“Аристократична душа”: цікаві факти з життя автора емблеми ОУН Роберта Лісовського

Роберт Антонович Лісовський (1893–1982) – український художник, який займався станковою та книжковою графікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, сценографією і дизайном. У своїй творчості він був послідовником Михайла Бойчука й Георгія Нарбута.

Вчився в Сластіона, Нарбута, Бойчука

Роберт Лісовський народився 29 грудня 1893 року в місті Кам’янському Катеринославської губернії (нині – Дніпропетровської області). Походив із німецької родини. Його батько, Антін Карлович Лісовський, народився в місті Томашеві, був німцем за походженням, як і матір Роберта, Юлія фон Анзер (Ансієр).

Батько майбутнього художника працював завідувачем механічних майстерень філії Дніпровської металургійної фабрики (у радянський час – завод імені Дзержинського в Дніпродзержинську, як тоді називалося Кам’янське). Брат – Борис (Бернгард) Антонович Лісовський, який працював керівником групи постачання “Кам’янбуду”, був репресований 1937 року, фігурує у справі як німець. Роберт також мав брата Володимира, сестер Олену й Матильду. Те, що батьки трьом із п’яти своїх дітей дали німецькі імена (Роберт, Бернгард, Матильда), теж вказує на їхнє німецьке походження.

Початкову освіту Роберт здобув у німецькій школі в Кам’янському. У 1906–1908 роках навчався в Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя в Опанаса Сластіона й Рудольфа Пельше (перший відомий, зокрема, як автор проєктів земських шкіл на Полтавщині, другий – як кераміст). У 1908–1910 роках учився в рисувальній школі Миколи Мурашка в Києві. У 1917–1921 роках навчався в Українській державній академії мистецтв під керівництвом Георгія Нарбута й Михайла Бойчука.

Паралельно з навчанням Роберт Лісовський займався практичною діяльністю, зокрема ілюстрував третє видання збірки поезій Павла Тичини “Сонячні кларнети”, опублікованої 1922 року. 1919-го був художником-декоратором вистави “Ромео і Джульєтта” Шекспіра, поставленої в “Молодому театрі” Леся Курбаса.

Життя в еміграції

Роберт Лісовський не сприйняв прихід радянської влади й 1920 року емігрував. Мав намір виїхати до Лейпцига, однак обставини не сприяли цьому. Оселився у Львові, де вже сформувалася мистецька придніпровська група – Гурток діячів українського мистецтва. Працював оформлювачем книжкових видань, учителем рисунка в учительській семінарії. Деякий час проживав у селі Янчині (нині – Іванівка Львівської області) у Мирона Луцького, де створив низку картин.

1925 року Роберт Лісовський одружився у Львові зі Стефанією Туркевич, яку вважають першою українською жінкою-композитором. 1927 року в них народилася донька Зоя Лісовська (згодом за чоловіком – Нижанківська), яка стала живописцем і графіком. Онука Роберта Лада Нижанківська-Кукс теж стала мисткинею.

1927-го Роберт Лісовський закінчив Берлінську академію мистецтв. Між 1929 і 1945 роками був професором графіки Української студії пластичного мистецтва в Празі. Його ученицею вважала себе українська художниця та поетеса Галя Мазуренко, дитинство якої теж минуло на Січеславщині. У “празький” період Роберт Лісовський створив чимало творів, які стали добре відомими серед українців у різних державах світу.

Після війни Роберт Лісовський перебував в Італії, де багато малював. Згодом 17 років проживав у Лондоні, де певний час очолював Союз українців Великої Британії. З 1976-го жив у Женеві, де й помер 28 грудня 1982 року. За словами Марини Антонович-Рудницької, “з Лісовським відійшов у могилу останній безпосередній учень Нарбута”.

Письменник Улас Самчук писав про митця: “Антенно-вразливий проповідник чистоти і ґрації лінії і правди Роберт Лісовський з його аристократичною душею і богемською безпорадністю”.

Творчий доробок: від політичної символіки до акварельних пейзажів

Роберт Лісовський створив проєкти символіки України на замовлення українських політичних структур в еміграції, емблеми політичних організацій, зокрема емблему ОУН “Тризуб із Мечем”, а також проєкти українських шрифтів, фірмових знаків, екслібрисів тощо. Був автором обкладинки до поетичної збірки Олега Ольжича “Вежі” (Прага, 1940), обкладинки місячника “Визвольний шлях” (виходив у Лондоні з 1948 року) тощо.

У галузі прикладного мистецтва втілив проєкти килимів у майстерні “Гуцульське мистецтво” в місті Косові, надмогильного пам’ятника громадській діячці Ользі Басараб на Личаківському цвинтарі у Львові. Також створював акварельні пейзажі, замальовки квітів тощо.

Для більшості творів Роберта Лісовського характерні співмірність графічних композицій, ретельність, активні кольорові рішення.

Ушанування пам’яті в сучасній Україні

У Кам’янському є вулиця Роберта Лісовського. 18 травня 2023 року Київська міська рада перейменувала вулицю Академіка Бутлерова на вулицю Роберта Лісовського. У місті Дніпрі вулицю Щукіна перейменували на вулицю Роберта Лісовського.

У колекції Національного музею історії України зберігся прапор ОУН, виготовлений орієнтовно в кінці 1930 – на початку 1940-х років. По центру прапора зображено тризуб із мечем за тим зразком, як його малював Роберт Лісовський. Також тризуб із мечем часто використовували під час друку підпільних видань ОУН.

Олександр ІЩУК

Джерело: Історична правда