Харківські театри в Києві: продовження мандрівної традиції вертепних вистав

Показувати на різдвяні свята вертепні вистави — давня українська традиція, яка бере відлік ще з XVII  століття. Вертепи зберігали пам’ять про історичні події та національні традиції українців, тому переслідувалися в російській імперії, а потім радянському союзі, де до того ж розгорнули антирелігійну та антиріздвяну кампанії. Попри багатовікові спроби знищити нашу культуру, українці зберегли та відроджують свої різдвяні традиції. Колядки, щедрівки, вертепи та затишні святкові вечори в родинному колі стали символом незламності нашого духу. Різдво в Україні — це не просто свято, це жива історія народу, яка об`єднує нас у найтемніші часи, даруючи надію та віру в краще майбутнє.

Вертеп — це ляльковий пересувний театр. Харківський театр ляльок продовжує цю мандрівну традицію та везе до Києва цілих дві вертепні вистави у рамках фестивалю «Вертеп Схід». Почали колядувати в Харкові ще минулими вихідними, а продовжать — у столиці 25-27 грудня в Культурному кластері «Краків». Театр ляльок пропонує не канонічний вертеп, а швидше, експериментальне прочитання вічного сюжету засобами театру предметів і незвичної театральної ляльки.

«ВЕРТЕП. Музичний перформанс» Харківський державний академічний театр ляльок імені В. А. Афанасьєва

Режисерка обох вистав — Оксана Дмитрієва, яка нещодавно отримала нагороду VI Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА», вже відома киянам за виставою «Калинова Сопілка». Сюжет змушує замислитися: чи можна зупинити злочин, розпізнати його в зародку? Цей український горор за мотивами повісті Оксани Забужко та піснями на лірику харківської поетки й художниці Діни Чмуж, яка також зробила оформлення до вистави, дуже полюбився киянам. Тому організатори гастролей Marco Concert привозять «Калинову Сопілку» ледь не щомісяця. До речі, вже половину квитків на 18 січня розкуплено, попри дві вистави на день та велику залу в Культурному кластері «Краків».

«Калинова Сопілка» Харківський державний академічний театр ляльок імені В. А. Афанасьєва

Креативна продюсерка Marco Concert Поліна Величко каже, що знайомство з харківським мистецтвом та сенсами, які народжуються там, дуже важливо для Києва:

«Мистецька рефлексія в наші часи є супер цінною. Тобто, якщо у нас досі виникають питання, як можна було поцілити в житловий будинок чи в лікарню, то власне вистава дає свої відповіді на це, і харків`яни на цьому, на жаль, знаються краще».

До того ж хотіли надати ще один майданчик для вистави, бо зараз харківські театри не можуть виступати в рідних стінах. Через безпекову ситуацію в місті, постійні обстріли з боку росіян та брак укриттів представники ХОВА ще у 2023 році заборонили проведення масових заходів в театрах.

Так, режисерка Харківського драматичного театру Ольга Турутя-Прасолова під час роботи над постановкою «Місто» за однойменним романом Валер’яна Підмогильного дізналася, що виставу вони будуть показувати в пабі. Чомусь у Харкові масові заходи заборонені саме в театрах, а не в клубах та барах. Так вистава вийшла компактна, легка, грайлива, навіть трохи еротична та розважальна попри серйозний матеріал. До того ж «Місто» в інтерпретації Туруті-Прасолової зберегло свою глибину. Таке прочитання української класики дуже сподобалося глядачам. У грудні цю виставу показали в драмтеатрі імені Лесі Українки у Києві. Артисти отримали не тільки повну залу та захоплені відгуки, а й можливість виступати на справжній сцені, а не в укриттях та барах.

«Місто» Харківський академічний драматичний театр імені Г.Ф. Квітки-Основ`яненка

Повномасштабне російське вторгнення змінило життя мільйонів українців і змусило багатьох адаптуватися до нових реалій. Харківські театри опинилися в ситуації, коли свої рідні сцени стали недоступними. Проте саме ці виклики дали поштовх до нових форматів, відкрили нові можливості та зробили нарешті харківську театральну культуру видимою далеко за межами міста. Гастрольні вистави стали не лише культурною подією, але й способом нагадати, що Харків — це невіддільна частина України. Виступи харківських театрів тепло зустріли у Києві, адже зараз, як ніколи, важливо плекати єдність.

Але повернімось до вертепів. «ВЕРТЕП. Музичний перформанс» покажуть 25-26 грудня, він складається з автентичних народних колядок Слобожанщини та уривків із Біблії. Там немає слів, тільки пісні й тексти з Євангелія від Матвія. Режисерка Оксана Дмитрієва створила цю виставу у перший рік повномасштабного вторгнення: «Тоді ми всі себе не могли зібрати докупи, слова здавалися фальшивими. А ці давні тексти вносили сакральну енергію, вони ніби розпаковували наші почуття. І цих оглушених болем людей, які перетворилися на каміння, знову робили живими».

