Таню Муіньо підкорює світ

Вони зустрілися як давні друзі — коли нарешті бачать один одного після тривалої розлуки. Нещодавно MONATIK презентував свою першу персональну виставку картин та артоб’єктів у співпраці з українським творчим проєктом KOTO — The Views. Цей мистецький простір на сьомому поверсі ЦУМ, де впродовж двох тижнів тривала виставка, став ідеальним майданчиком для зустрічі двох творчих особистостей. Яскраві та емоційні картини MONATIK — наче готові декорації для зйомок кліпу, що його ось-ось почнуть знімати. Можливо, колись саме так станеться, а поки час налаштуватись на розмову.

Monatik Раз, два, три... Саундчек... Ну що, перше питання буде про те, як ти ставишся до політичної ситуації? Жартую... Про творчість: почнімо з того, наскільки складно працювати в індустрії, де колеги по цеху, режисери та кліпмейкери — переважно чоловіки?
Таню Муіньо О, як сказати... Мабуть, так, складно. Прагну не звертати уваги, але сексизм є скрізь. Він жорсткий. І я вважаю, що питання на зразок «Скільки тобі років?», «Ти дівчина, чи витримаєш?» — безглузді. Але такі питання досі існують, і вони лунають як попередження, нібито я чогось не зможу, адже я жінка. Пам’ятаю, коли ми вперше з тобою зустрілися в нашій улюбленій кав’ярні, щоб обговорити перший відеопроєкт, у мене не було жодних сумнівів, чи я впораюсь. Мені здається, це більше стосується чоловіків, які сумніваються в здатностях жінок. Часто люди, які працюють на зйомках, не люблять, коли жінка командує. Це і в США, і в Україні. Я також чула, що в Японії мені взагалі не вдасться знімати, бо скажуть, що потрібно наймати чоловіка-режисера. Вони взагалі не слухатимуть жінку. Кажуть, там прогресивний світ, але в Японії жінка досі не може бути головною.

М. Вони багато втрачають і скоро це усвідомлять. Розкажи про свій найбільш складний проєкт.
Т. М. Я намагаюся братися за роботу, яка дозволяє мені робити те, чого я ніколи не робила раніше, щоб рости та випробовувати свої навички. Ймовірно, найскладнішою була остання зйомка для Леді Гаги. Я приєдналася до готової команди, з усіма новими для мене людьми. Включно з оператором, продюсером і всіма іншими. Цей проєкт був дуже емоційно напружений. Зазвичай я працюю з яскравими сюжетами, а тут був трилер, ще й за сонячного світла. Це серйозна пісня про її залежностi: треба було зробити щось більш темне та жорстке. Це було складно, тому що мені треба було думати по-іншому. Довелося в чомусь ламати себе, але вийшло непогано. Хоча, ні — вийшло, як завжди, клаcно (посміхається). Але було нелегко, відчувала себе так, ніби прийшла до нового класу в школі. Я стала сильнішою, але водночас, здається, постаріла на три-чотири роки.

M. Ти виглядаєш супер. Навіть молодша порівняно з тим, коли ми бачились в останній раз... До речі, у твоїх творчих тандемах, хто має останнє слово — виконавець чи режисер? Як вирішуються суперечки, коли у вас з артистом різні бачення?
Т. М. Артисти старої школи поважають режисерів, додержуються їх вказівок, радяться, телефонують, аби щось змінити. Вони відчувають відповідальність і готові багато працювати заради ідеального результату. А молодь (не вся) — це іноді жесть: ти зняв кліп, і вони можуть робити що хочуть, навіть не питають. Буває, що виникають конфлікти, коли вони не розуміють, як все працює. Часом можуть відзняти пару дублiв і сказати: «Все, я втомився!» Леді Гага робила багато дублів, поки ми не зняли ідеальний кадр.

M. Як ти вважаєш, чому приходять саме до тебе? Що відрізняє твої роботи від інших кліпмейкерів? Я, наприклад, одразу впізнаю твої роботи.
Т. М. Ну, складно сказати. Я роблю так, як відчуваю. Навіть коли намагаюся зробити щось нове, воно все одно виглядає в моєму стилі. Можливо, через те, що намагаюся робити все якомога яскра- віше та стилізованіше.

M. Це насправді круто! Це як з фільмами Веса Андерсона — їх теж миттю впізнаєш. Думаю, ти коли-небудь знімеш суперкрутий фільм. Мюзикл у тебе вже є (посміхається). Мені здається, це справжнє, коли ти займаєшся тим, що тобі дійсно подобається. Ти ж починала як фотограф, це вплинуло на твою творчість. Недавно бачив твої старі танці. Ти чудово танцюєш.
Т. М. Це був студклуб ФМЕ. П’ять років мого життя.

M. Ти запалювала танцпол! Чому ти про це ніколи не розповідала? Це взагалі топ. Які рухи стегон... 
Т. М. Ми завжди перемагали. Нашi студвесни, студосені. Ми добре справлялися. Це дало мені поштовх до того, що я роблю зараз. Студклуб був неабиякий творчий. Ми робили все, що хотіли. Ми знімали, компонували музику, шили костюми. Все було.

M. А яка стилістика тебе надихає сьогодні? 
Т. М. Дивлюсь багато фільмів, читаю книжки. Ходжу по класних книжкових магазинах і музеях, купую різні видання про архітектуру, мистецтво, біографії. Дивлюся постановки, костюми. Візуально можна постійно щось спостерігати. Потрібно насичуватись — подорожі, архітектура, зорові враження. Те, чого не бачив раніше. Обожнюю вивчати будівлі Рікардо Бофілла. 

M. Ти дуже добре передаєш все, що бачиш. 
Т. М. Дякую.

M. Ти надаєш перевагу живим кадрам, знятим у природних декораціях, як-от кліп Дуа Ліпи, що його знімали в басейні в Барселоні, де проходили літні Олімпійські ігри-1992. Це принципова позиція щодо віртуальних технологій, які використовують інші режисери?
Т. М. Я взагалі люблю архітектурні локації з красивими пейзажами, архітектурою та чимось особливим, тому що таке складно побудувати, а бюджети через теперішній економічний стан не такі великі. Тому я обираю класні локації. Їх багато. Так я вдаюся і до VFX, але, знову ж таки, для цього треба створити цілий світ. Зараз більшість відео знімають дуже швидко, ніхто заздалегідь не готується, немає часу створювати світ по три місяці. А за два тижні зробити щось неймовірне, створити окремий світ неможливо.

M. Ну так, класно, що є красиві місця. Наприклад, ти зараз розповідаєш, а я згадую, як ти колись скинула фото будинку П’єра Кардена і написала: «О, як було б круто колись зняти в цьому Bubble House (місце, де згодом зняли кліп «Глибоко». — Прим. ред.)». І ми всі посміялися.
Т. М. Ти розумієш, я теж думала, що це нереально. Ми всі разом над цим посміялися.

M. Так-так, мріяти не шкідливо. І реально десь через рік-два ми вже там знімали. Я досі не можу повірити, там було просто приголомшливо. Я ніколи не забуду цю локацію. Завдяки тобі я наче побував в абсолютно іншому вимірі.
Т. М. Там нещодавно знімали кліп The Weekend. Але якось не так.

M. Адже це не ти знімала (посміхається). 
Т. М.Там була інша естетика, ясна річ, але вони, мені здається, не розкрили це місце на повну. 

M. Ну добре, можна подивитися кліп «Глибоко», там все розкрите максимально. Класно, що ти завжди шукаєш архітектурні локації, це важливо. І головне, вмієш їх показати.
Т. М. Мені здається, якби мені підказали в дитинстві, що існує така професія, я була б саме архітектором. Просто про це ніколи не думала. У мене не було нікого в оточенні, хто б мав відношення до архітектури, і я ніколи гадки не мала, що це можливо. Але мені дуже подобається.

M. Ну, з усім цим ти любиш красиву архітектуру. Хто твій улюблений архітектор? Гауді? 
Т. М. Ні. Він якраз не мій кумир.

M. Чому?
Т. М. Я віддаю перевагу більш структурованим формам. Мені подобається Рікардо Бофілл, Сантьяго Калатрава. Це одні з моїх улюбленців. Тим більше, що вони іспанці.

