Міжнародні знаки охорони пам’яток на випадок війни колись в тепер

Ознакування об’єктів культурної спадщини на випадок війни започатковано ще у ХІХ столітті. В часи громадянської війни (1861–1865 рр.) у США президент А. Лінкольн доручив розробити інструкцію для командування армії США в польових умовах.

У інструкції датованій 24 квітня 1863 р. зазначено: «§ 118. Командувач сторони, яка облягає, вимагає інколи від обложеного, щоб відзнакував будівлі у яких зберігаються твори мистецтва, музеї, наукові астрономічні обсерваторії чи цінні бібліотеки так, аби по мірі можливості уникнути їх знищення». Це перший відомий в нормативних документах слід потреби і можливості відзнакування об’єктів культурної спадщини. Проте інструкція не вказувала на спосіб, ані на зразок відзнакування.

Наступним відомим правовим документом, у якому йшлося про відзнакування об’єктів культурної спадщини, став Проект Міжнародної декларації про права і звичаї війни, ухвалений 27 серпня 1874 р. у м. Брюссель. Стаття 17 декларації зазначала, що: «Обов’язком обложених є відзнакування тих будівель спеціальними помітними знаками, які належить завчасно вказати стороні, яка облягає». Вказана правова засада була підтвердженою на сесії Інституту міжнародного права у м. Оксворді 9–10 вересня 1880 р. в ухваленому «Праві суходільної війни».

Конвенція про закони і звичаї суходільної війни (ІV Гаазька конвенція) підписана 18 жовтня 1907 р. у м. Гаага, теж ще не містила конкретних вказівок щодо знаків охорони пам’яток. Так у статті ХХVII Положення про закони і звичаї суходільної війни (яке додавалось до Конвенції), зазначено: «Під час облоги й бомбардувань слід ужити всіх необхідних заходів, щоб уберегти, по спромозі храми, будівлі, що служать цілям науки, мистецтв і доброчинності, історичні пам’ятки, шпиталі та місця, де зосереджено хворих чи поранених, за умови , що такі будівлі й місця не служать водночас воєнним цілям.

Піддані облозі зобов’язані вирізнити ці будівлі особливими помітними знаками, про які тих, що проводять облогу, слід попередньо поінформувати».

Конкретний міжнародний знак охорони об’єктів культурної спадщини зазначений щойно у Конвенції про бомбардування морськими силами під час війни (ІХ Гаазька конвенція) підписаній теж 18 жовтня 1907 р. у м. Гаага: «Стаття V. У разі бомбардування морськими силами командувач мусить ужити всіх необхідних заходів, щоб уберегти, по спромозі, історичні пам’ятки, храми, будівлі, що служать цілям науки, мистецтва і доброчинності, шпиталі й місця, де зібрано хворих або поранених, за умови, що такі будівлі й місця не служать водночас воєнним цілям.

Жителі зобов’язані вирізнити ці пам’ятки, будівлі чи місця збору примітними знаками, що мають складатися з великих твердих прямокутників, розділених діагоналлю на два трикутники, з яких верхній чорного кольору, а нижній білого».

15 квітня 1935 р. у м.Вашингтоні укладено Трактат про охорону мистецьких і наукових інституцій та пам’яток історії. Стаття 3 цього трактату дає опис відмітного знаку: «Щоби зідентифікувати пам’ятки та інституції вказані у статті 1 – можна використовувати у розпізнавчому прапорі (червоне коло з трьома червоними кулями у центрі на білому тлі) згідно із зразком доданим до даного Трактату». Вказаний знак не набув загальносвітового поширення, оскільки документ було підписано лише державами континентів Північної та Південної Америки. Автором символу був Микола Реріх (1874–1947) художник, археолог, пам’яткоохоронець, письменник, філософ.

Друга Світова війна (1939–1945) спричинила руйнування і знищення величезної кількості пам’яток. Щоб запобігти можливим у майбутньому втратам під час бойових дій Організацєю Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури 14 травня 1954 р. було прийнято Конвенцію про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту.

У конвенції детально описано охоронний знак та права його застосування: «Стаття 16. Знак Конвенції.

1. Відмітний знак Конвенції являє собою щит, загострений знизу, розділений на чотири частини синього і білого кольору (щит складається з квадрата синього кольору, один з кутів якого вписаний у загострену частину щита і синього трикутника над квадратом; квадрат і трикутник розмежовуються з обох сторін трикутниками білого кольору) (Рис. 3).
2. Знак використовується одноразово чи триразово у виді трикутника (один знак унизу) відповідно до умов, зазначених в статті 17. Стаття 17. Користування знаком. 1. Відмітний знак застосовується триразово для ідентифікації тільки:

(а) нерухомих культурних цінностей, що знаходяться під спеціальним захистом;

(b) транспортів з культурними цінностями відповідно до умов, передбачених в статтях 12 і 13;

(c) імпровізованих укриттів, відповідно до умов, передбачених у Виконавчому Регламенті.

2. Відмітний знак може застосовуватися одноразово для ідентифікації тільки:

(a) культурних цінностей, що не знаходяться під спеціальним захистом;

(b) осіб, на яких покладені функції контролю згідно з Виконавчим Регламентом;

(c) персоналу, призначеного для охорони культурних цінностей;

(d) посвідчень особи, передбачених Виконавчим Регламентом.

