Коштом мешканців та з відновленням втрачених елементів: як у Києві повертатимуть історичний вигляд «замку доктора» на Гончара

Семиповерхова будівля з жовтої київської цегли на вулиці Олеся Гончара, захована посеред звичайних багатоповерхівок у самому серці Києва, ніби оточена муром. Не дивно, що кияни прозвали цю садибу «замком доктора». Адже вона належала київському лікарю Михайлу Лапинському (у деяких джерелах – Лапінському), який звів цю будівлю в неоготичному стилі на початку ХХ століття.

Однак впродовж майже 120 років свого існування оздоблення на фасадах й інші елементи споруди суттєво пошкодилися. Попри це будівля й досі використовується, як житловий будинок. Тож її мешканці й громадськість неодноразово звертали увагу муніципалітету на важливість відновлення історичної садиби. На початку листопада консультаційна рада при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА схвалила концепцію реставрації комплексу. 

Проєктом займається архітектурне бюро VIHAREV, яке має досвід реставрації історичних будівель у Києві. «Хмарочос» поспілкувався з командою архітекторів і дізнався, як відбуватиметься відновлення садиби Лапинського та коли розпочнуться роботи. 

Найвищий будинок Києва

Архітектурний ансамбль, що сьогодні є пам’яткою архітектури місцевого значення, складається з прибуткового будинку висотою понад 30 м, містка на рівні другого поверху, кількох господарських споруд і флігеля з баштою, яку колись використовував двірник. До оточеної огорожею території, яка знаходиться на підвищенні, з вулиці ведуть сходи. Цю ділянку на Маловолодимирській вулиці (як вона тоді називалася) в 1904 році придбав Михайло Лапинський, який мешкав у розташованій поруч колишній садибі барона Рудольфа Штейнгеля. До речі, вона є ще одним яскравим прикладом неоготичної архітектури і сьогодні відома під назвою «замок барона».

Лапинський був успішним київським лікарем-неврологом і першим завідувачем кафедри нервових хвороб медичного факультету Київського університету св. Володимира (сьогодні – КНУ ім. Т. Шевченка). Він став одним із засновників Київської неврологічної школи та доклав багато зусиль для розвитку цього напряму в тогочасній медицині. У маєтку Штейнгеля Лапинський відкрив водний санаторій, де почав практикувати метод гідравлічного масажу й робити лікувальні ванни. А вже у 1908 році вирішив звести поруч прибутковий будинок, щоб здавати житло в оренду. Так з’явився «замок доктора», який до появи «хмарочоса Гінзбурга» у 1912 році був найвищою спорудою в Києві. 

Хто саме звів цей багатоповерховий будинок з елементами середньовічної фортечної архітектури – досі лишається таємницею. Дехто приписує авторство проєкту видатному київському архітектору Владиславу Городецькому, але жодних підтверджень цьому немає. Цікаво, що будинок Лапинський записав на свою дружину Марію. Внаслідок цього у деяких джерелах будівля зазначається саме як садиба Марії Лапинської. Саме ця назва вказана на охоронній дошці з інформацією про статус пам’ятки, розміщеній на флігелі.

Однак у 1918 році Лапинський залишив будівлю й емігрував за кордон. Після остаточного становлення радянської влади будівлю націоналізували, а квартири зробили комунальними. Багатоквартирним житловим будинком садиба залишається й до сьогодні. 

Відновлення садиби на замовлення мешканців

«Ми дуже очікували на цей проєкт, оскільки він знаковий для Києва. Адже будівель неоготичного стилю, ще й збережених комплексно, в місті не так багато. Також це буде досить цікава співпраця з мешканцями садиби», – розповідає про  проєкт Ольга Федотова, директорка реставраційної майстерні Viharev Restavration.

До команди архітекторів з запитом про реставрацію комплексу звернулося ОСББ «Садиба Лапинської». Це відбулося вже після отримання об’єднанням мешканців необхідних правовстановлюючих документів. А до цього ОСББ пройшло довгий і тернистий шлях, щоб всі об’єкти, які входять до комплексу садиби, опинилися у нього на балансі. Також протягом декількох років мешканці консультувалися з бюро щодо технічних й інших аспектів перебігу робіт.

Ольга Федотова посянює: «Голова ОСББ знав історію цієї садиби. Але ось деякі мешканці – ні. Тому в нас був певний лікбез, щоб донести важливість і соціальну місію цього проєкту. Ми зустрічалися з деякими мешканцями та розповідали як з’явилася садиба і який вигляд вона мала раніше. Зараз маємо від них велику підтримку». 

Оскільки замовником цього проєкту частково є кожен мешканець «замку доктора», фінансування також надають жителі. Однак вартість робіт наразі підрахувати складно, адже визначатиметься вона на основі проєктної документації, яку ще не затвердили.

Які роботи проводитимуть у садибі

Першим етапом була розробка концепції та презентація її на засіданні консультативної ради Департаменту охорони культурної спадщини. Зараз бюро розробляє повноцінний робочий проєкт. Далі на архітекторів і замовників чекає процес проходження експертизи, погодження проєктної документації та отримання відповідних дозволів. Це відбуватиметься не дуже швидко, але Ольга сподівається, що роботи зможуть розпочатися навесні наступного року.

