Родина фантаста Станіслава Лема була тісно пов'язана з відомими магнатами на Львівщині, - дослідження

Про це у соцдослідженні розповіли у "Спадщина.UA" в проєкі "Мандри Роздільські".

"Його дружина Барбара була донькою відомого свого часу інноватора в господарстві та експерта в конярстві Владислава Лесняка (Лешняка), що працював на маєтках графів Лянцкоронських, зокрема, на основній конюшні палацово-паркового комплексу у Роздолі  де займався племінною справою із розведення коней "роздільської породи", – йдеться у дослідженні.

Дані про залучення Лешняка у якості керівника маєтку віднайшла кандидатка історичних наук Оксана Лобко у архіві родини Лянцкоронських у Центральному державному історичному архіві України у Львові, зокрема, численні документи листування з управляючим Роздільського маєтку.

"Тесть Барбари, інженер Владислав Лесняк, довгі роки працював у маєтках Лянцкоронських у Роздолі на Львівщині, Ягільниці на Тернопільщині та Кавенціне біля Кракова,  де займався підтримкою господарства із розведення коней та відповідав за організацію племінної справи, бо для Лянцкоронських це була важлива частина економічної діяльності маєтків. Впевнено можна сказати, що у справах Лесняк приїжджав в Палац Розділ, де знаходилась основна конюшня й, вірогідно, з родиною, в тому числі з маленькою Барбарою", – додає дослідниця Оксана Лобко.

У дослідженні йдеться, що мало хто знає про родинні зв’язки письменника Лема з аристократичною родиною та їхній вплив на життя його родини. Зв’язок виник завдяки шлюбу Лема з Барбарою Лесняк в часі Другої світової війни надавав притулок багатьом відомим діячам культури, – пояснює дослідник Максим Бутченко. 

Довідково

Владислав Лесняк (Лешняк) (1896-1953), інженер сільського господарства, оселився в 1928 році на польському хуторі Кавенціни, що зараз є частиною села Сеправ, Малопольського воєводства. За кілька років він перетворив орендований маєток у зразкове господарство. Лесняк впроваджував нові методи ведення господарства, такі як розведення риби та худоби особливих порід, а також вирощування нових культур. Своїм досвідом він ділився з місцевими фермерами.

У 1934 році Лесняк очолив управління великим маєтком Лянцкоронських у Ягільниці. Родина Лянцкоронських була відома своїми кінними заводами, тому Лесняк займався розведенням коней. Часто він відвідував палац Розділ, де знаходилася основна конюшня.

З початком Другої світової війни та окупації Галичини московитами, Лесняки повернулися до Кавенціна. Під час німецької окупації їхній дім став притулком для багатьох львів’ян, зокрема відомих науковців та митців. Серед них були професор хірургії Адам Ґруца, ботанік Станіслав Кульчинський та скульпторка Ядвіґа Городиська.

Станіслав Лем був вимушений виїхати зі Львова, але назавжди зберіг пам’ять про своє рідне місто. Вже згодом, у краківському  Яґеллонському університеті, де Лем студіював медицину, він познайомився з Барбарою Лесняк, яка навчалася на рентгенолога. Три роки він добивався її руки та серця, але вона вагалась та придивлялась до дивного залицяльника. Врешті-решт 1953 року Барбара погодилася стати дружиною Станіслава, і вони взяли костельний шлюб, наступного відбувся цивільний розпис. У шлюбі народився єдиний син Томаш