієї церкви був потім похований славний козацький полковник, здобувець пізнішої львівської твердині „Високого Замку”, Максим Кривоніс) і церква св. Івана Богослова при теперішній Замковій вулиці, де тепер є залишок цвинтаря (біля т. зв Кисельки). З інших святинь були у старому Львові: невеличкий римо-католицький костел св. Івана Хрестителя (найстарша побіч Миколаївської церкви святиня у Львові) його — за переказом — побудував князь Лев ще в 1260 р. як надворний костел для своєї жінки Констанції, дочки угорського короля Бели IV і костел Марії Сніжної (на горбі біля Краківської площі), який був парохіяльним костелом німецьких міщан ще в княжі часи.

Мешканці старого Львова, головно українці, а так і німці, вірмени, караїми, потім і поляки та жиди, занимались головно торгівлею та ремеслом. Спершу головним зайняттям мусіло бути ловецтво, бо довкола Львова простягались ліси. Старі львов’яни жили заможно. Важний торговельний осередок, яким був Львів від початку свойого існування, стягав туди всяких купців, які на торговому майдані вели свої купецькі справи. Вони користувались опікою та увагою князів.

Німці у Львові мали вже за часів князя Льва свою самоуправу (т. зв. маґдебурське право) та свойого війта Бертольда Штехера. — Вірмени жили головно на Старому Ринку.

Згодом Львів щораз більше розширявся. На сусідньому верху від Княжої гори побудовано новий укріплений замок. Побудовано теж нові укріплення в самому місті, якого осередком став теперішний Ринок. Старе місто підупадало, та все ж таки з ростом Львова і воно поширювалось дальше поза Полтву, а там і далеко на північні окраїни. Такою дещо занедбаною дільницею залишився старий Львів і по сьогоднішній день. Та ці старі запушені будинки та шум із Високого Замку наводять завжди спомини про старі світлі часи того закутка, що був зародком теперішнього Великого Львова.

Е.