Урбаністичні «перемоги» 2024 року в Україні

Редакція проаналізувала, що відбувалось в сфері міського розвитку весь минулий рік, поспілкувалась з експертами, опитала активних читачів видання та склала список найкращих рішень, які змінили життя в містах України на краще. В добірку потрапили проєкти в Києві, Дніпрі, Львові та рішення, які позитивно вплинули на розвиток населених пунктів по всій Україні.

Зміна схеми руху на Вокзальній площі в Києві

Вокзальна площа на Центральному залізничному вокзалі столиці тривалий час була відома хаотичним паркуванням, відсутністю зрозумілого планування та незручними зупинками громадського транспорту. Рух був хаотичним для водіїв приватних авто, таксистів й громадського транспорту. До того ж відсутність достатньої кількості паркомісць провокувала невпорядковане паркування автівок: водії залишали машини у недозволених місцях, створюючи перешкоди для пішоходів, блокуючи місця для зупинок громадського транспорту.

Дискусії про необхідність реконструкції площі тривали вже декілька років, а під час повномасштабної війни попит на користування Центральним залізничним вокзалом виріс, що поставило потребу в змінах більш гостро. Під час війни було вирішено не робити капітальних ремонтів, а обмежитися реорганізацією руху. Для цього КП «Центр організації дорожнього руху» замовило транспортну модель у компанії «Беспалов ЛАБ», яка створила план на основі поточної схеми руху.

Проєкт реалізували у жовтні цього року. Більше детально про зміни та нововведення «Хмарочос» вже розповідав. Наприклад, перенесли зупинки маршруток, прибрали додаткові смуги для руху автівок, закрили транзитний проїзд через вулицю Симона Петлюри та Вокзальну площу, створили додаткові розвороти для транспорту та інше.

Звісно, перший час рух площею був досить незвичним для водіїв, потребував додаткової уваги та часу, щоб звикнути. Хоча й нині, через два місяці після зміни руху площею, можна почути коментарі з критикою.

«Взагалі якби там не було, хто б був задоволений чи незадоволений конкретно тим, що зробили на площі, от я можу сказати, що це рішення було правильне з точки зору процесу. Там не зроблено жодних геніальних проривів, це просто «доказове» транспортне планування. Це вперше на моїй пам’яті, після створення транспортної моделі Києва разом зі Світовим банком у 2014-2015 рр., та пішохідної Контрактової у 2017 році, коли в столиці масштабно зібрали вихідні дані, порахували трафік і пішоходів, та навіть валідували ці дані. Потім ми робили транспортну модель на основі цих даних. Далі були концепції, їх було чотири. У них були пораховані ключові показники ефективності (КПЕ, англ., KPIs): середня швидкість, затримки та інші. Ці напрацювання були передані замовнику і замовник, виходячи з того, що їм важливо, прийняв рішення, вибрав певну концепцію й втілив її. Це демонструє позитивний приклад, як, власне, має бути взагалі організовано процес транспортного планування», — розповідає експерт з транспортного планування Дмитро Беспалов.

Говорячи про критику нової схеми руху площею, Дмитро зазначає, що зазвичай нарікають на те, що треба зробити згідно з чинними стандартами, або пропонують рішення, які насправді втілити неможливо, бо вони суперечать державним будівельним нормам (ДБН), правилам дорожнього руху або наявним ресурсам.

Транспортний аналітик та співзасновник громадської організації «Пасажири Києва» Олександр Гречко нову схему руху на Вокзальній площі оцінює помірно позитивно. Він впевнений, що зміни, які були реалізовані за незначні витрати, принесли деякі покращення на площу. Наприклад, автомобілі майже не залишають у заборонених зонах, також перестали використовувати велосипедні смуги для паркування. Частково на це вплинули робітники поліції, які регулярно патрулюють на площі, а також евакуатори з інспекцією паркування. Тепер водії більше використовують паркомісця розташовані поруч з Вокзальною площею, але залишились і ті, хто за звичкою залишає транспортні засоби в заборонених місцях.

За словами Олександра, зміна руху також зменшила затримки громадського транспорту та екстрених служб, які тепер рухаються окремою смугою.

