Макс Барських відповідає на питання Артема Пивоварова в ексклюзивному інтерв’ю до виходу треку «Так ніхто не кохав»

Поезія Володимира Сосюри отримала нове звучання, яке резонує із сучасністю. Двоє найяскравіших зірок української сцени — Артем Пивоваров та Макс Барських — об`єднали свої таланти у несподіваній колаборації, що вже привернула увагу не лише шанувальників, а й усього шоубізнесу. Їхній спільний трек «Так ніхто не кохав», прем`єра якого відбулася 28 листопада, стане лідсинглом нового альбому «Твої вірші, мої ноти Pt.2» — масштабного культурного проєкту Пивоварова, який оживляє українську поезію через музику.

У рамках прем`єри музиканти відкрили одне одному свої думки про творчість, шлях до успіху, внутрішні зміни та натхнення. У ексклюзивному матеріалі для ELLE Макс Барських відповідає на запитання Артема Пивоварова. Продовження цього інтерв`ю, де артисти міняються ролями, можна знайти на Cosmopolitan.

Чи були в тебе моменти, коли тобі потрібно було виборювати право співати? 

Мені здається, саме формулювання питання про «виборювання права співати» звучить неприродно. Якщо ти хочеш співати — співай. Ми живемо в сучасному світі, де кожна людина має можливість створювати навколо себе аудиторію шанувальників. Я навіть не можу уявити, перед ким потрібно було б виборювати право займатися творчістю.

У моєму житті був момент, коли виникли певні труднощі. Це сталося після «Фабрики зірок», коли я за власним бажанням покинув проєкт. Тоді керівники музичної індустрії чітко дали зрозуміти, що для мене всі двері зачинені. Але це мене не зупинило. У мене ніколи не було бажання щось доводити комусь, а тим більше — виборювати право співати.

Як ти розумієш шоубізнес взагалі і які особливості українського шоубізу ти б виділив? 

Шоубізнес складається з двох слів — «шоу» і «бізнес». І це вже говорить саме за себе. Насправді в більшості випадків домінує саме слово «бізнес». Якщо ти займаєшся творчістю, тобі обов’язково потрібно знати всі підводні камені та розуміти процеси, навіть якщо це не зовсім твоє бажання.

Можна бути дуже талановитим артистом, але потрібно розуміти, як зробити так, щоб твоє мистецтво почуло якомога більше людей. Тут вступають у гру стратегії, маркетинг і всі інші аспекти бізнесу.

Щодо українського шоубізнесу, до 2022 року він активно розвивався. Проте зараз є відчуття, що цей розвиток зупинився. Все менше масштабних заходів, премій і концертів. Натомість я б сказав, що тепер акцент змістився на створення ком’юніті навколо кожного артиста. Це тісніший зв’язок зі своєю аудиторією через концерти в різних містах України.

На що ти здатний заради слави?

Я ніколи не роблю нічого у своєму житті заради слави. Саме поняття «слава» для мене пов’язане з его. Якщо ти професіонал у своїй справі, якщо ти любиш те, чим займаєшся, — неважливо, чи це творчість, наука чи звичайна професія — про тебе обов’язково дізнаються.

Але коли люди прагнуть стати відомими за будь-яку ціну, то, як на мене, це бажання часто має психологічне підґрунтя. Зазвичай це наслідок дитячих травм або недоотриманої любові. Практика показує, що ті, хто женеться за славою, навіть досягаючи її, залишаються дуже нещасними людьми.

Тому в мене немає жодних обмежень у моїй творчості. Я завжди роблю те, що люблю. І я безмежно щасливий та вдячний кожному слухачеві, кому моя музика відгукується.

Чи потрібно тобі бути в доступі до людських поглядів?

Чесно кажучи, у мене немає такої потреби. Проте це частина моєї професії. Як тільки тебе починають впізнавати, а твоє ім’я стає відомим, від людських поглядів нікуди не подітися.

Я більше інтроверт. У моєму житті бувають моменти, коли я насолоджуюся тим, що можу побути наодинці з собою або в колі своїх близьких і рідних. Або просто бути звичайною людиною, на яку ніхто не звертає особливої уваги. Мені подобається подорожувати, особливо в місця, де мене не знають.

Не завжди приємно, коли люди сприймають мене через призму свого уявлення або створюють у голові образ, який не відповідає реальності. Це мене не ображає, я просто живу своє життя і залишаюся максимально чесним перед собою.

Якщо коротко, увага буває як приємною, так і не дуже. Але, скажімо так, її мені цілком достатньо у житті. 

Що у твоїй роботі приносило розчарування?

