Під новий 1942 рік, або Львів у Другій світовій війні

Львів, 14 січня 1942. Увесь український нарід святкує сьогодні за старим календарним стилем перший день Нового Ро ку. І як це робить кожний культурний нарід у світі на межі старого і нового року, так сьогодні і ми кидаємо поглядом назад, щоб з’ясувати собі останньорічне пройдене, а водночас намагаємося заглянути до карт книги Нового Року, які з кожним днем, тижнем та місяцем для нас щойно відкриватимуться.

Яким був для нас останній, 1941 рік, що він нам приніс?

1941 рік поглотив у нас велетенські жертви крові та майна, жертви соток тисяч наших братів та сестер по всій українській землі, що найсвідоміше кинули своє життя на жертівнику нації в її боротьбі з найлютішим ворогом московсько-жидівським большевизмом. Це не тільки ті тисячі помордованих у найсадистичніший спосіб в енкаведівських казематах по цьому і тому боці Збруча, але й це ті тисячі, що їх схопила енкаведівська лапа тут і там та вивезла в околиці, звідкіля рідко хтонебудь вертається. Але 1941 рік був для нас одночасно роком перелому, бо завдяки перемогам Німецької Збройної Сили, що з наказу Фірера виступила до боротьби з найбільшим ворогом людства, приніс нашому народові визволення від большевизму і можливості організувати своє життя на нових, національних основах у тісній співпраці з великим німецьким народом.

Сьогодні перед нами незаписані ще сторінки 1942 року. Те, яким змістом будуть вони заповнені для нашої історії, залежить у найбільшій мірі від нас самих. Не забуваймо ні на мент, що ми опинилися у велетенській світовій завірюсі, в якій важиться доля не тільки нашого народу, а яка її вирішить для нашого народу на довгі десятки років, як і долю інших європейських народів. Від нашої національно-психічної зцементованості, від глибини нашого розуміння вищості національних інтересів перед груповими чи особистими, від глибини нашої свідомості того факту, що великі справи вимагають безупинно великих жертв і невгаваючої, наполегливої праці всіх національних одиниць, врешті, від нашої цілковитої відданості національній справі від усього того, разом взявши, залежатиме в дуже вели кій мірі те, чи зможемо мати який небудь вплив на хід сьогочасних історичних подій, чи ні. Всі ми вже сьогодні дуже добре знаємо, що в кожного народу руйнує, а що будує. Тож з книги 1941 року та літ попередніх відчитаймо собі сьогодні усі наші помилки, недотягнення та хиби і рішімо з новим 1942 роком заповнювали наш національний білянс такими позиціями, щоб при його замкненні кінцем цього року ми відчитали тільки додатне сальдо. А це, напевне, принесе користь і нашій справі і добре запише нас у пам’яті наших нащадків.

Отож, вісімдесят років тому українці говорили про ті ж цінності і переживали схожі відчуття як і ми зараз. Мабуть вартувало нам прислухатися до їх слів, щоб зараз не бути в схожій ситуації.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Джерело:

1. Під Новий Рік // Львівські вісті. – 1942. – 14/15 січня (ч. 7). – С. 1-2.