"Придністров’я – більше не заморожений конфлікт. Цей "холодильник" зруйнувала Росія"

На тлі зміни влади у США та виборів у Європі і тим більше подій на фронті російсько-української війни енергетична криза, чи то навіть "енергетична війна", яку Росія веде проти Молдови, лишається поза фокусом уваги найбільших світових гравців.

Адже якщо Кремль досягне своєї мети, то "за спиною України", тобто на західному кордоні, може утворитися величезний російський плацдарм, пояснює у розмові з "Євро.

Правдою" Влад Кульмінський.

Він – колишній віцепрем’єр уряду Молдови з питань реінтеграції, тобто відповідальний за Придністров’я.

Зараз він не обіймає жодної посади і має достатній рівень незалежності – але лишається одним з тих, до чиєї думки дослухається президентка Мая Санду.

До слова, Кульмінський у 2022 році деякий час працював в Україні та вивчив українську мову.

Ми зустрілися у Києві і використали це як нагоду, щоби поспілкуватися, і пропонуємо вам до перегляду відео.

А для тих, хто віддає перевагу читанню, ми підготували деталізовану та структуровану текстову версію розмови.

Головне про "газову кризу".

Те, що відбувається зараз у Придністров’ї – це взагалі не про Придністров’я.

Це про Молдову.

Це все є частиною спроб відвернути Молдову від європейського шляху.

А мета усіх цих дій – зробити так, щоб Молдова не вийшла зі сфери російського впливу.

Щоб Росія "не втратила Молдову".

Одна з умов цього – треба змінити владу в країні.

І я підкреслю: не йдеться про зміну влади на проросійську.

Росії потрібно, щоб у Молдові була влада, яка би погоджувалася на статус Молдови який відображає англійський термін "in between state".

Тобто "країна посередині", сіра зона, "буферна держава".

Насправді для Молдови цей статус не новий.

Протягом 30 років від отримання незалежності він був магістральною зовнішньою політикою держави – мовляв, "давайте дружити з усіма".

Як бачимо, ця зовнішня політика не спрацювала (ані Молдова не стала процвітаючою, ані Придністров’я не повернулося).

Підхід змінився за чинного уряду Молдови.

Загалом він має багато недоліків, його є за що критикувати, але його важливою рисою є те, що зараз Кишинів задекларував: він більше не гратиме в геополітичні ігри з Росією, а натомість робитиме все можливе, щоби приєднатися до ЄС та вийти зі сфери російського впливу.

Відтепер наша магістральна зовнішня політика – це Європейський Союз.

І от щоб зупинити цей рух та повернутися до попереднього стану, Росія вирішила створити штучну кризу.

Причому ця криза зараз тільки розпочинається.

Про стратегію, яку обрав Кремль.

Починаючи з 2006 року Росія постачала газ до Придністровського регіону безкоштовно (натомість Кишинів його купував, і недешево).

Втім, наявність "безкоштовного газу" в Придністров’ї була вигідна також і Молдові.

Бо електростанція, розташована на лівобережжі Дністра (тобто у Придністров’ї), виробляла з цього газу електроенергію, яку потім задешево постачали на правобережжя Молдови.

Електроенергія, куплена на Кучурганській електростанції, часом була втричі дешевша за ринкову вартість у сусідній Румунії.

Хоча для мешканців Придністров’я газ і електрика були ще дешевшими – там діяв у кілька разів нижчий тариф.

Зараз мета Росії – зробити цей розрив ще більшим.

Щоб у Молдові у людей різко зросли рахунки за електрику, що приведе до ланцюгового зростання цін на все.

Росія зараз планує відновити постачання у Придністров’я безкоштовного газу.

Таким чином, для молдован у Кишиневі газ був і електрика будуть вдесятеро дорожчими, ніж для таких само молдован, які живуть у Тирасполі.

Як наслідок, має зрости незадоволення владою у Кишиневі, і на парламентських виборах люди проголосують за інші партії.

Причому Москві не обов'язково, щоби перемогли саме проросійські партії.

Достатньо повернення до влади тих, хто погоджується зі статусом Молдови як сірої зони.

Я хочу підкреслити, що Молдова продовжує існувати як держава саме завдяки Україні та ЗСУ.

Якби не ви, то Молдови би вже не було.

Тож Україна і її опір російським військам врятували також і Молдову.

Саме тому Кремль не ставить на перетворення Молдови на проросійську державу – бо це вже неможливо.

Але змінити ставлення молдовської держави до стосунків з Росією – можливо, і саме це є метою операції, яку розпочала Росія.

Для цього на виборах лунатиме теза: ви ж самі бачите, що у Молдови буде все гаразд, якщо у нас будуть гарні стосунки з Москвою.

Буде дешева електроенергія, буде газ, хліб безкоштовний – все буде.

А якщо ж, як зараз, нормальних стосунків з Москвою не буде – то буде дуже дорога електроенергія і зростання цін на все.

Про загрози для України.

Як ви знаєте, восени у Молдові відбулися президентські вибори, де проєвропейська президентка Мая Санду перемогла, але це була перемога на межі.

ЄП: серед виборців всередині країни Санду програла, але здобула перемогу завдяки голосам діаспори).

І навіть цього результату Санду виявилося дуже важко досягти.

Тому Росія сподівається, що у наступному парламенті, вибори якого мають відбутися восени, нинішню монобільшість пропрезидентської партії "Дія та солідарність" (PAS) замінить коаліція з партій, які погоджуються на статус Молдови як буферної зони.

А це своєю чергою створює для України загрозу, що у вас за спиною буде уряд, який співпрацюватиме з Росією і дослухатиметься до неї.

Наприклад, він може зупинити транзит товарів до України або з України через Молдову.

Або Росія може почати розбудовувати у Молдові свою військову складову, що змусить Україну тримати дуже багато військових на кордоні.

А я вам нагадаю, що кордон України і Молдови – це 1200 км.

Це другий за протяжністю український кордон після кордону з Росією.

Про "розмороження" Придністров’я, яке вже відбулося.

Коли йдеться про відновлення постачання газу, треба підкреслити важливу річ: йдеться про обмежені обсяги газу, менші, ніж було до 31 грудня 2024 року.

Ідея в тому, щоб забезпечити внутрішні потреби Придністровського регіону, щоби подати газ та тепло в будинки – але у жодному разі не відновлювати постачання електроенергії на правий берег Дністра.

Це означатиме також, що у Придністров’я не відновиться джерело наповнення його бюджету, який досі фінансувався за рахунок продажу Молдові електроенергії, виробленої з безкоштовного газу.

Це має два наслідки.

Один з них – те, що Молдова більше не матиме дешевої електроенергії.

Ця епоха дійсно лишилася у минулому.

Це дозволить російській пропаганді повторювати аж до парламентських виборів: "От дивіться, як у Придністров’ї люди живуть, у них все добре, у них низькі ціни, на відміну від Молдови".

Але є й другий наслідок: це означає, що статус-кво Придністров’я, який змушував усіх миритися зі збереженням замороженого конфлікту, зруйнований.

"Холодильника", у якому цей конфлікт був багато років, більше немає.

Його зруйнувала сама Росія, коли знищила схему існування регіону, яка була заснована на безкоштовному газі.

А це означає, що питання реінтеграції Молдови вже повернулося до порядку денного, і його доведеться вирішувати у короткостроковій чи середньостроковій перспективі.

Інше питання – як саме воно буде вирішене.

В Україні часом кажуть про військовий сценарій; навіть про можливість, що Молдова запросить допомогу ЗСУ у тому, щоб вигнати з Придністров’я російських військових.

Але тут можна чітко сказати: ні, цього запрошення не буде.

Уряд Молдови не розглядає цей варіант.

Ми ставимо за мету виключно політичне врегулювання конфлікту.