Гречко розповідає, що оновлена схема руху ще не реалізована до кінця. Наприклад, в зоні біля станції метро Вокзальна планують встановити шлагбаум, проїзд дозволятимуть тільки працівникам метрополітену та комерційних приміщень.

Засоби заспокоєння руху

У 2020 році в Україні запровадили стандарт заходів і засобів заспокоєння дорожнього руху. До того часу в українських містах були лише «лежачі поліцейські», які мало впливали на безпеку на дорогах та на швидкість руху автомобілів. Проте після запровадження нових стандартів в Українських містах, зокрема й у 2024 році, почали  з’являтись важливі та корисні елементи організації дорожнього руху, про які детально писав «Хмарочос». 

Основою створення нового стандарту для засобів заспокоєння руху стала концепція Vision Zero («Нуль смертей»), головна ідея якої полягає в усвідомленні того, що людям властиво робити помилки, а сама система помилятись не повинна. А тому це задача системи – змушувати водія дотримуватись прийнятної швидкості на вулицях і дорогах.

Тож в багатьох українських містах почали з’являтись додаткові елементи організації дорожнього руху. Наприклад, у Дніпрі під час реконструкції однієї з центральних площ з’явились віденські платформи. Вони розташовані на рівні тротуару та дозволяють пасажирам безперешкодно заходити в трамвай без сходинок, це одна з умов для створення безбар’єрного міського середовища. Згодом в цих місцях планують встановити антипаркувальні стовпчики.

Таку ж платформу встановлюють на Кирилівській у Києві й вже облаштували під час реконструкції Дегтярівського шляхопроводу.

Цього року у Києві облаштували новий наземний перехід, який відповідає вимогам безбар’єрності. При створенні переходу понизили бортовий камінь, облаштували тактильну плитку, заасфальтували тротуар і проїжджу частину та нанесли відповідну розмітку.

Проте не всі рішення з облаштування засобів заспокоєння руху є вдалими. Наприклад, вищезгаданий перехід не підняли, відповідно на семи смуговій дорозі немає фізичних перепон, які б змушували авто пригальмовувати.

Про не завжди вдалі та логічні рішення розповів голова ГО «Українська асоціація аудиторів безпеки автомобільних доріг» Костянтин Щербаченко. За його словами, деякі мінікільця, які встановлюють на перехрестях Києва взагалі не виконують своїх функцій. Мінікільця — це різновид кільцевих розв’язок з малим радіусом внутрішнього кільця,  розташовуються на перехрестях.  Облаштування такої схеми руху покликано змінити напрямок руху автомобілів, а відповідно спонукати до зменшення швидкості руху.

Костянтин розповідає, що на деяких перехрестях столиці геометрія цих мінікілець не викривлює траєкторію руху і не змушує водіїв пригальмовувати перед виїздом на саме кільце. В деяких випадках автівки проїжджають перехрестя, порушуючи правила дорожнього руху і без зменшення швидкості. Одна з таких розв’язок облаштована на перехресті вулиць Соломії Крушельницької й Лариси Руденко. Костянтину вдалось декілька разів сфотографувати автівки, які проїжджають перехрестя без руху по колу, «зрізаючи» і залишаючи центральний острівець з правого боку від автомобіля.

Не завжди зрозумілі критерії за якими обираються місця для облаштування мінікілець і інших засобів заспокоєння руху. Костянтин переконаний, що рішення про облаштування нових розв’язок руху та становлення засобів заспокоєння руху повинні прийматись не навмання, а після детального аналізу кількості ДТП, їх причин і впливу інфраструктури, швидкості автомобілів та інших факторів.

Інформаційно-освітній центр у Львові 

Наприкінці вересня у Львові відкрився новий інформаційно-освітній центр біля входу до Музею народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького.

Центр площею понад 1000 кв.м створили для проведення конференції, майстер-класів, лекцій, а також всередині облаштували дитячий освітній хаб, кафе, магазин сувенірів. В центрі встановлено каси самообслуговування та інформаційну стійку. За словами відвідувачів, центр повністю адаптований для людей з інвалідністю. 

Центр став альтернативним входом до музею, й оглядові екскурсії починатимуться саме з нього.