M. Усі іспанці, виходить: Антоніо Гауді, ти теж трохи іспанка, я знаю. А як щодо того, коли порівняти роботу в Україні та за її межами — де складніше? Напевно, з українськими артистами?
Т. М. Ні, знімати вдома класно. До війни було ще класніше, бо була інша атмосфера. Ми нещодавно знімали, пам’ятаєш ракети та обстріли?

M. Так, під час зйомок. Ми двічі бігали в укриття, втратили дві години. Небо гриміло. 
Т. М. Команда, люди — всі натхненні та готові робити неймовірні речі. Мені завжди найбільше подобалося знімати у нас. І досі, якщо порівнювати з довоєнними зйомками, найкращі зйомки — в Україні. Бо для тих, хто за кордоном, це просто робота. Там це рутина. А в Україні люди працюють, бо їм подобається, їм цікаво. Загалом за кордоном складніше. У нас цікавіше. Навіть під час війни.

M. А з ким із артистів ти мрієш попрацювати? Є ще такі? (посміхається.) Мені здається, майже всі твої мрії здійснилися. Кого із зірок ти загадуєш собі на 2025 рік?
Т. М. А що, мрії здійснюються, коли про них говорити? (посміхається.) Є така нова співачка, її звуть Едісон Рей. Дуже сексуальна, відкрита, природна, не намагається вдавати з себе когось іншого. Мені подобається її музика. А щодо розкручених — я чула, Ріанна випускає новий альбом. Було б класно попрацювати з нею. Це складно, але, гадаю, можливо.

M. Власне, а чому б і ні? Цікаво, яка вона? До речі, пам’ятаю, в якому я був захваті, коли ти зняла Розалію і ще привезла мені її автограф на вінілі. Я дуже вдячний, бо я її фанат.
Т. М. Розалія моя найулюбленіша. Для мене ідеальна в усьому: як виглядає, як рухається. Вона справляє ідеальне враження. Була на її концерті двічі минулого року, і це було найкраще, що я бачила. Дуже просто, без спецефектів, нічого зайвого, але як вона це робить! Мінімальні постановки, проте вони неймовірно надихають. У неї теж виходить новий альбом, і вона може зробити щось зовсім інше, тому чекаємо.

M. Цікаво, як вони вміють переключатися. Коли пишу музику, все одно використовую свої прийоми.
Т. М. Я тобі скажу, мені здається, в неї кожен альбом — новий персонаж, якого вона розробляє.

M. Круто, треба спробувати на п’ятий альбом зробити і собі щось нове, бо четвертий вже записаний, там той самий персонаж, тільки постарілий (посміхається). Знаєш, я хотів тобі неодмінно сказати — хочу висловити тобі респект за все, що ти робиш, і за Євробачення. Це класно! Дуже круто, що режисер твого рівня виступив за Україну і підтримав. Це неабияк важливо.
Т. М. Я це робила в першу чергу, аби підтримати Україну, аби не забували, що вона є. Реально, про те, що відбувається у нас, треба постійно нагадувати — не тільки про негативне, але й про позитивне, бо негатив уже не працює на іноземців.

M. Мабуть, зараз слушна нагода сказати про це: ти суперскромна, безмежно талановита. Це говорить про тебе як про людину. У найскладніший час ти готова підтримати батьківщину. У моєму випадку, коли всі казали: все, кінець, Таню поїхала в Голлівуд. Багато хто стверджував, що ти більше не знімеш жодного кліпу в Україні. Але ми й надалі співпрацюємо. Ти робиш це з любов’ю та професіоналізмом. У той момент, коли в Одесі я кажу: Таню, давай покажу тобі три нових пісні — ти береш і знімаєш ці три кліпи. Така людяність, це супер. І я, людина, яка давно у цій сфері, можу сказати: таких людей дуже мало. Тому, будь ласка, 
залишайся собою. Такі люди і отримують світову славу.
Т. М. У мене дуже мало друзів, і я дуже їх всіх люблю. Вони мене надихають. Тому love forever!  Дякую. 

M. Дякую за розгорнуту відповідь, Таню, дякую за інтерв’ю. Успіхів! Ми дуже чекаємо твоїх нових робіт. І надихаємося тобою.   

фото АНДРІЙ ПИЛИПЕЦЬ