Усі інші варіанти означатимуть війну, а для Молдови це – неприпустимо.

Молдова – маленька країна, лише 2,5 мільйона людей, і воєнний сценарій здатен повністю зруйнувати державу.

Через це нам підходить виключно політичне, мирне врегулювання Придністровського конфлікту.

Думаю, що зараз влада Молдови робитиме все, щоби відкласти це врегулювання на період після парламентських виборів.

Але коли буде обраний новий парламент і призначений новий уряд Молдови, політичне врегулювання Придністровського конфлікту з’явиться на порядку денному і буде, ймовірно, пріоритетом номер один.

Про військових РФ і силовий сценарій.

Попри імовірність перемоги у Молдові приховано проросійських сил, я все ж вважаю, що не існую варіанта, за якого частиною придністровського врегулювання буде рішення "узаконити" перебування у регіоні військ РФ.

Не тільки чинний уряд Молдови відкидає цей варіант.

Усі уряди Молдови з 1992 року казали, що російські війська повинні піти з регіону, що їхній вихід є умовою врегулювання.

Подивіться на мапу: Молдова розташована між Україною та Румунією.

Тож погодитися на збереження російської воєнної присутності можуть лише геополітичні самогубці.

Навіть якщо після парламентських виборів уряд сформують проросійські сили, то поява у них такої дурної ідеї означатиме їхнє геополітичне самогубство.

Річ у тім, що згода офіційного Кишинева легалізувати російську військову присутність (а отже, відновити можливість ротації особового складу, оновлення техніки тощо.

– ЄП) створюватиме для Києва особливу загрозу.

У цьому разі загроза набуде масштабу, який потребує відповіді України.

Причому буде йтися про всі засоби відповіді Києва.

І це цілком зрозуміло, бо Україна, що воює з російською агресією, не захоче після парламентських виборів у Молдові миритися з тим, що у неї за спиною створюється величезний російський плацдарм.

Саме тому я називаю геополітичним самогубством сценарії, якщо майбутня влада у Кишиневі спробує розвернути Молдову до Росії.

Тож я вважаю, що на такий крок ніхто не зважиться.

А "проросійськість" імовірної нової влади Молдови навіть за такого сценарію буде умовною та буде ховатися за риторикою про "різновекторність" та про "міст між Заходом та Сходом".

Про шанси на успіх.

Попри наявні виклики, шлях, який дозволить зберегти Молдову відкрито проєвропейською, існує.

Насправді будь-який політик, що дбає про національні інтереси Молдови, мав би бути проєвропейським.

Достатньо подивитися на мапу, щоб зрозуміти, що геополітична ситуація для Молдови не лишає варіантів.

Ми вже ніяк не зможемо повернутися до Росії.

Тому за цих геополітичних умов політики Молдови мали б дискутувати одне з одним про те, як саме йти до ЄС, де мають бути пріоритети, як Молдові змінюватися, як боротися з корупцією і виконувати вимоги ЄС тощо.

Але, на жаль, в реальності буде не так.

В реальності протягом 30 років багато людей отримували особистий зиск з того, що Молдова була сірою зоною, і збудували на цьому свою економічну силу.

Тому вони хочуть відновити цей статус, щоби знову заробляти на цьому гроші.

Поза тим, я зберігаю оптимізм у оцінці.

Зараз я даю 60%, що у Молдові збережеться дійсно проєвропейська влада.

Але на виборах буде важливий буквально кожен голос.

І тут могла б допомогти Україна.

Нам потрібна допомога і у зміненні думки етнічних українців.

7-8% громадян Молдови – це етнічні українці, але дуже велика частина з них – проросійські.

Також важливо, щоб Україна допомогла Молдові зберегти мир та стабільність.

Нам також потрібна допомога Євросоюзу та всіх партнерів у тому, щоб зберегти проєвропейську владу.

І, нарешті, нам треба більше уваги до того, що відбувається в Молдові.