Сестра Магдалена, або львівський слід тітки Яна Собеського

Прогулюючись улюбленими місцями у Львові, тихими та затишними вуличками цього міста, ми щоденно спостерігаємо дивовижні архітектурні будови, творіння рук талановитих і неперевершених майстрів. Милуючись архітектурними формами, просторовими рішеннями, затишком та атмосферою, не варто забувати, що кожна з таких прогулянок пов’язана ще й з конкретними людьми, їхніми долями.

Стосується усе сказане і монастиря бенедиктинок у Львові, що на сучасній площі Вічевій, біографії особи, яка творила та збагачувала цей простір – Дороти Данилович.

Народження. Шлях до себе

Дорота Данилович (1607-1687) – це тітка Яна Собеського, відомого також як король Речі Посполитої Ян ІІІ. Вона була донькою руського воєводи та власника Олеського замку Івана (Яна) Даниловича, внучкою засновника Жовкви Станіслава Жолкевського. У Івана Даниловича та Софії з Жолкевських Данилович було дві доньки, яким вдалося вписати своє ім’я до книги історії. Одну звали Теофілія і вона стала дружиною Якуба Собеського – мама короля Яна ІІІ. Друга – власне Дорота Данилович.

Зустрічається історія, що в день народження Дороти Данилович одна монахиня з львівської обителі бенедиктинок бачила сон. У сні їй було сказано, що в цей день дружина руського воєводи народить доньку, яка згодом очолить їхній монастир. Пізніше цю інформацію нібито переказали матері Дороти Данилович, а вона віддала свою доньку львівським монахиням-бенедиктинкам на виховання. Дівчинці тоді було лише три роки. Таку версію можна зустріти у життєписах Дороти Данилович.

Дівчинка росла досить здібною та красивою. Мама часто відвідувала її і ретельно спостерігала за дорослішанням донечки. Врешті, коли та вже досягла свідомого віку, вирішила все ж забрати її з монастиря та видати заміж. Проте сама дівчина виступила категорично проти і висловила бажання якнайшвидше прийняти чернечий постриг. Інформацію про останнє можна зустріти і в знаного львівського хроніста Томаша Юзефовича. Він вказує, що дівчина самостійно обстригла собі волосся, натякаючи цим на повернення до монастиря.

Тиха обитель біля міських стін

Очевидно, що основні етапи у житті Дороти Данилович – це зовсім не боротьба рицарів за руку дівчини чи її участь у поділі значних маєтностей батьків. У молодому віці вона вирішила стати монахинею і приєдналась до сестер-бенедиктинок, які мали монастир на тодішньому Жовківському передмісті Львова, біля самого підніжжя Високого замку. З цього моменту дівчина почала називатись сестра Магдалена. Це важко перевірити напевне чи спростувати, але в її життєписах стверджується, що вона була зразковою послушницею: регулярно постила, намагалася не споживати м’яса – максимум двічі на тиждень, а також була скромною і навіть спала на твердому ложі. Останнє – навіть коли залишала стіни монастиря і в когось гостювала.

Така людина, з відповідним походженням і освітою, не могла не виділятися з-поміж свого оточенні та не привертати до себе уваги. Після смерті, у 1640 році, настоятельниці монастиря бенедиктинок у Львові, Катерини Сапоровської, саме Дорота Данилович стала її наступницею. Закономірно, що в цей час львівську обитель бенедиктинок часто відвідував король Речі Посполитої Ян ІІІ Собеський. Інколи сам, а бувало – з королевою. Також королівська родина регулярно жертвувала на утримання згаданого монастиря.

Відносини між Яном ІІІ та Доротою Данилович були досить теплими та приязними. Нібито, це саме він переконав тітку залишити монастир в часі облоги Львова османськими військами у 1672 році.

Що варто знати про Дороту Данилович?

Дорота Данилович була впливовою особою та здібною керівничкою. За час її наставництва збільшено територію та володіння монастиря. Між іншим, вона записала обителі і окремі зі своїх маєтків. Також за час її наставництва було виграно декілька судових справ, що також принесло значну користь обителі. Чисельність спільноти монахинь зросла тоді до 80 сестер. Таким чином, бенедиктинки були одним із найчисельніших жіночих монастирів Львова на той момент.

Укладачі життєпису сестри Магдалени (Дороти Данилович) відзначали, що вона мала світлий та проникливий розум, могла завжди доречно підтримати порадою як сестер у монастирі, так і людей з-за меж обителі.

Оскільки більша частина життя Дороти Данилович минула у тісному зв’язку зі львівськими бенедиктинками, вона хотіла бути похована саме біля порогу костелу на території згаданого монастиря. У 1687 році Дорота Данилович залишила цей світ. Вона прожила більше 80 років, а 47 з них минули на чолі монастиря бенедиктинок у Львові.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

1. Гулюк Є. Яблуко від яблуні, або 7 фактів про діда Яна ІІІ Собеського // Фотографії старого Львова, 2019 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/yabluko-vid-yabluni-abo-7-faktiv-pro-dida-yana-iii-sobeskogo/
2. Книш А. Бенедиктинки львівські – цікаві та маловідомі факти // Фотографії старого Львова, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/benedyktynky-lvivski-tsikavi-ta-malovidomi-fakty/
3. Dorota Daniłowiczόwna // Muzeum Pałacu Krόla Jana III w Wilanowie, 2007 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.wilanow-palac.pl/danilowiczowna_dorota.html
4. Matka Świętych…, albo źywoty Świętych / przez F. Jaroszewicza, 1850. – cz. IV. – S. 215-220.