Щемливі радощі мистецьких одкровень Уляни Слюсар

«Задумайся сьогодні
чи зможеш предстати
перед Богом – завтра
з чистою совістю.
І не забудь випрати
свою совість сьогодні
а краще не забруднюй
Її ні сьогодні
ні завтра».

 Цей свій короткий вірш Уляна Слюсар – архітектор, мисткиня і поетка – помістила в авторське поетично-художнє видання «Коли душа на злеті» (Львів, 2003). Симптоми хвороби невдовзі опанували її фізичний стан, обмежуючи можливості розкривати свій багатий творчий потенціал. Натомість етичне кредо і сила духу дала їй змогу створити ще чимало оригінальних рисунків і міні-гобеленів. Відданим супутником Її життя був п. Анатолій, який постійно дбав про належну атмосферу сімейного життя з наголосами на національних духовних цінностях. Відійшла у Вічність 15 вересня 2024 року, похована, згідно з заповітом у Стрию, біля могили матері.

Текст, що публікується, був підготовлений автором для нового альбому мистецьких творів, який так і не був реалізований. Натомість стаття була поміщена у четвертому томі Антології української теоретичної думки XX століття «Ідеї,  смисли,  інтерпретації  образотворчого  мистецтва» (Львів, 2021), який художниця зберігала у сімейній приватній книгозбірні. Репродукції творів розкривають небуденний талант авторки, глибину її внутрішнього переживання природи та урбаністики, до збагачення яких творчими формами і духовністю і було скероване її професійне Призначення і висока людська Гідність.

Синкретична природа творчих імпресій Уляни Слюсар має тривалу еволюцію, основним двигуном якої стали невпинні прагнення до досконалості і духові перетворення в широкому діапазоні психоемоційного сприйняття світу. Сама механіка засвоєння життєвих вражень у мисткині скріпилась симбіозом пластичної форми з почуттям – саме в цьому сплаві видимого з метафізичним і народжуються мистецькі образи з питомістю душі Авторки. Але перш ніж ця методологія почала діяти, Уляна Слюсар пройшла етапи професіоналізації в галузі архітектури, на що варто звернути спеціальну увагу.

Ранніми інспіраціями мистецьких смислів Уляни були звичні родинно-побутові сюжети, побіжні враження. У рідному місті Стрий вона «вслухалася» в атмосферу повсякденності, в якій було мамине слово, бабусині казки і дідусева скрипка [1]. Квітковий «рай» біля хати викликав гарячі естетичні реакції. Приватні малярські студії у Романа Ганкевича [2], які вона відвідувала синхронно до середньої шкільної освіти, дали їй запас навиків для подальшої професійної кар’єри. Її вибір визначився на користь архітектурної освіти, яку здобувала в Львівській Політехніці упродовж 1973-1978 років.

На її світогляд і творчі здібності одразу ж звернув увагу професор Андрій Рудницький, на той час завідувач кафедри містобудування, декан архітектурного факультету. Справляла враження вона широкою амплітудою мистецьких запитів: при формуванні архітектурного фаху з домінуючою методологією конструктивно-раціонального мислення Уляна Слюсар захопилася рисуванням і творенням малих форм гобеленів авторською технікою килимової голки, що мало більш ірраціональне начало. Уже на третьому курсі навчання вона показує свої напрацювання на виставці, пробуджуючи інтерес до них широких мистецьких кіл Львова. Громадська активність у середовищі молоді, зокрема в щорічних фестивалях «Весна Політехніки», додала їй високого авторитету й націлила на нові креативні ідеї. До них повернулася уже з досвідом практикуючого архітектора, після праці у Чернівецькому відділення Інституту «Укржитлоремпроект», у статусі членкині Спілки архітекторів УРСР.

Саме від цієї біографічної позначки, вже знову у Львові, структура творчої діяльності Уляни Слюсар зазнає ключових перемін. Праця над реальними архітектурними розробками з притаманними їм інженерно-математичними розрахунками, викликала в душі авторки психологічний дисонанс. Поетичне сприйняття світу дедалі частіше «атакувало» її творчу натуру, заохочуючи до вільних мистецьких форм. Цікаво, що планувальні концепції, реалізовані в проектній графіці початкуючої архітекторки, стали свого роду підказками для формально-технічної мови її рисунків, а також гобеленів. Відчувалося це не просто за тематичним спрямуванням станкових циклів графіки, але й способів організації художнього образу. Фактично того, що стало питомою ознакою її творів у стильовому вимірі. До цієї властивості пластичної форми у мистецьких практиках Уляни Слюсар долучилася й характерологія, без чого не можна було б з’ясувати уже зазначений синкретизм формально-образного мислення авторки.

