Як український генерал помер у в’язниці від тортур

22 грудня 1945 року після тортур у празькій в’язниці стратили генерал-хорунжого УПА Дмитра Грицая – “Перебийноса”. Він очолював Головний військовий штаб УПА.

Чоловік народився на Львівщині 1907 року. Навчався в Дрогобицькій гімназії, де керував осередком Пласту, а пізніше приєднався до Української військової організації. Під час навчання у Львівському університеті 1928-го його мобілізували до польської армії. Там приєднався до ОУН.

1933 року став керівником Військової референтури крайової екзекутиви. Але про це довідались поляки, які заарештовували його двічі. Обидва рази покарання відбував у концтаборі “Береза Картузька”. Після звільнення став членом Революційного проводу ОУН(б) та учасником ІІ Великого збору організації. Ще 1934-го познайомився з майбутньою дружиною Марією Козак із Хотина на Івано-Франківщині. Одружилися за 4 роки та мали 3-х синів.

1941 року Грицай очолив Крайовий військовий штаб ОУН, де готували офіцерів майбутньої української армії, облаштовували схованки зі зброєю та боєприпасами. Брав участь у партизанській боротьбі проти німців. Наприкінці 1942-го потрапив до німецького полону, але підпільникам вдалося витягти його з львівської тюрми на Лонцького. Продовжив боротьбу.

На початку 1945 року очолив Головний військовий штаб, пізніше отримав звання генерал-хорунжого.

Згідно з завданням Української головної визвольної ради, разом із членом Проводу ОУН Дмитром Маївським мав прорватися до Німеччини, щоб зустрітись зі Степаном Бандерою і Ярославом Стецьком. Але 19 грудня 1945-го вони разом потрапили у засідку чеської поліції на чехословацько-німецькому кордоні. Маївський застрелився, Грицая ж запроторили до тюрми та добили тортурами.