Як святкували Різдво у Львові з часів заснування міста

Перші ялинки з’явились у львівських домівках ще за часів австрійського короля Йозефа ІІ, проте тільки через сто років стали дійсно популярним атрибутом. Цьому факту ми також можемо завдячувати новонародженій принцесі.

Про історію й традиції святкування Різдва, а також про те, чому у Львові в Радянські часи ніхто нічого не міг заборонити, розповів Tvoemisto.tv науковий працівник Львівського історичного музею Ярослав Бишкевич.

Про історію святкування Різдва у Львові

Коли у 13 столітті заснували Львів, то Різдво здебільшого святкували з 7-го до 9-го січня, а ось новий рік – 1-го березня, через релігійний розкол у Європі. До цього моменту настання нового року відзначали 1-го вересня. Проте, вже в 16 столітті територію Європи охоплюють релігійні війни, в цей час з’являються реформатори (євангелісти, або, як ми частіше їх називаємо – протестанти), які з невідомих мені причин, почали святкувати новий рік 1-го січня. Згодом під впливом боротьби з євангелістами й католики перейшли на святкування за новим стилем. У 1582-му році Папа Григорій ХІІІ увів орденат, за яким новий рік починався не 1-го вересня, а 1-го січня, тобто так, як прийнято нині у цілому світі.

В 14 столітті, коли Україна приєдналася до Польщі, святкування початку нового року перенесли з 1-го березня на вересень. Святкування ж Різдва відбувалося за такими датами, що й сьогодні, католицьке – 25-го та 26-го грудня, а православне – 7-го та 8-го січня. В цей період ніхто серйозно не ставився до святкування Нового року, пріоритетним і масштабнішим було все-таки відзначання Христового народження. Згодом, після прийняття унії, свято нового року перенесли на 14-те січня.

Про історію появи ялинки

Із першим поділом Польщі, до Львова прийшли австрійці й король. Йозеф ІІ видав патенти, які  надавали різним релігіям статусу рівноправ’я. Таким чином, в 1817-му році, король видав патент, згідно з яким на новий рік почали встановлювати ялинку. Спочатку це робили тільки євангелісти, тобто протестанти.

Проте, вже в 1917-му році кайцер Австрії Франц, з нагоди народження принцеси, розпорядився поставити ялинку у своєму палаці, що дало поштовх в імперії ставити її як новорічний та різдвяний атрибут. До середини 19 ст. ялинку використовували здебільшого німецькі чиновники і поселенці. Ми також не були винятком. Проте, зважаючи на різницю святкування в датах Різдва, одні українці ставили ялинку на Різдво Христове, а інші –на новий рік.

Ялинку прикрашали  різноманітними прикрасами, переважно релігійного спрямування, а також ставили на верхівку зірку, традицію якої можна пояснити двояко: це або в честь народження Ісуса Христа або це була зірка Давида в честь Хануки. Адже новий рік всі святкували спільно – й католики, й православні, й іудеї. Початок року святкували просто, переважно їли лише канапки та шампанське. Так було до Другої світової війни. А після – все змінилося. Ще під час війни німецька окупаційна влада заборонила святкувати новий рік спільно з іудеями. Вважаючи, що жиди повинні святкувати новий рік й Хануку у гетто.  Українці ж з поляками теж відокремились, святкуючи окремо новий рік, святого Миколая та Різдво. Після війни, в результаті голокосту, третина львів’ян була знищена, згодом внаслідок еміграції значної частини населення на Захід, а потім й після депортації на Схід, вийшло так, що корінних львів’ян залишилось у меншості. Багато з інших регіонів СРСР поселились у Львові, а також урбанізація сіл призвела до того, що новий рік став скоріше ідеологічним атрибутом. Якщо в 1939-му і в 1940-му роках були Дєдушка Мороз і святий Миколай, і Санта Клаус (польський), то після війни – діток розважав Дєдушка Мороз зі Снігуркою, а шампанське з канапками замінили горілка й олів’є. Ялинку стали прикрашати зіркою Радянського Союзу. Після краху СРСР відбулось історичне змішання традицій, тож зараз ялинку прикрашають і кульками, ірелігійними атрибутами.

Чи доцільно переносити святкування Різдва?

На мою думку, вже давно пора переносити. Весь християнський світ святкує 25-26 грудня. До прикладу, Греція, більшість населення якої складають православні (90%), також відзначає Святвечір 24-го грудня. Такого ж принципу дотримуються і балканські країни. Там православні становлять 80-85% населення, а вони святкують 25-го грудня. Білорусія ж однією ногою стоїть там, а однією – тут. По суті, поступово пора переходити на григоріанський календар. До того ж це якось не доцільно – під час посту випивати за новий рік.

Традиції святкування Різдва

Більшість львів’ян дотримувались святкування відповідно до григоріанського календар. Святкування розпочинали з адвенту – за місяць до Різдва, бо це час очікування народження Ісуса Христа. Для католиків – це піст, для євангелістів – солодкий тиждень. Тому, до прикладу, свято святого Миколая, римо-католики святкують  6-го грудня, а греко-католики – 19-го, і на це свято діти отримують солодощі. Євангелісти дарували дітям таку коробку цукерок, в якій 24 віконечка, і щодня чадо відкривало і з’їдало по одній цукерці до початку Різдва. 24-го грудня починалася Свята вечеря. За православними і греко-католицькими традиціями, на столі обов’язково повинно бути 12 пісних страв. За католицькими традиціями, головне, щоби страви були пісні й дотримуватися певної їхньої кількості на столі не потрібно.

Про радянський Львів і Різдво в ньому

Формально у Львові ніхто не забороняв святкувати Різдво в часи радянської влади. Звичайно, що церква в той час була відділеною від держави, але в той самий час, сам Радянський Союз проголошував свободу віросповідань. Згадаймо, за Конституціями, які існували в СРСР, як 1936-го, так і 1977-го років, не було вказано жодного пункту, який би не дозволяв святкувати Різдво. З одного боку, всі ми знаємо про «санкції», які існували в часи комунізму. У випадку приналежності людини до партії, святкувати Різдво ставало небезпечно, оскільки за це могли дати «прочуханки», зокрема, це також впливало на кар’єру. З іншого боку Святвечір відзначали тільки вдома, а відслідкувати це ніхто не міг. Тому Різдво водночас і було під цензурою, і не підлягало їй. Звичайно, що під заборону потрапляли колядки.

У Львові, греко-католицька церква була заборонена. Вона була формально приєднана до РПЦ. Коло церкви стояли вчителі й відстежували тих, хто святкував. Проте, біля Латинського катедрального костелу, як правило, такого не було, там львів’яни могли піти на Службу Божу. У Львові, в радянські часи, не можливо було нічого заборонити.

Чи збереглися традиції вертепу?

Коли я вчився в школі, в часи СРСР, побутувала думка, що вертеп і коляда  – це прояви  жебрацтва. А вже ближче до розпаду радянської влади, у 88-89-х роках все частіше почали ходити вертепами й колядувати. Звичайно, що тодішня влада намагалася надати такому дійству ідеологічного спрямування, але в неї не вийшло.

Багато що зникло з довоєнних традицій вертепу. До радянської влади обов’язковими персонажами вертепу були: Ісус Христос, ангел, чорт, жид, Ірод, воїн, смерть, три царі, також додавались й інші персонажі. Після війни почали трішки доповнювати вертеп, додаючи таких героїв як гуцули, воїни УПА, нквд-шники. В основному до сучасного вертепу додали політичних та історичних персонажів. Пам’ятаю пару років тому була ідея зняти жида з вертепу і замінити його торговим агентом через те, що дехто з єврейських товариств образився за образ жида, але згодом ситуація залагодилася.

Про традиції, які ми перебираємо в інших народів

В австрійські часи Львів став містом трьох національностей – українців, поляків й іудейського населення. І всі вони  святкували разом. Якщо в селах дотримувались питомих традицій святкування, то ці національності йшли на компроміс одна для одної, беручи й віддаючи традиції. Згодом в 20-30-х роках багато традицій ми запозичили в поляків. Проте, Львів зберігав й свої традиції. Зараз ми маємо і Святого Миколая Чудотворця, і Санта Клауса – і вір в кого хочеш. Нині усі ці свята є ненав’язливими.

Про фестивальні традиції Різдва у Львові

Як правило, Європа святкує новий рік де-небудь, але не в себе. І пов’язано це насамперед з тим, що Різдво вони святкують першими, а вже згодом – новий рік. Тож багато європейців відвідує Львів під час святкування нашого Різдва, а для промоції свого українського такі речі, як свято Пампуха чи Дідух, який стоїть в центрі міста, є дуже добрими. До нас з’їжджається багато туристів й таким чином вони пізнають нас, українців.

Розмовляла Мар’яна ФЕДИНА