Оформлення до вистави «ВЕРТЕП. Музичний перформанс» створив харківський художник Костянтин Зоркін. Цьогоріч він став лавреатом Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА» в номінації «За найкращу сценографію», виставу «Жираф Монс» Харківського театру ляльок. «Жираф Монс» отримав також відзнаку «За найкращу виставу для дітей».

«Вертеп» — перша спільна робота режисерки Оксани Дмитрієвої та художника Костянтина Зоркіна, яку вже побачили на театральних фестивалях у Польщі, Франції та Німеччини. Друга їхня вистава «Жираф Монс» стала двічі лавреатом «ГРИ». Зараз вони працюють вже над третьою спільною виставою.

«Я знаю, що театр ляльок зробив дуже багато потужного мистецтва, яке не виходить зазвичай назовні з театру. Зараз театр їздить і показує це все Україною та за кордоном. Нарешті відбувається те, що і мало б відбутися — це мистецтво, яке мають бачити люди. Це абсолютно не розвага, а катарсисні речі», — розповів художник Костянтин Зоркін.

Режисерка Оксана Дмитрієва часто залучає до праці над виставами відомих художників, музикантів, письменників — і вони перетворюються на спільні мистецькі проєкти.

«ВЕРТЕП. ВІЙНА. ВІРШІ» Харківський державний академічний театр ляльок імені В. А. Афанасьєва

«ВЕРТЕП. ВІЙНА. ВІРШІ» покажуть 27 грудня. Він створений за поезіями Сергія Жадана. Оксана Дмитрієва відібрала різні вірші, суголосні авторській постановній концепції вистави-молитви, вистави-надії: «У «Вертепі» Жадана є вірші, які він написав у 2022 році, та вірші з фантастичної, обожнюю цю книгу, «Життя Марії», які присвячені війні, що почалась у 2014 році. Зараз я можу сказати, що передбачення та попередження Сергія — це дуже сильні тексти».

Сам Сергій Жадан вважає, що Харківський театр ляльок — це один з найцікавіших театрів України, і радить, якщо хтось має час, бажання і можливість, подивитися ці вистави.

«Шевченко 2.0» Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка

На сцені театру Франка можна було побачити виставу Харківського академічного театру імені Тараса Шевченка, він же легендарний «Березіль», виставу «Шевченко 2.0» зі співаком EL Kravchuk в головній ролі. Тут думки розділилися, здається, вистава більше сподобалася театральним критикам, ніж глядачам.

Це все було про державні харківські театри, а є ще незалежні. До війни їх налічували близько 40 у Харкові, тепер працює ледь не одна «Нафта». Засновника, режисера та актора Артема Вусика кияни бачили на «Книжковому Арсеналі» з виставою «Веселка на Салтівці». Ця ж вистава отримала дві театральні премії «ГРА». Коли Артем Вусик піднявся на сцену за статуеткою в першій номінації «За найкраще музичне рішення вистави», то відзначив роботу харківських музикантів Віктора та Івана Кондратових, Сергія Савенка і додав: «Я сподіваюся, що це не єдина нагорода у «Веселці на Салтівці», я розраховував на іншу сьогодні». А згодом він отримав таке довгоочікуване лавреатство «За найкращу виставу на перетині театральних жанрів, мистецького синтезу і перформативних форм». Артем Вусик просто створений для цієї номінації, а вона — для нього. У промові він відзначив, що хотів би нагороду розділити з усім незалежним театральним сектором Харкова. І додав: «Я дуже радий, що Харків стає видимим. Я дуже радий за Оксану Дмитрієву і театр ляльок. Це дуже приємно і дуже цінно, що Харків бачать».

«Веселка на Салтівці» Альтернативний незалежний театр «Нафта»

На Всеукраїнській театральній премії «ГРА» дві харківські вистави від двох театрів отримали чотири відзнаки з 15 номінацій. Харків живе мистецьким життям попри все, і ці статуетки за вистави, створені під час повномасштабної війни — тому доказ. Загалом цьогоріч переможців премії обирали серед 85 вистав від 58 театрів із 18 міст України.

Коли за своїми нагородами за виставу «Жираф Монс» на сцену вийшла Оксана Дмитрієва, то вона сказала: «Ми просто дихали. І просто намагалися уявити, що в нашій країні, в нашому місті, в нашому театрі, з нами всіма — все буде добре».

Харківські театри в Києві — це не лише про гастролі. Це про єдність, підтримку і взаєморозуміння. Це про те, що Україна — це не окремі регіони, а єдина країна, об’єднана спільною метою і любов’ю до своєї культури. Відвідуйте вистави, підтримувати митців і говоріть про їхню працю. Адже культура — це те, що зберігає нашу ідентичність і зміцнює нас як націю.

Текст: Тетяна Леонова