Поки у садибі проводитиметься саме реставраційний ремонт. Повноцінна реставрація, котра буде значно складнішим і дорожчим процесом, чекатиме на будівлю вже згодом. Почати вирішили з реставраційного ремонту, щоб принаймні зафіксувати всі існуючі на сьогодні елементи й запобігти їхньому подальшому руйнуванню, а також відновити загальну історичну концепцію садиби. Адже ремонт – це просто підтримання об’єкта, що поки достатньо для цього житлового будинку, який знаходиться у досить нормальному для експлуатації стані. 

Розпочинатимуть роботи з фасаду будівлі. Далі працюватимуть з містком, підпірним муром, сходами з парапетом тощо. А завершити планують роботами над огорожею, яка зараз перебуває у доволі критичному стані. Зокрема, у садибі проводитимуть такі роботи: розчищення фасадів від бруду, ремонт цегляної кладки, ліквідація тріщин, антикорозійна обробка металевих деталей і гідроізоляційний захист елементів фасаду. Щоб не спотворювати вигляд головного фасаду, також збираються впорядкувати розміщені на ньому кондиціонери. А ще бюро хоче зробити комплексну підсвітку фасаду й інших елементів комплексу.

Відновлення історичних елементів

Ескіз проєкту виглядає так, як колись садибу задумував її автор. Адже повернення автентичного вигляду – найважливіше в роботі з пам’ятками, як зазначає Ольга Федотова. Наразі в маєтку багато елементів відрізняються від свого оригінального стану. Наприклад, садиба створювалася повністю автономною, щоб її мешканці могли самостійно забезпечувати себе усім необхідним для комфортного побуту. Відповідно, на території комплексу знаходилися стайні, сараї для дров, льодівня для зберігання продуктів тощо. Також, коли садиба була зведена, то мала два входи, одним з яких користувалася прислуга.

Проте сьогодні функціонал цих господарських споруд змінився. Половина з них занедбані, деякі використовуються мешканцями як склад для певних матеріалів. Господарські споруди на території садиби також збереглися не в первісному варіанті. Але завдяки архівним матеріалам і кресленням бюро намагатиметься максимально точно відновити оригінальний вигляд будівель, зокрема відтворити ажурність, фактуру, декор. Ще одним важливим етапом робіт стане відновлення огорожі, яка втратила багато елементів. Загалом, у концептуальних рішеннях архітектори прагнуть зберегти комплексність усього ансамблю.

Також планується відновлення містка, на якому два роки тому було розібране цегляне огородження. Тоді активісти забили на сполох щодо можливого руйнування пам’ятки, адже роботи не погоджувалися з відповідними органами. Проте місток, як пояснює Ольга Федотова, частково розібрали через його аварійний стан. Адже мешканці не мали впевненості у надійності стовпів і хвилювалися, щоб ті не впали й не заподіяли комусь шкоди. Забрану з містка історичну цеглу зберегли, вона знаходиться не території садиби. Як зазначає архітекторка, саме міст наразі потребує найбільшої уваги з усього комплексу, оскільки знаходиться у найгіршому стані.

Ще одним елементом, який впливає на історичний вигляд фасаду, є пластикові вікна у квартирах. Тож питання їхньої заміни навіть піднімалося на консультативній раді та під час обговорення з мешканцями. Однак вікна належать до приватної власності. Відповідно, архітектурне бюро не може змусити власників помешкань замінювати їх на дерев’яні чи інші аналоги. До цього питання повернуться вже під час повноцінної реставрації. 

Також на даху садиби можна помітити невелику надбудову. Виявилося, що у квартирі верхнього поверху була піднята покрівля, однак доступу до цього помешкання наразі немає. Тому поки неможливо сказати, наскільки сильним там було втручання. Ця частина теж знаходиться у приватній власності, тож питання з надбудовою доведеться вирішувати окремо. Не входить у межі проєктування бюро й інша приватна власність – флігель, де зараз розташовані офіси. 

Збереження культурної 
спадщини під час війни

На початку повномасштабного вторгнення у VIHAREV були деякі затримки з проєктами, пов’язаними з реставрацією. Однак згодом вони відновилися. Сьогодні проєктів зі збереження об’єктів культурної спадщини у бюро навіть більше, ніж нового будівництва чи реконструкції. Зокрема, команда займається будівлею на Хрещатику, де знаходиться вхід до станції метро. Концепції декількох інших проєктів з історичними будівлями бюро планує презентувати найближчим часом. 

Усі концепції проєктів з реставрації історичних будівель схвалює консультаційна рада Департаменту охорони культурної спадщини. Членом цієї ради є Микола Віхарєва, засновник бюро VIHAREV, тож активісти неодноразово закидали про конфлікт інтересів, натякаючи на некоректність голосування на підтримку проєктів. Ольга Федотова в свою чергу запевняє, що представлення проєктів їхнього бюро на консультаційній раді чітко регламентується, а сам Микола Віхарєв ніколи не голосував за свої проєкти, зокрема і під час затвердження концепції садиби Лапинського. У таких випадках члени ради пишуть заяву про утримання від голосування через конфлікт інтересів.

За інформацією, яка була надана «Хмарочосу», Микола Віхарєв найближчим часом припинить членство у Консультативній раді та вже подав заяву про вихід. В бюро зазначають, що на найближчому засіданні це питання має бути вирішено.