На цю тему існує чимало цікавих суджень колег і дослідників творчості мисткині. Експресивним, «танцюючим» вважає мистецтво Уляни Слюсар знаний архітектор Володимир Сколоздра [3]. Як «поглиблене і загострене розуміння поетики і різноманіття архітектурних форм, їх структури, пропорцій, ритму» трактував формальну мову графіки і гобеленів відомий мистецтвознавець Григорій Островський [4].

На думку педагога Львівської Політехніки Богдана Посацького, «…у творах Уляни відчувається творчий неспокій, пошук характеру архітектурної форми (напевне, це все-таки вплив навчання на архітектурі), знайдення того скритого сенсу, який і перетворює звичайне рисування у графічне мистецтво» [5]. Ще інший колега по фаху, Володимир Швець, підмітив, що «спосіб мислення і нереалізований творчий архітектурний потенціал залишилися. (…) Архітекторка створює свою віртуальну візію розвитку львівської архітектури. Через свою душу, через свій світогляд, збагачений великим людським досвідом, проектує нове, інше місто. Уляна запрошує нас до нього» [6].

Інтерпретуючи мистецькі особливості гобеленів мисткині, музейник Оксана Корнутко-Гринів зауважує, що в її композиціях «пам’ятки архітектури (…) наче усміхаються до нас із глибини століть, закликаючи знову й знову милуватися ними» [7]. І справді, методологія художнього образності Уляни Слюсар має складну синтетичну основу, в якій відсутній звичний прагматизм реконструктора чи документаліста культурної спадщини. Натомість авторка чуттєво немовби обнімає архітектурні пам’ятки, приласкує їх своєю етичною настановою до світу, до життя. Пряма інформація про об’єкт уваги трансформується в субстанцію поетичного відлуння, надалі закріплюючись у творчості відстороненою візуально-метафоричною формою.

Графіка і гобелени в іміджі Уляни Слюсар почали взаємодіяти ще від середини 1980-х років, коли відбулася серія її персональних виставок у Львові, Києві, Стрию. Відтоді естетичний феномен художниці почав структурно збагачуватися, доповнюватись новими інтонаціями та тематично-типологічними розгалуженнями. З появою ще одного вияву її творчого універсалізму – вербального, що розкрився у пластиці поетичної строфіки, цілісність мистецького світогляду резонувала безбережжям маніфестування сокровенних відчуттів Часу, у ціннісній парадигмі «душі на злеті».

Щемливо-ностальгійне відчуття щастя стало заміняти грайливість форм. В 1990-х роках меланхолійна інтонаційність палітри малярських «картин світу» Уляни Слюсар поглиблюється глибокими філософічними рефлексіями. Слово «перейняло естафету» у візії, екзистенція шукала сутнісних сполучень з Музикою, з Космосом, з Богом. Пластика болю наладжувала стосунки зі сугестією гармонії, віршовані рядки соковитіше могли передати колірний спектр у перемінливих настроях. Натомість в цьому трансцендентному діалозі «небесних сфер» гарнішала кожна грань світовідчування авторки. Її гобелени відсвічували внутрішнім станом «душі на злеті» в багатій палітрі пластичних і колірних метаморфоз.

В такому багатстві діалогів між візуальним і вербальним й реалізується метафізика проникнення Уляни Слюсар в саму щільність часопростору. За психологічною природою її творчість тяжіє до магічної антропології місця, коли набуті раніше емоційні враження накладаються на «сітку» пульсарів з епіцентру її екзистенції. Унікальні тематичні цикли з мотивами Львова, Жовкви, в елегантних графічних імпровізаціях та вибудованих килимовою голкою вальсових структурах кольору, продовжують дивувати сучасників тим ціннісним імперативом, з яким продовжує славити Життя видатна українська мисткиня.

Роман ЯЦІВ

1. Корнутко-Гринів О. Якщо ти мистець… // Архітектурні пейзажі: Мистецький каталог Уляни Слюсар. – Львів: ТзОВ «ВФ «Афіша», 2009. – С. 8.
2. Роман Ганкевич отримав освіту в Варшавській Академії Мистецтв (1933-1937), наприкінці 1930-х років був членом Групи молодих Асоціації Незалежних Українських Мистців, відомого угруповання художників-модерністів.
3. Сколоздра В. Усе її мистецтво експресивне, танцююче! // Архітектурні пейзажі… – С. 39.
4. Островський Г. Закохана у Львів // Архітектурні пейзажі…– С. 55.
5. Посацький Б. Імпресійні враження від творчості Уляни Слюсар // Архітектурні пейзажі… – С. 34.
6. Швець В. Архітектура в графіці Уляни Слюсар // Архітектурні пейзажі… – С. 30.
7. Корнутко-Гринів О. Якщо ти мистець… – С. 12.