Прихована загроза для України: чи збереже новий уряд Болгарії прозахідний курс

Політична криза у Болгарії, що тривала щонайменше з березня минулого року, формально завершилася 15 січня.

За ці десять місяців у Болгарії двічі пройшли дострокові вибори (у червні та жовтні 2024 року), і несподівано друга спроба все ж виявилася вдалою.

Новий уряд було сформовано трьома ідеологічно протилежними партіями: консервативними євроатлантистами ГЕРБ-СДС; популістичними ізоляціоністами з партії "Є такий народ" (ІТН); а також проросійською Болгарською соціалістичною партією (БСП).

На чолі уряду став Росен Желязков від партії ГЕРБ-СДС (влітку минулого року йому не вдалося стати прем’єром, проте друга спроба виявилася вдалішою), а одним з віцепрем’єрів стане лідер соціалістів Атанас Зафіров.

Складнощі перемовин рикошетом вдарили навіть по болгарсько-українських відносинах.

У грудні прем’єр-міністр Димитар Главчев не підписав безпекову угоду з Україною через вимогу від представників Народних зборів Болгарії дочекатись обрання чергового уряду.

Та чи можна розраховувати на те, що поява уряду дозволить покращити відносини Болгарії та України? На жаль, в цьому є чималі сумніви.

Союз опонентів.

Чи можна було сподіватися, що новий уряд Болгарії буде без проросійських учасників? Чи принаймні позиції прозахідних сил будуть більш потужними?.

Така можливість була, адже починаючи з грудня минулого року разом із вищезгаданими партіями у переговорах брала участь ліберальна та євроатлантична партія "Демократична Болгарія" (ДБ), яка раніше входила у блок із партією "Продовжуємо зміни" (ПП).

Лише в останній момент, 5 січня, перемовини з "ДБ" були припинені через незгоду останніх бачити на посаді прем’єр-міністра представників від партії ГЕРБ-СДС – як голову партії Бойко Борисова, так і Росена Желязкова.

Варто нагадати: Бойко Борисов є фігурантом багатьох корупційних скандалів та за свою минулу кар’єру прем’єр-міністра (2009-2013; 2014-2017; 2017-2021) усі три рази відправлявся у дострокову відставку.

Сам по собі Бойко Борисов є поляризуючою особою в болгарській політиці, бо одна половина політиків буде говорити про його талант знаходити компроміси та вести комунікацію, а інша половина – про відсутність таких талантів та, навпаки, про автократичність та самодурство голови партії ГЕРБ.

Заяви останніх також підкріплюються інформацією про відмову Бойко Борисова співпрацювати з проєвроатлантичною та ліберальною опозицією з ПП-ДБ, порушення минулих домовленостей, загравання з популістичними та проросійськими партіями в парламенті й відмову розірвати зв’язки з Деляном Пеєвським, ще більш контроверсійним політиком та головою партії "ДПС-Новий початок".

Своєю чергою ексспікер Росен Желязков, хоч і виглядав як більш компромісний прем’єр-міністр, аніж Борисов, але сам по собі не позбавлений його впливу.

Як наслідок, коаліція була створена без "Демократичної Болгарії" – і навіть без формальної більшості.

Необхідні голоси за призначення уряду Желязкова дали представники партії ДПС-АПС (також відомої як АПС та ДПС-Догана).

І це – ще один доказ нестійкості нинішнього уряду.

Адже він був сформований трьома партіями, що є ідеологічними опонентами, а крім того, у своїй роботі має задовольняти вимоги четвертої партії, без чого може в будь-який момент отримати вотум недовіри.

І на додачу – навіть не всі представники цього уряду вважають, що його варто було створювати.

Зокрема, в партії БСП (яка об’єднала навколо себе практично всі ліві політичні партії Болгарії на виборах) вже почали говорити про вихід з коаліції лівих – про це заявили представники партій Маї Манолової "Изправи се.

БГ" та Велізара Енчева "Български пролет", що вважають коаліцію з ГЕРБ-СДС великою помилкою та прирівнюють до договору з дияволом.

Прихильники та критики України.

Новий уряд Болгарії включає в себе 19 міністерств.

Ключові портфелі відійшли ГЕРБ-СДС – під її контролем перебувають МВС та МЗС, міністерства правосуддя, фінансів, освіти та науки, енергетики, туризму, а також інновації та росту.

Натомість соціалісти отримали під свій контроль міністерства довкілля та води, регіонального розвитку і благоустрою, праці та соціальної політики, а також молоді та спорту.

Своєю чергою ІТН отримали міністерства економіки та промисловості, охорони здоров’я, культури, а також транспорту та інфраструктури.

Окрім цього, деякі міністерства отримали незалежних керівників, "успадкованих" від попереднього технічного уряду Димитара Главчева.

Серед них – дуже важливе для України міністерство оборони, а крім того – міністерства сільського господарства та продовольства, а також міністерство електронного управління.

Фігури міністрів заслуговують на окрему увагу.