На щастя, я ніколи не відчував розчарування у своїй роботі. Це творчий процес. Ти або живеш ним, або ні. Мені пощастило ще з дитинства настільки сильно полюбити музику, що я навіть не сприймаю свою роботу як роботу.

Поки в моїй голові з’являються історії, мелодії, ідеї — я займаюся творчістю. Поки мені є що сказати людям, я роблю це із задоволенням. 24/7. Навіть у відпустці чи під час поїздок містами мій день завжди наповнений творчістю.

До того ж я навчився у житті не зачаровуватися, щоб не розчаровуватися. Я просто насолоджуюся процесом. І якщо у якийсь момент я зрозумію, що це більше не приносить мені радості або моя місія виконана, я з легкістю зміню сферу діяльності. Головне — завжди робити те, що приносить тобі щастя.

Як вік відображається на тобі як артистові?

Вік відображається на мені лише в позитивний бік. Я став мудрішим, чеснішим із самим собою. Почав краще розуміти людей і, що найважливіше, самого себе. Набутий досвід дає мені знання і бажання допомагати іншим, навіть якщо це просто моральна чи елементарна підтримка.

У фізичному плані я не можу сказати, що помічаю якісь значні зміни. На мою думку, те, як ти виглядаєш, — це відображення твоїх внутрішніх думок, стану та способу життя. Якщо ти робиш хороші, добрі справи і живеш у гармонії, зазвичай це допомагає зберігати молодість на довгі роки. А ті, хто рано втомлюється від життя, як правило, виглядають старшими за свій вік.

Скільки разів в житті ти змінював власні орієнтири?

Я не можу точно порахувати, скільки разів це було, адже кожен новий день приносить нову ідею або початок нового життєвого етапу. Я щиро люблю музику у майже всіх її жанрах і завжди знаходжу щось для себе в кожному з них — від класичної музики до року.

Тому мені іноді складно зосередитися лише на чомусь одному. Уявіть собі ресторан, у якому подають лише одну страву. Думаю, кожному захотілося б спробувати щось інше. Саме так і я разом зі своєю командою завжди відкритий до експериментів, ставлю перед собою нові цілі та постійно підвищую планку.

На різних етапах життя я слухаю різну музику, вона надихає мене на створення чогось власного. Це як додавання нових кольорів до палітри. Попереду ще багато цікавих життєвих і музичних етапів, особливо в наступному році. Я планую експериментувати, тож моїх шанувальників очікує багато несподіваних сюрпризів.

Що для тебе означає успіх?

Для мене успіх — це результат плідної роботи. Це постійна праця над собою, над своєю творчістю, а також здобуття нових навичок і знань. Якщо ти не здаєшся, чітко знаєш, чого хочеш, і бачиш перед собою мету, ти обов’язково досягнеш її. Ти прийдеш до свого пункту призначення і здобудеш успіх.

Це те, що показала практика на моєму власному досвіді. Найголовніше — це оптимізм, віра в себе і в справу, якою займаєшся.

Як втримати свій успіх і чи думаєш ти взагалі про це? 

Мені здається, я вже частково відповів на це питання раніше. Успіх залежить від наполегливої праці, бажання досягати більшого і дисципліни. Якщо ти постійно працюєш над собою, вдосконалюєш свої навички й залишаєшся вірним своїй справі, успіх завжди буде з тобою.

Чи відчуваєш ти, що слухач сприймає тебе таким, яким ти є?

Я впевнений у цьому, бо мені не потрібно грати жодні ролі або щось доводити комусь. Я створюю те, що мені до душі, те, що я б сам із задоволенням додав до свого плейлиста.

Думати про те, чи подобаєшся ти комусь, чи ні — це дуже енергозатратно. І, як правило, такі роздуми ніколи не дадуть чіткого розуміння або відповіді.

Повторюсь: я залишаюся вірним собі, таким, як є. А чи зрозуміють мене, чи ні — це вже справа кожного окремо.

Чи буває тобі соромно перед своїм слухачем?

Чесно кажучи, я не можу уявити ситуацію, у якій мені було б соромно перед своїми слухачами. Я ніколи не намагаюся здаватися кращим, ніж я є. Звісно, як у кожної людини, у мене є свої плюси й мінуси, буває різний настрій.

Але, як правило, коли я виходжу на сцену, я можу і жартувати, і говорити щось безглузде. Це частина мене, я так це відчуваю. У мене ніколи немає бажання когось образити чи принизити, адже у кожного свій шлях і своя місія на цій планеті.

Було б чудово, якби кожен з нас зосереджувався на своєму життєвому шляху, не засуджував інших, не ставив себе вище за інших. І головне — приймав один одного такими, якими ми є.