Плани щодо створення нового входу до музею виникли ще у 80-х роках, проте перші спроби їх реалізувати почались лише у 2016 році. Звісно, до проєкту довелось вносити зміни. Наприклад, повномасштабне вторгнення Росії внесло свої корективи тому до проєкту додали укриття площею 130 м², розраховане на 200 людей.

Бізнес-центр на Жилянській у Києві

Цього року у самому центрі Києва збудували бізнес-центр Heritage за проєктом українського архітектурного бюро AIIX studio. Спочатку проєкт передбачав зведення приміщення висотою 18 поверхів. Проте, з поваги до міста забудовник затвердив фінальний варіант на сім поверхів. Оскільки декілька поверхів візуально об’єднані вікнами, будинок виглядає ще нижчим.

Для оздоблення фасаду будівлі використали природній камінь юрського періоду — з баварських кар’єрів вапняку Зольнхофен, де нещодавно були знайдені рештки найбільшого у світі птеродактиля у світі. У структурі камею збереглися амоніти, белемніти та інші скам’янілі істоти. На фасаді виділяється візерунок 30-сантиметрової мушлі.

Проєкт бізнес-центру отримав три нагороди на міжнародному конкурсі Architecture Masterprize.

Виставка робіт Алли Горської 

Цієї весни в Українському домі відбулась перша ретроспективна виставка робіт української художниці-шістдесятниці, дисидентки, правозахисниці та громадської діячки Алли Горської. 

Ця виставка стала найбільшою та найпотужнішою презентацією робіт Горської в історії. На виставці було представлено понад 100 робіт мисткині, зокрема художні твори, фрагменти щоденників, документів та фотографії. Також до експозиції долучили твори її старших товаришів, учителів і натхненників — Анатоля Петрицького, Ганни Собачко-Шостак та інших митців. Для створення  виставки організатори звертались і до приватних колекціонерів, і до державних установ. 

Виставку під назвою «Алла Горська. Боривітер» відвідало понад 50 тисяч осіб. Це абсолютний рекорд в історії Українського Дому, та й, мабуть, в історії вітчизняного мистецтва загалом.

«Проєкт влучив у нерв часу. Він не тільки про історію 60-х — історію художнього життя й дисидентського руху, але й про сьогодення — віднайдення та свідомий вибір української ідентичності, боротьбу з власним страхом і важливість мережі людської солідарності», — пояснює успіх проєкту співорганізаторка Олена Грозовська.

Сади відновлення

Цього року на вулиці Кирилівській у Подільському районі Києві відкрили сад відновлення та терапії ментальних травм. Данський урбаніст Мікаель Кольвіль-Андерсен за підтримки посольства Данії та тисячі волонтерів спільно працювали на локації більш як десять тижнів.

Місце для саду обрали у занедбаній частині лісу між Кирилівською церквою та психіатричною лікарнею. На території облаштувати центральну зону для групових терапевтичних сесій, альтанки для двох та індивідуальні кабінки, де можна усамітнитися. Проклали стежки, які складаються у маршрути.

У своєму інтерв’ю медіа RFI Мікаель Кольвіль-Андерсен розповів, що подібні сади можна зустріти в лікарнях у всьому світі, їх концепція та дизайн допомагають пацієнтам покращити свій психологічний та емоційний стан завдяки перебуванню на природі. 

«В Україні люди живуть в постійному стресі: війна, ракетні обстріли, негативні новини. Тож я вирішив досліджувати проблематику психічного здоров’я в Україні та намагатися допомогти людям із ментальними травмами», — каже він.

Засновниця ГО «ДІЙ Україна» та координаторка Саду відновлення Жанна Аншукова розповіла про створення таких садів по всій Україні. За її словами, їх громадська організація вже неодноразово отримувала запити про допомогу у створенні такого саду. Наприклад, такий сад планували створити у Львові на базі центру реабілітації «Незламні».

Зараз працюють над створенням терапевтичного саду в Чернігові біля військового госпіталю, де проходять реабілітацію та лікування українські захисники. До ГО «ДІЙ Україна» звернулась людина, яка відповідає за психологічну допомогу для бійців й попросила поділитись знаннями та досвідом.