Серед них багато тих, хто раніше відзначився заявами чи діями на підтримку України.

Глава Міноборони Атанас Запрянов неодноразово підтримував Україну та висловлювався проти РФ і за розвиток оборонних спроможностей Болгарії, НАТО та ЄС; працював і працює над модернізацією болгарської армії, флоту та авіації.

Міністр правосуддя Георгі Валентинов Георгієв у 2023 році був відзначений державною нагородою України, орденом "За заслуги" III ступеня за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі.

Міністр економіки та промисловості Петар Дилов до посади міністра працював у Нацбанку Болгарії та безпосередньо працював над інтеграцією законодавства та банківської системи ЄС до Болгарії.

Міністр туризму Мирослав Боршош ще у перші дні повномасштабного вторгнення 2022 року вимагав більшої участі Болгарії в допомозі Україні та закликав не думати, що війна вже програна.

У 2024 році, до другого року війни, він надіслав листа міністру культури, де закликав підсвітити Національний палац культури в Софії у кольори прапору України на знак солідарності.

І звичайно, варто в цьому переліку згадати і очільника уряду Росена Желязкова.

Він має політичний досвід як спікер парламенту з 2023 по 2024 рік, де його підтримали ПП-ДБ та ГЕРБ-СДС, і у той період приїздив до України та заявляв про її непохитну підтримку, а також обіцяв продовжувати надавати Києву зброю та допомогу.

Проте є в новому уряді неоднозначні й недружні до України персонажі.

Насамперед – міністр праці та соціальної політики Борислав Гуцанов, який був "приємно здивований" пропозицією ГЕРБ відтермінувати підписання безпекової угоди.

На його думку, безпекова угода з Україною є "скандальною" та "межує з національною зрадою".

Він закликає своїх колег "припинити це божевілля та шукати мирний вихід для припинення спеціальної воєнної операції".

Є питання і до міністра внутрішніх справ Даніела Мітова, який безпосередньо виступав за блокування безпекової угоди з Україною до обрання чергового уряду.

Однак при цьому ж він заявляв, що ця угода мала б бути підписана ще декілька років тому.

Окремо варто наголосити на важливій для України персоні очільника болгарської дипломатії.

Наразі глава МЗС Георг Даніелов Георгієв видається радше нейтральним щодо нашої країни.

Про нього відомо, що він є спеціалістом з Азії, зокрема з Південної Кореї та КНР.

Це може бути непрямим свідченням готовності Болгарії до поглиблення відносин з країнами Глобального Півдня.

Виклики для Болгарії.

І для України.

Новий уряд починає працювати у дуже важливий для Болгарії момент – країна має шанс увійти до єврозони.

Однак за умови, що вона продовжить виконувати бюджетні вимоги.

Проблемою в цій ситуації є партія ІТН, яка минулого року, разом із проросійською партією "Відродження", вимагала проведення референдуму щодо збереження болгарського лева, а зараз пройшла до уряду (але не зайняла Міністерство фінансів).

Більше з тим, історично партія ІТН є дуже ненадійним партнером, який може сьогодні бути за вас, а завтра – проти.

Не виключено, що вони можуть спробувати зробити подібний політичний хід знову, що негативно відобразиться на загальній коаліції.

Окрім цього, є серйозні підозри, що подібна коаліція негативно відіб'ється на партії БСП та її популярності серед проросійського електорату.

По-перше, партнери партії з лівої частини болгарського політичного спектра вже стали критиками рішення про підтримку коаліції з ГЕРБ.

По-друге, проросійський виборець теж може не зрозуміти такого рішення.

За таких умов, аби довести відданість лівій ідеї та РФ, члени уряду від БСП матимуть спокусу відверто саботувати урядову політику і наполягати на своїх пріоритетах.

І це – істотна загроза для України, адже соціалісти завжди виступали проти будь-якої воєнної допомоги Києву.

Щоправда, за нинішнього розподілу сил БСП не зможе безпосередньо впливати на постачання допомоги Україні.

Вони хіба що можуть використати повноваження Міністерства праці та соціальної політики, щоб погіршити життя біженцям з України, однак це викличе хвилю осуду не тільки від України та західних партнерів, але й навіть від самих громадян Болгарії.

Також проблемою залишається досі не підписана безпекова угода з Україною.

Щоправда, обнадійливими є слова міністра оборони Атанаса Запрянова, який запевнив, що Болгарія продовжуватиме підтримувати Україну, незважаючи на наявність БСП в рамках уряду, а питання безпекової угоди найближчим часом повернуть на розгляд.

* * * * *.

Попри те, що в новому уряді Болгарії є чимало друзів України, загальний перебіг подій в цілому відповідає інтересам Кремля.

Адже російський стратегічний інтерес полягає не тільки і не стільки у перемозі проросійських сил, скільки у хаотизації регіону – дискредитації національних еліт та виборчого процесу у країнах Євросоюзу.

Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма",.

Володимир-Назарій Гавріш, позаштатний експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма".