Стільське городище: древня столиця Білих хорватів і "Хоббітон" Львівщини

Це місце вважають залишками давньої столиці білих хорватів – слов'янського племені, що проживало на цих землях у VII–X століттях. Завдяки своїй історичній та культурній цінності городище привертає увагу дослідників і туристів, а мальовничі краєвиди, подібні до фантазійних пейзажів у стилі "Володаря перснів", дали йому неофіційну назву "Хоббітон".

"Еспресо.Захід" розповість про те, як виникло це середньовічне городище, чим воно унікальне та чому руйнується.  

Виникнення та історія Стільського городища 

Археологічні дослідження показують, що Стільське городище виникло у VII столітті й досягло свого розквіту у IX–X століттях. 

Воно було частиною державного утворення слов’янського племені білих хорватів, яке мало свої городища і в інших куточках заходу України. Але Стільське серед них найбільше. Адже городище займало площу близько 250 гектарів загальною протяжністю 10 кілометрів, а це як 250 футбольних полів! Відповідно, воно було одним із найбільших фортифікаційних комплексів тогочасної Європи.

Комплекс включав укріплення з валами, ровами та дерев'яними спорудами. Його центром була резиденція князя, оточена житловими та господарськими будівлями.  

Стільське городище було важливим торгівельним, культурним і релігійним осередком, а його стратегічне розташування забезпечувало контроль над шляхами, що з'єднували різні частини Центрально-Східної Європи. Місто населяло близько 45 тисяч мешканців і, за припущенням дослідника Ореста Корчинського, воно було столицею держави до 933 року. 

Після приєднання земель білих хорватів до Київської Русі у Х столітті значення городища поступово зменшилося. Наприкінці століття місто почало занепадати, ймовірно, через внутрішні конфлікти та зовнішні загрози. Внаслідок монгольських походів і різних воєнних дій до XIV століття Стільське городище остаточно зникає з історичних радів.

Про фінальні дні великого міста розповідає один з місцевих переказів. Ця історія каже, що на горі над селом Стільсько колись існувало велике місто – столиця князівства. Його міцні стіни витримували численні облоги. Одного разу вороже військо, вдаючи відступ із запаленими смолоскипами, виманило жителів, які відчинили ворота. Схований загін ворогів увірвався в місто, підпалив його, а пожежа стала сигналом для повернення основних сил. Місто згоріло вщент, а уцілілі мешканці переселилися в долину річки Колодниці, заснувавши село Стольсько (Стільсько) на згадку про знищену столицю.

У мові місцевих збереглися назви частин давнього міста: "Золоті Ворота", "Залізна Брама", "Княжа Криниця", "Коморище", "Химина долина" тощо.

Чим цікаве городище

Розкопки в Стільському городищі почалися в 1980 році і тривали майже два десятиліття. Археологам вдалося розшукати одну з головних доріг, яка вела в місто. Вона була викладена з бруківки та називалася "Біла дорога". Вчені виявили десятки будинків, садиб і ремісничих будівель.

Та однією з найцікавіших рис Стільського городища є численні печерні комплекси, вирізані в скелях. Ці печери використовувалися як житлові, культові та господарські приміщення. Їхня форма й розташування нагадують домівки гобітів із творів Джона Рональда Руела Толкіна.

Культурний світ білих хорватів ґрунтувався на язичництві. Тому археологи також знайшли 10 язичницьких капищ і Диравець – ритуальний камінь, який розташовувався в центрі поселення і використовувався як підставка під статуетку ідола. До ритуальної площі з Диравцем вели сім паралельних тунелів з усіх кінців міста.

На території городища також знайдено залишки оборонних споруд, різних культових каменів, кераміки, прикрас та інших артефактів. Ці знахідки допомагають краще зрозуміти побут і культуру білих хорватів.

Загалом городище розташоване серед мальовничих лісів, пагорбів і долин, що створює незабутню атмосферу для туристів і дослідників.

А місцеві легенди кажуть, що основна частина Стільського городища розташована глибоко під землею. Археологи під час розкопок справді виявили безліч лабіринтів, які за своєю будовою схожі на справу рук людини, а не сил природи. Вважається, що в підземних ходах могли бути храми, усипальниці духовенства і феодальної знаті. Тому для майбутніх дослідників цього місця є ще багато роботи. Зокрема, у 2023 році після багатьох років перерви були проведені археологічні розкопки, під час яких виявили чимало цінних знахідок. 

Популяризація городища та руйнування внаслідок дій місцевих жителів

У 2001 році Стільське городище внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Однак лише у 2015-му рішенням Львівської обласної ради був створений історико-культурний заповідник "Стільське городище". 

Попри нібито захист держави, історичне середовище городища зазнає руйнувань через незаконні будівельні роботи. Наприклад, у 2020 році увагу всією України привернуло спорудження місцевими гіпсової фігури Матері Божої без відповідних дозвільних документів, що пошкодило автентичний вигляд пам’ятки. Також місцеві мешканці у скелях городища облаштували погреби для зберігання овочів. 

Та попри це, Стільське городище поступово стає все популярнішим завдяки зусиллям істориків та ентузіастів. У мирний час тут проводили фестивалі та медіапроєкти. Городище згадують у туристичних путівниках і відеороликах. Окремі блогери називають його "Хоббітоном" завдяки схожості печер із вигаданими домівками гобітів, щоб ще більше привернути увагу туристів. 

На сьогодні Стільське городище є пам'яткою національного значення, проте потребує подальших досліджень і реставраційних робіт. Завдяки своїй багатій історії, культурній цінності та мальовничим пейзажам, воно має великий потенціал для розвитку туризму. Активісти й археологи сподіваються, що колись "Хоббітон" Львівщини стане одним із найбільш відвідуваних місць заходу України.

Читайте також:Найбільша фортеця Львівщини: таємниці та легенди занедбаного Старосільського замку