«Я переживала внутрішній конфлікт»: Наталка Денисенко про головну роль та найбільші виклики у фільмі «Коли ти вийдеш заміж»

У світі кіно кожна роль — це новий шлях, нові переживання та виклики. Але для Наталки Денисенко, акторки, яка завжди прагне перевтілень, кожен проєкт стає не просто можливістю для творчості, а й шансом глибше зрозуміти себе. У новому фільмі «Коли ти вийдеш заміж» вона постає перед глядачами в ролі, що відкриває нові горизонти її акторської майстерності. Але за цією роллю ховається більше, ніж просто історія про любов і стосунки. 

Це фільм про віру в те, що справжнє кохання знайде тебе саме тоді, коли ти не будеш його шукати. Наталка, як і її героїня, переконана: іноді для того, щоб бути щасливим, треба просто дозволити собі відкритися світу. Про це, а також про власний досвід, перевтілення в образи та власних кумирів Наталка Денисенко розповіла в інтерв`ю.

Це перші зйомки у повному метрі у вашому житті. Що ви відчуваєте перед премʼєрою та чого чекаєте найбільше?

Я вже знімалася в повнометражних фільмах, хоча більша частина моїх робіт — це серіали. Однак цей фільм — перша моя головна роль європейського рівня, не тільки для України. Це особливий проєкт, і найбільше я чекаю, щоб глядачам сподобався фільм. Він був створений з неймовірною любов’ю, і я вкладала в нього не тільки свою акторську майстерність, а й багато особистих сил, виходів із зони комфорту. Тому для мене найважливіше — щоб фільм став успішним не лише в Україні, а й за її межами, в Європі.

Як ви відреагували, коли дізналися, що отримали головну роль у цьому проєкті?

Коли дізналася, що отримала головну роль, я була вражена. Спочатку, коли проходила перші проби, я вважала їх провальними, хоча режисер Олексій Комаровський так не вважає. Для мене ж це були одні з найневдаліших проб у моєму житті.

Втім, я вже переживала схоже відчуття, коли отримала головну роль у 100-серійному серіалі, який став дуже успішним. І ось, як показує досвід, саме ті проби, які здаються найнеуспішнішими, часто призводять до найкращих проєктів. Спочатку я навіть не могла повірити, що мене дійсно затвердили. Адже я пройшла кілька етапів відбору, різні проби, з різними партнерами, і тому до останнього сумнівалася, що ця роль — моя. Я дуже хвилювалася, і тому це стало для мене великим сюрпризом.

Як проходив перший день зйомок? Що ви відчували на майданчику у головній ролі?

Я дуже добре пам`ятаю свій перший знімальний день. Це були зйомки в галереї, і я заздалегідь готувалася до цього моменту. Ми з Олексієм багато репетирували, щоб потім втілити це на майданчику. Я дуже переживала, але він мене постійно підтримував.

Однією з найбільш емоційних сцен була драматична сцена, де Ксенія плаче. Характер Ксенії дуже відрізняється від мого власного, тому я переживала, як зможу його передати. Я готувалася до цієї сцени, хотіла, щоб сльоза з’явилася з одного ока, адже камера була розташована так, що це виглядало б дуже красиво. У той день зі мною знімався й Тарас Цимбалюк, з яким ми давно дружимо. І він постійно відволікав мене своїми жартами і примудрявся мене дратувати цим. Попри це, перший знімальний день я згадую з теплом і посмішкою. Він справді залишив яскравий слід у моїй пам`яті.

Розкажіть про вашу героїню, хто вона, чи резонує з вашим характером? Як вам вдалося перевтілення та що вас найбільше вразило або зачепило в ній?

Психофізика Ксенії, директорки галереї, дуже відрізняється від мого характеру. Вона — витончена, елегантна, з глибокою внутрішньою силою. Це зовсім не схоже на Наталку, яка є більш запальною, емоційною та енергійною. Мої друзі часто описують мене як сонечко, що не боїться демонструвати свої емоції. Натомість Ксенія — це дуже м’яка, інтелігентна жінка, яка має чіткі принципи і виразну стриманість.

Щоб втілити цей образ, мені довелося змінити свої звички, рухи і реакції. Проте, саме це і було цікавим викликом. В акторській професії дуже захоплює можливість грати те, що зовсім не схоже на тебе в реальному житті. Але в образі Ксенії є моменти, коли я могла проявити емоції, і це додавало глибини моїй героїні. Наприклад, сцена, де Ксенія п’яна на вечірці танцювала під пісню Вєрки Сердючки, стала для мене справжнім задоволенням. Вона дозволила мені виявити всю енергію і темперамент Наталки. Я дуже раділа, що така сцена є в сценарії.