3. Під час збройного конфлікту забороняється застосовувати відмітний знак у всіх інших випадках, крім тих, котрі згадані в попередніх пунктах цієї статті чи застосовувати для іншої мети знак, що має подібність з відмітним знаком Конвенції.
4. Відмітний знак не може бути поставлений на нерухому культурну цінність без одночасного вивішування відповідного дозволу, належним чином датованого і підписаного компетентною владою Високої Договірної Сторони».

Проект охоронного знаку виконав професор, доктор Ян Захватович (1900–1983), архітектор, реставратор, який був членом польської делегації на Гаазьку конференцію 1954 р.

Зауважимо, що більшість держав, які підписали 15 квітня 1935 р. «Трактат про охорону мистецьких і наукових інституцій та пам’яток історії». у м. Вашингтоні, не ратифікували «Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту» підписаної державами 14 травня 1954 р. у м. Гаазі. Відповідно на теперішній час існує два охоронні знаки для об’єктів культурної спадщини на випадок війни.

29 грудня 2018 року виконком Львівської міської ради своїм рішенням затвердив зразок інформаційного знака для розміщення на пам’ятках культурної спадщини у м. Львові.

Згодом, 6 жовтня 2023 року, виконком Львівської міської ради своїм рішенням затвердив зразок інформаційного знака для розміщення на мозаїчних творах на території Львівської міської територіальної громади, у якому до існуючого варіанта 2018 року додано паралельний текст англійською мовою.

Руслан СЕРЦЕЛЕВИЧ
заступник директора ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»

Джерела:

1. Положення про закони і звичаї суходільної війни. Гаага, 18 жовтня 1907 р. // Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: Збірник офіційних документів / Упоряд. В.І.Фрич; Відп. ред. М.В.Гарник. – Київ: «Істина», 2002. – С. 267–268;

2. Конвенція про бомбардування морськими силами під час війни (ІХ Гаазька конвенція). Гаага, 18 жовтня 1907 р. // Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: Збірник офіційних документів / Упоряд. В.І.Фрич; Відп. ред. М.В.Гарник. – Київ: «Істина», 2002. – С. 268–269;

3. Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. Гаага, 14 травня 1954 р. // Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: Збірник офіційних документів / Упоряд. В.І.Фрич; Відп. ред. М.В.Гарник. – Київ: «Істина», 2002. – С. 274–275;

4. Polak T. Oznakowanie zabytków architektury i budownictwa // Ochrona zabytków. – Kwartalnik. 2 (105) XXVII. – Warszawa, 1974. – S. 125–126.
5. Серцелевч Р. Міжнародні знаки охорони пам’яток // Знак: Вісник Українського геральдичного товариства / Ред. А.Гречило. – 2010. – Ч. 52. – С.8–9.

6. Рішення виконкому Львівської міської ради «Про затвердження зразка інформаційного знака для розміщення на пам’ятках культурної спадщини у м.Львові» від 29.12.2018  №1426. – https://www8.city-adm.lviv.ua/Pool/Info/doclmr_1.NSF/(SearchForWeb)/AD3E9007E298C9B5C225837D004469BE?OpenDocument;

7. Рішення виконкому Львівської міської ради «Про затвердження зразка інформаційного знака для розміщення на мозаїчних творах на території Львівської міської територіальної громади» від 06.10.2023 №1074. – https://www8.city-adm.lviv.ua/Pool/Info/doclmr_1.NSF/(SearchForWeb)/BB8FC0902DE7D6B6C2258A4A003A26E2?OpenDocument

 До теми:

 [29.12.2018] Затверджено зразок інформаційного знака для ознакування пам’яток культурної спадщини у м. Львові. – https://city-adm.lviv.ua/news/259709;

[29.12.2018] Тузяк Н. На всіх пам’ятках культури у Львові встановлять нові знаки. – https://zaxid.net/na_vsih_pamyatkah_kulturi_u_lvovi_vstanovlyat_novi_znaki_n1472871;

[23.04.2019] П’єх Г.На пам’ятках культурної спадщини Львова встановлюють знак «Блакитний щит». – https://city-adm.lviv.ua/news/263759;

 [09.08.2023] У Львові ще понад 400 пам’яток ознакували емблемою «Блакитний щит». – https://city-adm.lviv.ua/news/culture/architecture-and-historic-heritage/297834-u-lvovi-shche-ponad-400-pamiatok-oznakuvaly-emblemoiu-blakytnyi-shchyt;

 [06.10.2023] Кметик Ю. У Львові цінні мозаїки позначать емблемою «Блакитний щит». https://tvoemisto.tv/news/u_lvovi_tsinni_mozaiky_poznachatymut_emblemoyu_blakytnyy_shchyt_155633.html;

 [13.11.2023] У Львові цінну мозаїку ознаковують міжнародним охоронним знаком «Блакитний щит» (відео). – https://city-adm.lviv.ua/news/culture/architecture-and-historic-heritage/299130-u-lvovi-tsinnu-mozajiku-oznakovuyut-mizhnarodnim-okhoronnim-znakom-blakitnij-shchit-video;

 [16.11.2023] Большакова А. “Блакитний щит”: від чого захищають нові таблички на мозаїках Львова. – https://life.pravda.com.ua/culture/2023/11/16/257708/;

 [21.11.2023] У Львові цінну мозаїку ознаковують міжнародним охоронним знаком «Блакитний щит». – https://city-adm.lviv.ua/video/watch/236689-u-lvovi-tsinnu-mozajiku-oznakovuyut-mizhnarodnim-okhoronnim-znakom-blakitnij-shchit.