Для серіалу «Сто років самотності» в Колумбії збудували ціле місто

Колумбійський письменник Габріель Гарсіа Маркес наполягав, що його роман «Сто років самотності» неможливо екранізувати, і стверджував, що його Макондо — вигадане місто, в якому відбуваються події, — ніколи не може бути збудовано.

Однак наприкінці 2024 року Netflix таки випустив серіал, знятий за твором, і для цього збудував із нуля ціле місто неподалік від Ібаге в Колумбії.

Син Маркеса, втім, зауважував, що батько не уявляв, як великий роман може вміститися у три- чи чотиригодинний голлівудський фільм, а персонажів гратимуть англомовні актори. Американська екранізація «Кохання під час холери» з Хав’єром Бардем, що вийшла у 2007 році, виявилася провальною, йдеться у матеріалі New York Times.

Cien Años de Soledad («Сто років самотності»), втім, зняли у форматі восьмисерійної теленовели самі колумбійці, й актори розмовляють не просто колумбійською іспанською, але й спеціально вивчили говірку костеньо, мешканців Карибського узбережжя. Серіал планують продовжити на другий сезон.

Щоб фільм передавав атмосферу магічного реалізму, творці намагалися обійтися без комп’ютерної графіки та монтували спецефекти безпосередньо під час знімання всієї сцени перед камерою. Наприклад, у сцені з левітацією священника, актора піднімали мотузками на знімальному майданчику, а не окремо в студії. Дощ із квітів — це також не комп’ютерна графіка, а купи свіжих і пластикових квітів, які знімальна група висипала на вулиці міста. Для повного занурення необхідно було збудувати й якомога реалістичніші декорації — місто ХІХ століття.

Довгий час команда обирала локацію. Знаходили чудові місцини, але там постійно дощило: Колумбія взагалі є однією з найдощовитіших країн світу. Зрештою, обрали департамент Толіма. Оскільки Макондо, за сюжетом, постійно змінювалося протягом поколінь, то спорудили два майданчика: перше поселення на березі річки Магдалена і пізніше Макондо, яке також трансформували у процесі, повідомляє Netflix Queue.

Спорудження Макондо тривало з січня 2023 року, на будівництві задіяли сотні працівників. Збудували церкву, школу, бар Катаріно, бордель: загалом 130 окремих будівель із фасадами та інтер’єрами. Садибу родини Буендіа будували 25 тижнів. Площа міста становить 40 тисяч квадратних метрів.

Ландшафтні дизайнери привезли 16 тисяч рослин, які мали відтворити флору карибського узбережжя: адже літературне Макондо розташовано біля моря, в той час як реальне Ібаге — у глибині країни, на центральному масиві Колумбійських Анд.

Команда досліджувала історичні документи, відвідувала музеї, зверталася до вчених, вивчала історію Тисячоденної війни в Колумбії. Костюмери розглядали малюнки, зроблені тогочаними мандрівниками. Актори вчилися вишивати та писати чорнилом у старому стилі.

Художниця-декораторка Барбара Енрікес, яка раніше працювала над декораціями для фільму «Рома» Альфонсо Куарона, розповідає, що меблі, посуд, іграшки розшукували в антикварних крамничках. Приблизно 85% всіх об’єктів — оригінальні антикварні речі. Кераміку, текстиль, прикраси, плетені кошики та капелюхи замовляли в місцевих майстрів.

Другий сезон оповідатиме про події, що відбуваються у ХХ столітті, відповідно, декорації мінятимуться як машина часу. Зрештою, після завершення серіалу Макондо буде знесено.

«Незважаючи на те, що це чудове місце, і знімальний майданчик міг би приваблювати відвідувачів, наближається його занепад (за сюжетом книги), — зазначає Енрікес. — Це моя робота — будувати, а потім руйнувати, з болем у серці».

Вважають, що прототипом для літературного Макондо стало рідне місто Маркеса, Атакатака, з населенням у 40 тисяч осіб. Деякі місцеві розчаровані, що «Сто років самотності» знімали не у них, пише The Guardian.

Однак сподіваються, що успіх найдорожчого телепроєкту в історії Колумбії, перетворить Атакатаку на те, чим Дублін є для поціновувачів Джойса або Стратфорд-апон-Ейвон — для прихильників Шекспіра.

Коментарі:

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті