1600 рік, або звернення зі Львова до “латвійців”

Між сучасними Львовом та Латвією досить пристойна відстань і колись вона точно не була меншою. Хоча, можливо, сприймалась дещо по-іншому. Тому зовсім не випадково сталося так, що на межі XVI та XVII століть король Речі Посполитої мав свій інтерес, тобто претензії на оволодіння теренами сучасної Латвії, які тоді більше знали як “Інфлянти”/Лівонія.

Нагадаю, що більшість українських територій, Львів зокрема, входили тоді саме до Речі Посполитої. Тогочасного короля Речі Посполитої звали Зигмунд/Сигізмунд ІІІ Ваза. Він був шведом. З його багатолітнім правлінням пов’язано багато важливих подій в українській історії. Також лист, про який далі.

Ваза

Хоча в українців не так багато підстав для симпатій до цього монарха, але одним із найсильніших правителів Речі Посполитої (впродовж 1587-1632) можна вважати Сигізмунда ІІІ Ваза (1566-1632). Його правління інколи називають складовою “золотого віку” в історії згаданої держави. За Сигізмунда ІІІ Річ Посполита була досить потужною державою, але й багато воювала. Цей король встиг повоювати зі шляхтою, проти московитів, Османської імперії і проти Швеції. Нас найбільше цікавитиме саме останнє. Знаково, що активними учасниками воєнних кампаній на Півночі були козаки. Зокрема, Самійло Кішка. Очевидно, що там вони воювали зовсім не за православну віру чи захист національних інтересів українців.

Повертаючись до Сигізмунда ІІІ, претензії на шведський престол він озвучив одразу після смерті свого батька, короля Юхана ІІІ (1592 рік). Спочатку його спроби були увінчані успіхом, але поступово правитель Речі Посполитої втратив прихильність багатьох впливових можновладців і боротьба проти нього стала особливо жорсткою та затятою. Шведські кампанії Сигізмунда ІІІ відбувалися у 1600-1611 роках, у 1617-1620 роках, а також у 1621-1629 роках. Не останнє місце в них займало релігійне питання. Відтак і церковні діячі.

Соліковський

Львівський римо-католицький архієпископ Ян-Димітр Соліковський (1539-1603) був однією з найбільш неоднозначних та епатажних персон свого часу. Про його суперечки з християнами східного обряду у Львові легенди ходять. Не був він надто терпимим і до представників реформованих християнських течій. Львівським архієпископом Соліковський став у 1583 році. Перед тим здобув хорошу освіту і був активно задіяний у дипломатичних місіях правителів. Зокрема, працював у поморській та лівонській делегаціях.

Таким чином, можна припустити, що у тонкощах дипломатичних відносин між Річчю Посполитою та Швецією архієпископ Соліковський мав би розумітися.

До мешканців Лівонії

У 1600 році, в друкарні Павла Желязо у Львові, було надруковано звернення львівського римо-католицького архієпископа Яна-Димітра Соліковського до мешканців Лівонії, датоване 1599 роком. Церковнослужитель ще й сам підкреслив, що звернення це “з далекого від них краю, тобто з Русі”, а також – від імені короля Речі Посполитої. Зокрема, він адресував свій текст тогочасним мешканцям Риги (Лівонія – терени сучасних Латвії та Естонії), що неодноразово артикулював. Саму Ригу Соліковський називавав “матір’ю Лівонською”. При цьому, підкреслював тяглість та сталість політичних і культурних зв’язків між тими краями та Річчю Посполитою. Згадував і про свої особисті контакти та власний досвід роботи в Лівонії.

Головні акценти у тексті Соліковського стосувалися наступних моментів. По-перше, він зазначав, що “Всемогутній Бог” привів мешканців Лівонії і їхні землі до кращої влади, тобто Речі Посполитої. Тим самим від тривалих поневірянь вони прийшли до певного та спокійного порту. Річ Посполиту Соліковський подавав як чуйний уряд, справедливість та безпеку. Цим всім мешканці Лівонії тепер могли, у його трактуванні, насолоджуватися. Раніше, на думку Соліковського, Лівонія була місцем, де домінували простота і сліпота, де не знали Бога. Отож, із владою та релігією, яку представляв та уособлював львівський архієпископ Соліковський, він асоціював цивілізацію як таку.

Ян-Димітр Соліковський вдавався до історичних екскурсів і перераховував правителів та держави, які володіли Лівонією раніше: Московію, Швецію і ін. Відтак він стверджував, що нічого доброго краю вони не дали – лише негативні порядки та наслідки. Львівський римо-католицький архієпископ описав особливості устрою Речі Посполитої, а також переваги, які здобудуть мешканці Лівонії, ставши органічною частиною політичного організму згаданої країни.

На сам кінець, Соліковський писав про розвиток освіти та науки в Речі Посполитій, характеризував гідних та достойних діячів цієї держави і згадував про їхню значну кількість. Очевидно, що свою працю сам Соліковський сприймав за місійну і був неперевершеним та незамінним воїном пера для правителів Речі Посполитої. Проте ми сьогодні радше сприйматимемо його текст як пропаганду та складову тогочасної інформаційної війни. Як сприймали цей текст мешканці Інфлянт/Лівонії, стверджувати важко.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

1. Вирський Д. Соліковський Ян-Димітр // Енциклопедія історії України, 2024 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
2. Гронський
3. Чухліб Т. Сигізмунд ІІІ Ваза // Енциклопедія історії України, 2024 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
4. Do obywatelow Inflantckich … Jana Dimitra Solikowskiego … Oycowskie Y Zyczliwe Napomnienie. – We Lwowie, 1600 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://dbc.wroc.pl/dlibra/publication/edition/4974/content