Голос покоління: про виставку "Р.Е.П. Історія" в Національному художньому музеї

В Національному художньому музеї України триває ретроспективна виставка "Р.Е.П. Історія", присвячена діяльності артугруповання, що виникло на хвилі Помаранчевої революції 2004 року та працювало в галузі політичного мистецтва. Хто стояв за групою Р.Е.П. та як ці художники стали голосом покоління, розповідаємо нижче.

Текст: Аміна Ахмед

Заснована під час Помаранчевої революції, група Р. Е.П. стала виразником настроїв суспільства в епоху змін, революцій і переосмислення ідентичності. Критичні й іронічні, роботи Р. Е.П. оприявнювали політичні та соціальні трансформації України. У 2004 році до угруповання входило двадцять учасників і учасниць, з 2006-го склад змінився і фінально утвердився — у колективі залишилися Ксенія Гнилицька, Нікіта Кадан, Жанна Кадирова, Володимир Кузнецов, Лада Наконечна та Леся Хоменко. Разом художники перевозили російську нафту в грілках та російський газ у повітряних кульках у межах акції "Контрабанда", продавали мистецтво на замовлення за 1$ у наметі на набережній в Криму, влаштовували мітинги, організовували фіктивну партію та гіпнотизували перехожих сучасним мистецтвом.

Виставка в Національному художньому музеї знайомить глядачів із художньою практикою Р.Е.П. та водночас зауважує, як їхні перформанси й гепенінги в умовах повномасштабної війни набувають нової актуальності. Ми поспілкувалися з художниками Нікітою Каданом, Лесею Хоменко та співкураторкою виставки Анною Алієвою та розповідаємо більше про групу Р.Е.П., роботи художників та чому варто відвідати виставку.

Про групу Р.Е.П.

Своїй появі Р.Е.П. певною мірою завдячує відомому куратору Єжи Онуху, тодішньому директору Центру сучасного мистецтва при НаУКМА, який у 2004 році запросив митців скористатися залами Центру як виставковим простором. Так у 2005 році відкрилася виставка живописних робіт "Революційний Експериментальний Простір", абревіатура якої дала назву групі й стала початком її формування як колективу. Того ж року Центр сучасного мистецтва запросив художників на річну резиденцію "Відкрита лабораторія", що, як зазначає співкураторка виставки "Р.Е.П. Історія" Аліна Алієва, стала початком формування спільноти митців, які відокремлювали себе від консервативного академічного середовища і від художників Нової хвилі.

"Наша поява стала гучною подією — в один момент на сцені з’явилася велика група молодих творців, — згадує художниця Леся Хоменко. — Це викликало справжній шок і спричинило відчутний зсув у мистецькому середовищі. Тоді між нами та старшим поколінням існував значний розрив: вони ніби не хотіли впускати нас на сцену чи ринок, хоча й особливо обороняти не було чого. Після співпраці з Центром сучасного мистецтва при НаУКМА запит на молодих художників почав зростати"

Група Р.Е.П. проіснувала близько десяти років, реалізувавши більшість своїх проєктів у міжреволюційний період. Художники та художниці активно реагували на тогочасні суспільно-політичні процеси, прагнучи критично осмислити демократичні зміни в Україні. Водночас вони звертали увагу на зростання олігархії, корупції, посилення впливу силових структур і занепад культурної інфраструктури. Їхня діяльність стала однією з перших спроб в українському сучасному мистецтві зафіксувати й осмислити ключові трансформації того часу.

"Р.Е.П. існував і працював у паузі — між двома Майданами, між пострадянським станом та станом війни, — коментує Нікіта Кадан. — Паузу заповнювали переважно фальсифікати та імітації. "Євроремонти", "потьомкінські села", "покращення", "українські ермітажі", політтехнологічно сконструйовані підробки вуличної демократії і безліч інших явищ перехідного періоду. Практика Р.Е.П. була орієнтована на аналіз та викриття цих підробок. В цьому сенсі наші роботи можуть дати не так мало для розуміння вже минулого періоду в українській історії".

Одним із магістральних проєктів групи стала серія акцій у публічному просторі під назвою "Інтервенція", що відбувалася у 2005–2006 роках. Окрім прагнення бути поміченими, учасники мали на меті привернути увагу до актуальних питань культури, мистецтва та політики. Серед такий акцій — сатирична We Will R.E.P. You!, під час якої художники представили себе як квазіполітичну організацію, висміюючи шаблонність політичних гасел. Вони вийшли поряд із демонстраціями комуністичної партії та націоналістичних організацій із цитатами Джозефа Бойса та Енді Воргола: "Кожна людина — митець", "Oh when I will be famous, when will it happen?", а також власними провокаційними гаслами: "За мистецтво пасть порвьом!", "Вимагаємо жертв!" тощо.

