Don't look down, Або навіщо Путіну Маск

Важливе. Ба навіть вельми важливе.

Таня Микитенко взяла на себе тяжкий асенізаторський труд — прочитати й проаналізувати недавно нагороджений "Букером" роман (насправді, кажуть, це радше есей) Саманти Гарві "Orbital", який уже викликав у багатьох причетних, м'яко кажучи, подив: 130 стор. не надто вправного стилістично тексту, що з таким самим успіхом міг би бути згенерований ШІ, про те, як шестеро астронавтів на орбіті реалізовують міжнародний проєкт — готуються до висадки на Місяць, роблячи 16 обертів навколо Землі, споглядаючи її з висоти, й переймаючись почуттям своєї вселенської єдності та за неї, нашу спільну "mother. Mother. Mother. Mother. Mother" (це цитата, слово повторюється десяток разів, не інакше для заповнення рядка), вселенської ж таки відповідальности. 

Паспортний склад цього "екіпажу глобального порятунку" вкрай показовий: американець, британець, італієць, японка — і двоє росіян, один з яких ще й капітан корабля (!). Так би мовити, гурт "Зємлянє" - "зємля в ілюмінаторє, зємля в ілюмінаторє", і так 130 стор. поспіль. 

Тані Микитенко вдалося нарешті намацати надзвичайно важливу ланку в планах Кремля на світове панування, якої досі всім, хто виступає на цю тему в публічному просторі, до розпуки бракувало.

Це може звучати як абсолютне божевілля, але, коли гаразд подумати, — щойно тут всі пазли сходяться. Сучасна Росія, бадьоро кажуть усі політологи-оптимісти, не має (на відміну від СРСР) жодної універсальної ідеології, якою могла б бути привабливою для решти людства. 

Читайте також: Як розуміти Вампірляндію

Образ "країни високої культури", старанно ліплений (і досі) засобами "м'якої сили" (читай — Большой театр і Толстоєвський), сильно надщербився з повномасштабним вторгненням в Україну, — і нікому не спало на думку, що Кремль більше й не розраховує "зачаровувати" міжнародні ширнармаси, в його грі вони відсутні, — він апелює вже тільки до світових еліт, пропонуючи їм порятунок від глобальних катастроф — засобом космічних експедицій. (Прошу "нє ржать", бо це, бігме, не смішно!). 

Пам'ятаєте фінал "Don't Look Up"? Маск візьме з собою на Марс тільки "друзів Путіна" - "еліту людства". Росія має що запропонувати не тільки Трампові, а й усім неотесаним багатіям цього світу, які давно вже, з переляку перед ядерною зимою, покупували собі ділянки на Місяці й обладнані бункери в нетрях Африки: свій до свого по своє. Так, ідея цілком психопатична — але якщо поставитись серйозно до цьогорічного Букера, неважко розгледіти за ним дуже добре зорганізовану презентацію проєкту реклами Роскосмосу — як спасителя людства від вселенської екологічної катастрофи. 

Про "Orbital" в нас уже писала раніше Ганна Улюра — але в неї інший фах, вона в шоку від цього тексту (і його преміювання) саме як літературознавиця. Микитенко натомість працює з шоубізом — і блискуче прорахувала в цьому 130-сторінковому потоці антилітератури (не виключено, Саманта Гарві тільки позичила своє ім'я під російську "заготовку": так московські політтехнологи працювали з письменниками і в наших широтах, "Убіть Юлю" свого часу пропонувалося багатьом!) - дуже професійно виконаний product placement Росії взагалі та Роскосмосу зокрема (від Самари й Тольятті, чиї занесені снігом "золоті куполи" буцім видно з космосу, тоді як вся "Східна Європа" зливається в нерозрізняльний промельк, та Курильських островів як "стежки між Росією і Японією" в уяві японки — і пофіґ, що по-японськи ці острови звуться аж ніяк не "Курилами"! - і аж до світлого образу Сєргєя Крікальова, останнього совєцького космонавта, чий політ прийшовсь на розпад СРСР, а нині представника Севастополя в Москві (!) й радника Путіна з питань космосу, — саме він витає над міжнародним екіпажем як Бог-отець нового світу, одна з трьох реальних постатей у цілком, здавалось би, фентезійній книжці). 

Читайте також:Про рак Європи

Література тут геть ні до чого — це чиста політтехнологія-маркетологія, і цей "Букер" мусив готуватись не один рік і коштувати РФ збіса недешево. 

Свого часу Путіну вдалось одурити США (Буша-джуніора) ідеєю "спільної боротьби з тероризмом". Хто, раз послухавши Трампа, усумниться в тому, що цей так само радісно поведеться на ідею "спільної колонізації космосу", щоб, на випадок чого, чутися вбезпеченим перед всіма екологічними катастрофами, якими погрожують людству вчені, — кліматичними змінами, світовими потопами й посухами, ядерною катастрофою, врешті-решт? (про яку, неважко передбачити, говоритиметься з Москви дедалі гучніше й грізніше, щоб створити належну атмосферу наростальної паніки серед тих, з ким, на думку Кремля, варто рахуватись). 

Найголовніше ж — ці люди справді так мислять, тобто можуть бути у своїх "антиутопіях" майже щирі (наскільки взагалі правомірно до них застосовувати поняття щирости). І, скільки б ми не крутили пальцем коло лоба, — планетарний ресурс належить їм, — і от уже ціле Букерівське журі одностайно підписується на інформкампанію "Росія — рятівниця планети" (мене це вкурвлює ще й особисто — того самого 2022 р., коли Саманта Гарві погоджувалась на цю аферу, я писала "Найдовшу подорож" і вимахувала з усіх презентаційних майданчиків головним аргументом, чому Росія має розпастись: тому, що в XXI ст. ресурсна імперія є екологічно неадекватною, — і от, виявляється, вони й не збираються бути адекватними, а, як останні довбограї, вірять, що досить купити Маска — і, в найгіршому разі, він забезпечить їм у фіналі, як у "Don't Look Up", безнапасну транспортацію в інші світи!.. No Comments).

(Коли б ви вже, грьобані дебіли, швиденько в ті інші світи попереселялись!..)

Тож Путін має що запропонувати Трампові — без іронії кажу. Питання — який відсоток притомно мислячих в оточенні останнього зможе зіграти роль контрбалансу.

І тут дуже цікаво буде постежити — чи хто з інтелектуальних еліт англомовного світу покрутить пальцем коло лоба на Orbital?

Стежимо за руками.

* Публікується зі збереженням стилю авторки

Джерело

Про авторку. Оксана Забужко, письменниця

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.