За словами Жанни, в цей госпіталь потрапляють важко поранені військові, для яких зараз намагаються покращувати приміщення, проводити заходи, організовувати перегляд фільмів, спільні ігри та інше. Проте для повноцінного відновлення захисникам потрібно перебувати й на вулиці, а там для них особливо нічого не облаштовано. Тож планується підготувати дизайн проєкт, знайти кошти та встановити трамвоінформовані споруди для проведення часу на самоті чи в колі своїх побратимів, або для зустрічей з близькими.

Також зараз працюють над створенням громадського саду із трамвоінформованим простором на Подолі у Києві. Зараз організатори чекають надходження коштів для закупівлі деревини, щоб створювати споруди. Проєкт передбачає облаштування й боксів, в яких місцеві за певну суму, зможуть вирощувати городину та зелень. Вже разом із місцевими посадили декілька нових дерев: дуб, граб та плодові. Проєкт планують закінчити навесні 2025 року.

«Це буде місцем, куди люди зможуть приходити, проводити час в затінку, де мешканці матимуть змогу зустрічатись і разом забезпечувати свої продовольчі потреби», — розповідає Жанна.

Також до створення цього громадського простору планують залучати й школи, очікується, що для школярів у саду зможуть проводити уроки просто неба.

Перетворення у Дніпрі 

Цього року у Дніпрі відремонтували декілька вулиць. Наприклад, завершили першу чергу ремонту вулиці Холодильної, проєкт якого розробляли спільно з Urban Dnipro.

Цю вулицю не оновлювали з початку її появи та будівництва багатоповерхівок на початку 1980-х років. Під час ремонту простір вхідних груп і елементів благоустрою позначили бордовим кольором, зберегли й місцями збільшили зелені зони. Також розширили та понизили тротуар, облаштували тактильну плитку для людей з порушеннями зору.

Також у місті реконструювали вулицю Винниченка. Під час ремонту тротуар поділили на фасадну, транзитну та технічну зони. Фасадну зону відділили від транзитної кольором плитки. Обрали великоформатну плитку без фаски. Вулицю зробили безбар’єрною. Тротуар не переривається в зоні проїздів у двори, навпаки — проїзди підіймають до рівня тротуару. 

Міст-хвиля у Києві

Весною цього року відкрили «міст-хвилю» та рекреаційну зону на Оболонському острові. Його почали зводити у 2020 році за меценатські кошти, але з початком великої війни будівництво стало на паузу. Щоб добудувати вже після початку вторгнення, проєкт дофінансували за рахунок іноземної допомоги, зокрема за кошти Паризької агломерації та уряду Тайваню.

Проєкт отримав дуже багато критики. Кияни прозвали цю конструкцію «міст-глист». Архітектори критикували цей проєкт, зокрема, зауважуючи, що в Києві є багато важливіших незавершених проєктів, які потребують фінансування. Активісти обурювались забудовою зеленої зони.

Але все це відбувалось онлайн. А влітку 2024 року після відкриття нова рекреаційна зона була вщент заповнена киянами та гостями столиці. Тут облаштували пірс, доріжки та зони для відпочинку. Також встановили дитячий та спортивний майданчик. 

Також на острові облаштували пляжну зону з лавками. Тут є вбиральня та кабінки для переодягання, проте немає душових. З недоліків також повна відсутність велодоріжок. Від моменту відкриття локації постійно точились дискусії й щодо паркомісць. Людям, які приїхали відпочивати, їх критично не вистачало, а місцеві мешканці постійно жалілись на запарковані прибудинкові території.

Киянам потрібні нові рекреаційні зони. Прогулянки на природі знижують рівень стресу та є частиною здорового способу життя. Тому очевидно, що коли нова парковка ділянка на Дніпрі відкрилась, було багато охочих пройтися нею та парком «Наталка». Спрацював також славнозвісний фірмовий «вау-ефект» Віталія Кличка. Але на кошти, за які звели міст, можна було б відремонтувати та облаштувати цілу низку зелених зон одразу в кількох районах Києва. 

Доцільність витрат коштів залишається найсуттєвішим викликом в Києві, який має найбільший міський бюджет в країні. Але йдучи вулицями міста, це зовсім непомітно.