Іншим тривалим проєктом став "Євроремонт", розпочатий як намір зробити видимими наявні в Україні культурні процеси, повʼязані з етикою та естетикої приватного та публічного просторів. Художники створили серію інсталяцій, що нагадували інтер’єри пострадянських часів, де дешеві матеріали імітували розкішні — мармур, дерево, золото. Такий косметичний підхід до ремонтів, замість глибокого переосмислення простору, лише приховував проблеми. Проєкт став критикою суспільного прагнення швидкого й показного "європейського щастя", яке часто виявлялося лише імітацією європейської культури. Вперше "Євроремонт" був показаний у 2010 році у Мюнхені. У 2012 році Р.Е.П. увійшла до короткого списку премії Future Generation Art Prize та реалізувала проєкт спочатку у PinchukArtCentre, а згодом — під час виставки номінантів премії в межах паралельної програми 55-ї Венеційської бієнале, присвятивши інсталяцію риториці тодішнього Президента України Віктора Януковича про "покращення".

"У довгостроковій перспективі група показала, як, впускаючи політику в мистецтво, іронізуючи над нею, можна деконструювати спільну реальність, а значить — перезібрати її. Але нова "серйозна" колективна оптика, яка прийшла разом із першим пострілом на Майдані Незалежності у 2014 році, вже не могла корелювати зі спектакулярним мистецтвом групи Р. Е. П. Тож після трагічних подій діяльність групи стала менш активною, переходячи в нові форми", — коментує кураторка Анна Алієва.

Про виставку "Р.Е.П. Історія"

На виставці "Р.Е.П. Історія" представлено близько 30 творів групи. Серед них — відеодокументації, фото, інсталяції, артефакти з акцій, а також — окрема зала з живописними роботами, показаними вперше і востаннє на спільній виставці художників "Революційний Експериментальний Простір".

Окрім згаданих проєктів "Євроремонт" та "Інтервенція", глядачі можуть побачити серію інсталяцій "Патріотизм", а також ознайомитися зі створеним групою художнім словником. У музеї експозиція побудована не за хронологією, а за тематичним принципом, виокремлюючи найбільш актуальні теми колективного мистецтва групи у 8 окремих тематичних залів — коментарі стосовно тогочасних явищ політики культури, освіти, ідеологій чи соціальних цінностей.

Попри те що група Р.Е.П. позиціонує себе як колективного автора, який створює не окремі твори, а художні ситуації, за ними стоять конкретні художники та художниці. Після 2014 року члени групи дедалі частіше почали зосереджуватися на індивідуальних висловлюваннях і нині відомі на українській та європейській мистецьких сценах. Як зауважує співкураторка виставки Анна Лазар, більшість робіт, представлених на виставці, український глядач побачить чи не вперше.

"Усі ці роботи переважно були показані за кордоном, у Європі, і зазвичай створювалися безпосередньо для іноземного глядача. А зараз твори з різних періодів зібрані в одному місці і представлені в Національному художньому музеї України. Музей, який останні роки зробив чимало виїзних виставок у зв’язку з повномасштабною війною, повертається до репрезентації історії українського мистецтва. Виставка "Р.Е.П. Історія" — це свідчення процесу, як сучасне мистецтво вписується в історію і стає класикою".

"Корпус проблем, з якими ми працювали, був дуже нагальним для всіх: інституційна критика, геополітичні виклики того часу, самоізоляція України, націоналізм, глобалізація, консервативна культура та освіта, — розповідає Леся Хоменко. — Коли ми збирали цю виставку, стало очевидним, що хоч за ці роки зміни відбулися, ключові проблеми залишилися. Художники досі збираються в групи, роблять низові організації, коментують політику і змушені вирішувати ті самі проблеми, що й тоді. Єдине, що змінилося — мова. Після 2014 року іронія, яка була характерною для нас у середині 2000-х, перестала працювати. Політика стала драматичнішою, революції перестали бути фестивалями, а війна змінила мову мистецтва".

Виставка "Р.Е.П. Історія" триває до 1 березня 2025 року і супроводжується щотижневими кураторськими екскурсіями, що чергуються із лекціями та дискусіями про художні процеси в українському мистецтві.

Фото: Віктор Павленко, надано NAMU; Сергій Іллін, надано PinchukArtCentre