Галицький птах з американською ознакою: Яків Гніздовський – український графік, який підкорив світ

Яків Гніздовський – графік, кераміст, мистецтвознавець, важлива фігура для українського та американського мистецтва. Він створив неповторний орнаментальний стиль, його роботи свого часу прикрашали кабінет президента США Джона Кеннеді в Білому домі. До 110-річниці від Дня народження Якова Гніздовського розповідаємо про його шлях до визнання.

Ранній період

Яків Якович Гніздовський народився 27 січня 1915 року в селі Пилипче на Тернопільщині. Його родина походила з галицької околичної шляхти, і навіть мала власний герб. Батько був дияконом, а мати сиротою, яку взяла на виховання сім’я Гніздовських. У сім’ї було шестеро дітей, Яків – наймолодший. Батьки не примушували дітей до праці в полі, а підтримували творчі починання та турбувалися про освіту. Яків, як і всі діти в родині Гніздовських, спочатку здобув початкову освіту в Пилипченській школі. Потім навчався у гімназії в Чорткові. Але покинув її через звинувачення польської влади у приналежності до молодіжної організації "Юнацтво", якою керувало ОУН. На той момент Якову було 19 років. У нього знайшли листівки організації. На суді обвинувачення зняли. Оскільки Гніздовський робив замальовки людей в залі суду, а його адвокат використав це, як аргумент, що винувата людина у нервовому стані не здатна створити такі чіткі малюнки.

Після цієї пригоди, Гніздовський перебирається у Львів, навчається в духовній семінарії, занурюється в мистецьке життя, вступає в молодіжне крило Асоціації незалежних українських митців (АНУМ). Карикатурист Едвард Козак залучає його до ілюстрування львівської газети "Новий час" і журналу "Комар". Талант молодого графіка був оцінений меценатом і великим знавцем мистецтва митрополитом Андрієм Шептицьким, який надав Гніздовському стипендію для навчання у Варшавській академії мистецтв. Через початок Другої світової війни з 1939 року Яків навчався в Загребській академії мистецтв (Хорватія). Виїхавши із Заґреба в 1944 році, опинився в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, де пробув до 1949 року. На початку своєї творчої діяльності Гніздовський надихався гравюрами Альбрехта Дюрера. Одна із ранніх робіт українського художника "Кущ" (1944) містить елементи стилю, характерного і для зрілих його творів.

Американський період

У 1949 році доля закинула Гніздовського в США. Спочатку він оселився в штаті Міннесота, де отримав посаду дизайнера в рекламній фірмі. Але справжнє визнання прийшло до митця у Нью-Йорку. Сам художник так описував свій переїзд: "Я опинився в Нью-Йорку з мінімальним знанням мови, майже з повним незнанням умов і ще з меншими засобами, з самим тільки бажанням бути незалежним мистцем. Незалежности мистця я тоді не брав у всій її ширині і складності; вбачав її суть передусім у тому, щоб не брати ніякої заробіткової праці, а творити за диктатом власного уподобання і смаку, черпаючи з власних спостережень і переживань... Коли я вже зовсім був без грошей, брав будь-який заробіток, згодом кидав його і знову повертався до своєї дорогої незалежности. Я проголосив її у найбільш непригожий для мене час. Як забуте африканське плем'я, що за сприятливих обставин дістала незалежність, до якої не було підготоване, не маючи ні засобів, ні досвіду, ні союзників, ні точного пляну... Я не мав ні відповідного місця до праці, ні засобів придбати матеріял. Мусив установити ієрархію важливости для речей. Фарби повинен мати: це головне. Але вони могли бути і були дешевші. Льняне полотно я замінив на старий мішок. Став постійним клієнтом однієї з великих крамниць у нижній дільниці східнього Нью-Йорку, де за центи купував старі мішки."

Саме в Америці Гніздовський надихнувся японською ксилографією. На своїх роботах з дерева він часто зображував рослини і тварин. Основною причиною цього стала відсутність у художника необхідних коштів для оплати натурників після переїзду в Нью-Йорк. Однак те, що спочатку було лише вимушеним компромісом, пізніше стало його основною та улюбленою темою. Художник часто відвідував зоопарки та ботанічні сади Нью-Йорку, там він знаходив добровільних безкоштовних "моделей" – тварин. Вівця із зоопарку Бронкса позувала для однієї з найвідоміших гравюр митця.

Париж

На початку 1950-х років Яків Гніздовський працював над оформленням інтер’єрів двох українських храмів. Заробив 2 тисячі доларів, і за ці кошти відправився в Париж на два роки. У Франції він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Стефанією, донькою українських емігрантів, яка працювала швеєю у Крістіан Діор. За час перебування в Парижі відбулося дві виставки митця. Там же він уперше виставив олійні картини, кераміку і скульптуру малих форм. Та невдовзі Гніздовський разом з дружиною все ж повернувся у США. Він попереджав Стефанію, що, можливо, не буде спроможний її фінансово забезпечувати. Коли дружина вперше побачила його помешкання, той коридор із синьою облущеною фарбою, без опалення, то почала плакати. Вона вже якось збиралася назад тікати, але в критичний момент вони раз – і, як в казці, розбагатіли.

Творче надбання

В 1954-у році відбулася перша персональна виставка художника у США. Остаточне визнання майстерності Гніздовського відбулося, коли галерея Асоціації Американських Мистців у Нью-Йорку купила 220 відбитків його серії дереворізів "Сосни". Після 1960 року художній авторитет митця тільки зростав. Його роботи широко експонувалися в країнах Африки та на Близькому Сході, у Великій Британії, Західній Німеччині, та Японії. Його гравюри стали темою документального фільму "Вівці в дереві", який одержав нагороду на кінофестивалі в Нью-Йорку.

Роботи "Соняшник" та "Зимовий пейзаж" купує Жаклін Кеннеді та дарує своєму чоловікові президентові. Ці гравюри прикрашатимуть овальний кабінет Білого дому увесь час, поки Кеннеді буде очільником США. Роботи художника стануть частиною приватних колекцій Нельсона Рокфеллера, фундації Вудварда, бібліотеки Конгресу, Філадельфійського та Бостонського музеїв. А восени 1975-го персональну виставку Гніздовського в Токіо відвідує син японського імператора Хірохіто, усі роботи викуповує найбільша місцева галерея "Йосейдо". Сам художник більше не перебивається мішками із дешевих магазинів, а працює із найкращими матеріалами. Після тривалих пошуків він нарешті знаходить себе і остаточно зупиняється на деревориті.

Оксана Багрій