Save the date! День народження української королеви скрипки з трьома прем’єрами

Богдана Півненко — визнана амбасадорка української музики, віртуозна скрипалька, народна артистка України, художня керівниця Національного ансамблю солістів «Київська камерата», — ще кілька років тому ініціювала традицію святкувати день народження концертом. Отже, святкова імпреза «Присвята» (більшість творів, які прозвучать у концерті, були присвячені саме Богдані), відбудеться 27 січня в Національній філармонії України. Сенсація вечора —  три прем’єри.

У концерті 27 січня переважно звучатимуть твори, присвячені Богдані Півненко. Своєю майстерністю та відданістю українській музиці Богдана надихнула цілу плеяду видатних композиторів — Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича, Володимира Зубицького, Золтана Алмаші, Вікторію Польову, Івана Небесного — на написання прекрасних творів.

У день свого народження скрипалька гратиме на головній сцені столичної філармонії разом із двома потужними колективами — Національним ансамблем солістів «Київська камерата» та Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром України під орудою  народного  артиста України, диригента Володимира Сіренка. Про майбутній концерт, підсумки року та мрії з Богданою поговорила редакторка ELLE Україна Мирослава Макаревич.

М.М.Кожен день народження — це певні підсумки та складання планів на майбутнє. Що важливе з тобою відбулося за попередній 2024 рік?

Б.П. Призначення мене генеральним директором та художнім керівником ансамблем солістів «Київська камерата» у 2023 році дуже змінило моє життя. І тому мої перемоги зараз я пов’язую з цим колективом. Саме концерт в Карнегі Хол виключно з творами українських композиторів під орудою славнозвісної диригентки Кері-Лінн Вілсон відкрив нові обрії. Отже, у 2024 році  я розправила крила і злетіла на нову вершину.

Дійсно, нас усіх життя поставило в такі умови, коли нам довелося обирати: скиглити, зійти з дистанції або боротися, виживати. У будь-якій сфері. Ми обрали жити!  Голосно на всіх майданчиках заявляємо, що попри все творимо, почуйте нас! Пару днів тому просто погортола стрічку фейсбуку, який систематизує певним чином, нагадує про події, які ініціювали, проводили з великим успіхом й вдома, й за кордоном. Передивилася всі наші афіші, анонси й подумала, Боже, скільки всього зроблено, де ми тільки не грали! Як і до війни, а під час війни ще активніше, підтримуємо, просуваємо українську музику. Згадую слова Кері-Лінн Вілсон: путін прагне довести, що української культури не існує, а ми всіма доступними нам засобами доводимо, що ми є, що українці — нація зі своєю історією й стародавньою багатою культурою. Тому наша робота надзвичайно важлива, як у зміцненні іміджу країни, так й у нагадуванні світові про країну, яка б`ється на захисті всього людського. Ми підтримали своєю участю та гідною українською програмою велику кількість тогорічних фестивалів, відбулися чисельні гастролі, українська музика у виконанні наших колективів звучала, зокрема у нью-йоркському Карнеґі Xол. Тому, коли я підійшла до дати свого дня народження цього року й озирнулася на 2024 рік, можу  з усвідомленням всієї відповідальності сказати, що попередній рік був неймовірним, наповнений важливими для моєї країни подіями, зокрема за моєї участі, за участі моїх колег — прекрасних музикантів.

М.М. І все це разом надихнуло на проведення вже традиційного іменинного концерту, так?

Б.П. Так, абсолютно! Захотілося, представити твори, які були написані для мене, або які були присвячені мені нашими провідними композиторами, тому що дуже сподобалося моє виконання. Я дуже пишаюся списком присвят, серед яких: зворушливі музичні мініатюри  «Пісні без слів» і «Триптих» Валентина Сильвестрова; українські  «Пори року» для скрипки з оркестром Золтана Алмаші; один із найбільш віртуозних та яскравих українських концертів для скрипки Володимира Зубицького; «Душа» Вікторії Польової, прем’єра якої відбулася в перший рік війни; концерт №4 для скрипки з оркестром Євгена Станковича — трагічний, але водночас життєствердний твір.

Наприклад, Валентин Сильвестров про свій твір розповідав, що він для нього як найтепліші спогади з дитинства —  «магічна музика зі шкатулки». Надзвичайно співзвучний нашому часу концерт №4 Євгена Станковича  для скрипки з оркестром, написаний після того, як відійшов у засвіти батько композитора: трагічний і щемливий роздум про життя і смерть із символічною кодою — однією з улюблених тем композитора,  піснею з Opera Rustica «Мамо, вечір догоря».

М.М. Концерт 27 січня відзначиться трьома прем’єрами.

Б.П. Так, відбудеться світова прем’єра присвяченої мені сюїти «Тіні забутих предків» Івана Небесного для скрипки з оркестром. А також дві українські прем’єри — п’єси для фортепіано To All Alive Максима Шалигіна, присвяченої Анні Хмарі, й твір Garden of Lost Dreams Максима Коломійця для альта з оркестром — присвята Катерині Супрун. Максим Шалигін живе в Нідерландах і дуже зараз популярний в Європі. Максим Коломієць завершує оперу на замовлення Метрополітен-Опера.  Піаністка Анна Хмара та альтистка, заслужена артистка України Катерина Супрун — мої подруги та колеги, з якими я чимало виступала й в Україні, й за кордоном.

М.М. Ти жартом на фейсбуці оголосила «чемпiонат за кількістю присвят».  Отже, скажи, пальму першості серед українських виконавців академічної музики маєш саме ти?

Б.П. Гарне питання ти поставила! (Усміхається). Та ніхто не рахував! (Усміхається). Просто пожартували у соцмережах. Хоча, можливо, (Усміхається) серед українських музикантів я й посідаю перше місце. Проте чимало творів наші композитори присвячують, наприклад, Назару Стецю, Катерині Супрун. Закликаю колег до відкритого чемпіонату! (Усміхається.)

До речі, за п`ять днів до мого дня народження свій 50-річний ювілей святкуватиме наша гордість — Золтан Алмаші, композитор, унікальний віолончелист, й на його дні народженні я гратиму концерт, який Золтан присвятив мені та Кері-Лінн Вілсон. 

Богдана Півненко, Кері-Лінн Вілсон, Національний ансамбль солістів «Київська камерата». Нью-Йорк, квітень 2024

М.М. Твоє життя доводить, що мрії здійснюються. Отже, які твої мрії на 2025 рік?

Б.П. Мрію про те, щоб українська академічна музика стала ще більш популярною в світі, й з однодумцями наполегливо працюю над цим. Однак мрію, щоб українську музику полюбили не тільки за кордоном, але й вдома, передусім вдома. Ми неодноразово їздили в прифронтовий Харків і плануємо цього року теж їхати до мого рідного міста. Я планую концерти в Запоріжжі, в Дніпрі. Зона моєї уваги — східні регіони нашої країни, які особливо потерпають від війни, які заслуговують на те, щоб до них приїжджали, щоб для них грали. Ми маємо були причетними до їхнього життя. І для мене велика честь, що зі мною поруч люди, які поділяють мої погляди. Взагалі мені дуже подобається моя команда, з якою ми одна одну не просто надихаємо, а й по-справжньому запалюємо!