В цілому, я щиро полюбила свою героїню. Тепер мені цікаво побачити, як весь цей процес виглядатиме на екрані, і яке враження справить робота, яку ми з командою створили.

Як ви готувалися до ролі? Можливо, були якісь незвичайні або складні моменти під час підготовки?

Як я вже казала, це була для мене непроста задача, адже ця роль дуже відрізняється від моїх звичних образів. Мені було незрозуміло, як поводиться директорка галереї. Це була абсолютно нова і незнайома для мене сфера. Тому перед зйомками Олексій запросив мене до галереї, де я познайомилася із власницями витворів сучасного мистецтва. Ми також відвідали музей біля Лаври, де проходила виставка картин, привезених з різних куточків Київської області. Олексій звертав мою увагу на директорку цієї галереї, підказуючи, що саме в її поведінці можна знайти натхнення для моєї ролі. Я спостерігала за її манерою спілкування, її поглядом на картини, щоб зрозуміти, як поводяться люди цього середовища.

Це було досить незвично для мене — просто йти і спостерігати за тими, хто працює в галереях. Але це стало важливим етапом підготовки. Я багато чого для себе зрозуміла, відзначала жести, міміку, реакції. Це допомогло мені краще відчути свого персонажа і впевненішою стати на майданчику. Ці візити були дуже корисними і сприяли розвитку образу.

Як вам працювалося з режисером і командою? Чи відчували ви підтримку під час свого дебюту? Які сцени стали для вас найемоційнішими або найскладнішими?

З режисером у нас справді чудовий творчий зв`язок. Ми навіть сміємося, що я порадила йому астролога, і після розбору його натальної карти та сказала: «Наталка, ви так добре підходите одне одному для роботи, це неймовірно». Я, загалом, це і без астролога відчувала, але було приємно отримати підтвердження. Я обожнюю все, що стосується астрології, і для мене це стало дуже важливим моментом.

Олексій — це не тільки режисер, а й актор, тому з ним працювати — одне задоволення. Він завжди дасть акторський дубль, якщо ти кажеш: «Давай ще раз зіграємо», завжди підкаже якусь влучну фразу, що зовсім змінює твою гру. І от просто кілька його слів — і сцена грає по-новому. Олексій завжди давав час, завжди з розумінням ставився до акторів, бо сам прекрасно знає, як це — бути по той бік екрана. Його підтримка була дуже важливою для мене.

Найскладніший момент, особисто для мене, — це сцена, де моя героїня Ксенія танцює на вечірці під пісню Сердючки. Ми знімали це вночі: квітень, холодно, дощ і сильна вологість. Це був дуже важкий день, і в той момент Олексій давав мені паузи, але зовсім короткі, бо треба було встигнути зняти все до світанку. Кожен дубль був дуже емоційним, я танцювала п’ять разів підряд, на цих підборах, під дощем — це було неймовірно важко фізично. Я вже думала, що просто впаду, що не зможу більше продовжувати. Це було дуже важко, але після цього ми ще й повинні були знімати сцену, де я стрибаю в холодний басейн. І, здавалося б, це була велика фізична втома, але з іншого боку як акторка я отримала неоціненний досвід.

Чи були сцени, які доводилося перезнімати кілька разів через складнощі або несподівані ситуації?

Одна несподівана ситуація сталася під час зйомок. Після сцени сексу є момент, де Ксенія лежить на ліжку, а до неї приходить її коханий. Ще до початку зйомок я обговорювала цю сцену з Льошею. Мені спала на думку ідея зображення, як жінки на картинах, адже фільм про мистецтво. Льоша погодився, сказавши, що подумає над цим. І ось наступного дня, приїхавши на майданчик, режисер запропонував дещо іншу ідею: повторити сюжет картини «Спляча Венера», яка висіла позаду. 

Спочатку я подумала, що буду прикрита, але Олексій запропонував мені зробити ще один крок — він попросив мене розкрити груди, пояснивши, що саме так виглядатиме естетично і красиво. На момент, коли це сталося, я вже переживала певний внутрішній конфлікт — я не планувала цього. Але розуміючи, що це частина концепту фільму, я погодилась. І ось, я переступила через себе, бо зрозуміла, що це не просто сценічний момент, а частина великої ідеї, яка має глибокий художній зміст. В результаті це вийшло природно та красиво, і я була рада, що змогла відкритися не лише фізично, але й емоційно для цієї ролі.

Чи відчуваєте ви тиск від очікувань перед такою великою премʼєрою?

Насправді я не відчуваю тиску. Замість цього, я з нетерпінням чекаю на прем`єру цього фільму і впевнена, що він сподобається глядачам. 23 січня, я впевнена, стане для мене дуже важливим днем. Звісно, завжди будуть ті, кому не до вподоби певні моменти, хто буде критикувати, але я знаю, скільки я особисто вклала в цей проєкт, і це дає мені величезну впевненість. Я глибоко переконана, що цей фільм знайде свого глядача, тому що це кіно європейського рівня. Ми знімали не лише з українськими акторами, але й з європейською командою: акторами, операторами та звукорежисерами, які просто вражені нашою працездатністю.

У сценах з європейськими акторами я відчувала себе на рівні з ними, бачила, як вони працюють, і зрозуміла, що наші не поступаються їм у майстерності. Все в нас на високому рівні. Тому я абсолютно впевнена, що фільм сподобається. Його якість — безперечна. Це важливо саме зараз, коли людям потрібен фільм про мирну Україну, про те, як ми всі прагнемо повернутися додому. Це авантюрно-пригодницька романтична комедія, яка приносить позитивні емоції. Я відчуваю хвилювання, бо чекаю, коли люди зможуть насолодитись цією історією та отримати радість, навіть у дуже важкий час для нашої країни.

Що вас надихає як акторку? Чи є у вас кумири або приклади для наслідування у кіно?

Мене надихає багато наших акторів, а також наш кінематограф, який вже виходить на міжнародний рівень. Одним з таких прикладів є Саша Рудинський, який активно працює у європейському кіно. Я навіть неодноразово писала йому, кажучи, як мені приємно дивитися на його роботи — це справжній приклад того, як наші актори можуть досягати такого високого рівня. І це надихає мене ще більше. Я відчула це на власному досвіді, коли знялася в головній ролі в кіно «Коли ти вийдеш заміж», і зрозуміла, що ми, українські актори, маємо потенціал, щоб працювати на рівні з найкращими. Якби до нас приїхали знімати, вони б побачили, як багато у нас є можливостей і таланту.

Щодо кумирів, то у мене немає єдиної конкретної особистості, якої я б прагнула наслідувати. Замість цього, у мене є свої мрії та плани щодо ролей. Я люблю перевтілюватися, і хоча більшість глядачів звикли бачити мене в образі романтичної героїні або звабливої жінки, зараз я отримую зовсім інший досвід. У театрі, наприклад, я граю Бабу Палажку, і глядачі часто не впізнають мене, що є для мене особливою нагородою.

Роль моєї мрії — це щось схоже на образ Шарліз Терон у фільмі «Монстр», де вона повністю перевтілилася, перетворившись із красивої жінки в маніячку. Це дуже сильна драматична роль, і мені б хотілося виконати щось подібне. Зараз я вже маю одну пропозицію щодо перевтілення від нашого режисера Льоші Комаровського. Сподіваюся, цього року я зможу реалізувати цей проєкт — не таке драматичне, але все одно важливе перевтілення, яке дозволить глядачам побачити Наталку Денисенко в новому, незвичному образі, так, як це сталося зі мною у ролі Баби Палажки в театрі.

Який головний меседж всього фільму «Коли ти вийдеш заміж» та вашої героїні? Що ви б хотіли аби глядачі усвідомили після перегляду?

Головний меседж фільму — це те, що справжнє кохання знайде тебе. Я глибоко переконана, що неможливо знайти кохання, якщо ти постійно шукаєш його. Адже коли ти ходиш, знайомишся і намагаєшся «шукати» його, це не дає результату. У моєму житті це теж не було так: справжнє кохання приходило саме тоді, коли я його не очікувала. І найчастіше воно приходить несподівано, коли ти зовсім не готовий до нього. Але важливо відкривати своє серце і вірити, що воно знайде тебе. Адже насправді кохання — це найважливіша рушійна сила. І це не обов`язково стосунки між чоловіком і жінкою. Це також внутрішнє кохання, яке дає тобі відчуття щастя від самого факту існування.

Після перегляду фільму я впевнена, що глядачі усвідомлять: справжнє кохання існує, і навіть коли в житті здається, що на тебе звалюється нещастя, це може бути лише частиною великого плану. Інколи, коли нам здається, що ми переживаємо якісь труднощі чи горе, насправді це є найкращий варіант розвитку подій, який Всесвіт або Бог дарує нам. Тому важливо приймати все, що відбувається, і довіряти долі. Адже Бог — це любов, а любов — це є Бог.